Справа: № 2а-383/11 Головуючий у 1-й інстанції: Роздобудько О.М.
Суддя-доповідач: Федотов І.В.
Іменем України
"21" жовтня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого -судді Федотова І.В.,
суддів -Мельничука В.П., Грибан І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Березанської міської ради Київської області на постанову Березанського міського суду Київської області від 15 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Березанської міської ради Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії та стягнення недоотриманої суми одноразової компенсації, -
ОСОБА_2 (далі -позивач) звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Березанської міської ради Київської області (далі -відповідач) про зобов'язання провести перерахунок та виплату разової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі визначеному ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Березанського міського суду Київської області від 15 березня 2011 року позов задоволено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке відповідно до п. 2 частини першої ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України прийнято у порядку скороченого провадження, згідно з абз. 4 частини 8 ст. 183-2, п. 3 частини першої ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, та внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії його визнано інвалідом ІІІ групи, та віднесено до І категорії осіб, які постраждали від аварії на ЧАЕС.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
З матеріалів справи вбачається позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив здійснити нарахування та виплатити одноразову допомогу за шкоду, заподіяну здоров'ю внаслідок Чорнобильської катастрофи.
02.02.2011 року відповідач надав відповідь на зазначене звернення, в якому вказав, що така допомога виплачується у відповідності до постанову Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року №836 «Про компенсацію виплат особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно з вимогами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції від 28.12.2007 року.
Законом України від 28.12.2007, № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»текст статті 48 Закону України №796 було викладено в такій редакції «одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».
Однак, в подальшому, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008, вказані зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Таким чином, станом на дату виникнення спірних правовідносин чинною є редакція статті 48 Закону України №796, що діяла до внесення вказаних вище змін.
За ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», інвалідам ІІІ групи виплачується разова компенсація за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 30 мінімальних заробітних плат.
Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується ст. 46 Конституції України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що при визначенні розміру одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю позивачу застосуванню підлягає стаття 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, визначеного Законом України «Про державний бюджет України»на момент виплати, а не Постанова Кабінету Міністрів України.
Відтак, доводи апеляційної скарги спростовуються наведеним, а тому підстав для її задоволення немає.
Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
За таких обставин, оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції та матеріалами справи, а суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Березанської міської ради Київської області -залишити без задоволення, а постанову Березанського міського суду Київської області від 15 березня 2011 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: І.В. Федотов
Судді: В.П. Мельничук
І.О. Грибан