Справа: № 2-а-2549/10 Головуючий у 1-й інстанції: Потеряйко С.А.
Суддя-доповідач: Собків Я.М.
Іменем України
"27" вересня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді Собківа Я.М.,
суддів: Сорочка Є.О., Усенка В.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження матеріали апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області на постанову Таращанського районного суду Київської області від 12 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
У жовтні 2010 року позивач - ОСОБА_2 звернулася до Таращанського районного суду Київської області із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області, в якому просила:
- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови в призначенні та перерахунку її пенсії в розмірі не меншому ніж 8 мінімальних пенсій за віком згідно статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону, що діяла до 28.12.2007 року);
- зобов'язати УПФУ в Таращанському районі Київської області провести перерахунок та здійснити виплату на її користь державної пенсії як інваліду ІІ групи, щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, згідно статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону, що діяла до 28.12.2007 року), за період з 01.07.2007 року по даний час та забезпечити нарахування і виплату вказаної пенсії на майбутнє.
Постановою Таращанського районного суду Київської області від 12 листопада 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову Таращанського районного суду Київської області від 12 листопада 2010 року та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе дану справу в зв'язку з неприбуттям, належно повідомлених про дату, час і місце судового засідання, жодної з осіб, які беруть участь у справі, в судове засідання, розглядати в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних в ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач -ОСОБА_2 є потерпілою від Чорнобильської катастрофи категорії 1, що підтверджується вкладкою до її посвідчення як особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи Серії НОМЕР_1 (а.с. 6).
Крім цього, позивач є інвалідом ІІ групи захворювання, пов'язаного з наслідками аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК Серії КИО-1 № 148844 (а.с. 7).
Згідно абзацу 2 частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону, що діяла до 28.12.2007 року), розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою по ІІ групі інвалідності, не можуть бути нижчими 8 мінімальних пенсій за віком.
У відповідності до вказаної норми Закону, позивач має право на призначення державної пенсії як інваліду ІІ групи, щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, а тому відповідач всупереч абзацу 2 частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції Закону, що діяла до 28.12.2007 року) протиправно виплачував йому державну та додаткову пенсію у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28 травня 2008 року.
Згідно абзацу 5 ч. 1 ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік», прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність, встановлений у таких розмірах: з 1 січня - 695 грн., з 1 квітня - 706 грн., з 1 липня - 709 грн., з 1 жовтня - 723 грн., з 1 грудня - 734 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, перерахунок позивачу державної пенсії відповідачем було здійснено не у відповідності до абзацу 2 частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції Закону, що діяла до 28.12.2007 року), а згідно підпункту 15 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким були внесені зміни до змісту абзацу 2 частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв'язку з чим його було викладено в наступній редакції:
- «Розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по II групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність»(абз. 2 ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 зазначені зміни, що були внесені Законом України від 28.12.2007 № 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони та інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Зважаючи на це, колегія суддів вважає, що позивач у 2010 році мав право на отримання державної пенсії як інваліду ІІ групи, щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, у розмірі, визначеному абзацом 2 частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції Закону, що діяла до 28.12.2007 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З матеріалів справи вбачається, що з даним позовом ОСОБА_2 звернулася 28 жовтня 2010 року, тобто на момент набрання чинності Законом України від 7 липня 2010 року N 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", яким були внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема до статті 99 цього Кодексу.
Враховуючи, що інших строків для звернення до адміністративного суду з таким позовом ані Кодексом адміністративного судочинства України, ані іншими законами України не передбачено, судова колегія приходить до висновку, що пропущення позивачем без поважних причин шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів, передбаченого ч. 2 ст. 99 КАС України, є підставою для залишення його позову без розгляду в частині визнання неправомірними дій та зобов'язання проведення перерахунку державної пенсії як інваліду ІІ групи, щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою згідно абзацу 2 частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 01 липня 2007 року по 28 квітня 2010 року.
З огляду на це, колегія суддів вважає, що заявлені позивачем вимоги підлягають до задоволення лише за період з 28 квітня 2010 року по 28 жовтня 2010 року.
Отже, висновки суду першої інстанції колегія суддів знаходить правильними та такими, що не спростовуються доводами апелянта.
Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Згідно ч. 10 статті 1832 КАС України, у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області - залишити без задоволення.
Постанову Таращанського районного суду Київської області від 12 листопада 2010 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя
суддя
суддя
Я.М. Собків
Є.О. Сорочко
В.Г. Усенко