Справа: № 2а-798/10 Головуючий у 1-й інстанції: Юзькова О.Л.
Суддя-доповідач: Федотов І.В.
Іменем України
"21" жовтня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого -судді Федотова І.В.,
суддів -Мельничука В.П., Грибан І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 21 серпня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
28.12.2009 року ОСОБА_2 (далі -позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (далі -відповідачі) про зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії та одноразової щорічної допомоги на оздоровлення у розмірах визначених ст.ст. 48, 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 21 серпня 2010 року позовні вимоги задоволено частково.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Законом України «Про судоустрій і статус суддів»від 07.07.2010 року № 2453-VI, який набрав чинності 30.07.2010 року, внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до нової редакції, пунктом третім частини першої ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених п. 2 частини першої ст. 183-2, за вимогою якого скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Тобто, законодавцем встановлено спеціальний порядок розгляду зазначеної категорії справ для адміністративних судів.
Дана справа розглядалась за Кодексом адміністративного судочинства України в минулій редакції, якою скорочене провадження для суду першої інстанції передбачено не було. Проте, колегія суддів дійшла висновку, що всі справи зазначеної категорії підлягають розгляду апеляційними адміністративними судами в порядку письмового провадження незалежно від його виду, за яким справа була розглянута в суді першої інстанції. Тим самим, виключається можливість привілейованого становища учасників адміністративного судочинства, захист прав та інтересів яких здійснено за Кодексом адміністративного судочинства України в минулій редакції, над учасниками адміністративного судочинства захист прав і інтересів яких здійснюється за вимогами Кодексу адміністративного судочинства України в чинній редакції.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач віднесений до І категорії осіб, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом ІІ групи, та отримує пенсію згідно з ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
За змістом ст. 50 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам 2 групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах - 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Частиною 4 статті 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»встановлено, що в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів 2 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Враховуючи вищевикладене, позивач має право на одержання щомісячної додаткової пенсії 75 % мінімальної пенсії за віком, а розмір пенсії не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Всупереч ст.ст. 50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивачу пенсія виплачувалась відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 та від 16.07.2008 року №654.
Окрім цього, позивач у 2009 році отримав щорічну допомогу на оздоровлення передбачену ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 796 в розмірі, передбаченому Постановою КМ України від 12.07.2005 № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Законом України від 28.12.2007, № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»текст статті 48 Закону України №796 було викладено в такій редакції «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України». Однак, в подальшому, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008, вказані зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Таким чином, станом на дату виникнення спірних правовідносин чинною є редакція статті 48 Закону України №796, що діяла до внесення вказаних вище змін.
Так, частиною 3 ст. 48 Закону України №796 передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії виплачується в розмірі п'ять мінімальних заробітних плат. Як свідчать матеріали справи, позивач має право на одержання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірах визначеними ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Всупереч ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивачу щорічна допомога на оздоровлення виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Постановою КМ України від 12.07.2005 № 562 не роз'яснено порядок застосування Закону України №796, як це передбачено статтею 62 цього Закону, а фактично встановлено нові розміри соціальних виплат, які є меншими в порівнянні з розмірами, визначеними Законом.
З огляду на те, що ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має вищу юридичну силу в порівняні з Постановами Кабінету Міністрів України, відповідач неправомірно виплачував пенсію в меншому розмірі ніж це передбачено ст. ст. 48, 50, 54 зазначеного Закону.
Також, відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України, в редакції, що діяла станом на час звернення позивача до суду з позовом, встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Оскільки позовні вимоги стосуються щомісячних соціальних виплат, які нараховуються на початок місяця, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату коштів, передбачених ст.ст. 48, 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 01.01.2009 року.
За таких обставин, оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції та матеріалами справи, а суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва -залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 21 серпня 2010 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: І.В. Федотов
Судді: В.П. Мельничук
І.О. Грибан