Справа: № 2-а-3559/10 Головуючий у 1-й інстанції: Лєдньов Д.М.
Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.
Іменем України
"20" жовтня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого
суддів Хрімлі О.Г.,
Коротких А.Ю.,
Файдюка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області на постанову Лугинського районного суду Житомирської області від 07 грудня 2010 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату доплати, щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, -
ОСОБА_4 звернулась до Лугинського районного суду Житомирської області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату доплати, щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства.
Постановою Лугинського районного суду Житомирської області від 07 грудня 2010 року позов задоволений частково.
Визнано неправомірними дії відповідача, зобов'язано провести перерахунок і виплату позивачу доплати та щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, відповідно до положень ст.ст. 37, 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за періоди з 09 липня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 22 травня 2008 року по 31 жовтня 2010 року, з урахуванням виплачених сум.
Не погоджуючись з судовим рішенням, Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.
Згідно паспорту позивач зареєстрований, постійно проживає та працює у смт. Жовтневе, яке відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 106 від 23 липня 1991 року, віднесене до зони гарантованого добровільного відселення.
У відповідності до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в редакції від 1996 року, громадянам, які проживають у зоні гарантованого добровільного відселення, провадиться доплата у розмірі двох мінімальних заробітних плат.
Згідно ч. 2 ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в редакції від 1996 року, громадянам, які проживають у зоні гарантованого добровільного відселення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у розмірі 40 процентів від мінімальної заробітної плати.
Разом з тим, при визначенні розмірів допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства та доплати, особі, яка проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, відповідач керувався положеннями постанови КМ України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Аналізуючи правомірність висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України за Законами України.
Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України (ст. 113 Конституції України).
Суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що постанова КМ України № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суперечить вимогам ст. ст. 37, 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
З огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними актами, суд першої інстанції, приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, правомірно керувався положеннями Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не приписами вищенаведеної постанови Уряду.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до суду у липні 2010 року в порядку цивільного судочинства, але ухвалою суду від 06.10.2010 року провадження у справі було закрито.
На момент звернення позивача до суду до зазначених правовідносин застосовувалась ст. 257 ЦПК України, яка встановлювала трирічний строк звернення до суду з вимогою про захист порушеного цивільного права або інтересу.
Рішенням Конституційного суду України від 09 вересня 2010 року №19-рп/2010 визнано таким, що не відповідають Конституції України норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами»від 18.02.2010 року № 1691-IV та Цивільного процесуального кодексу України, якими справи, пов'язані із соціальними виплатами, що підлягають розгляду адміністративними судами, було передано місцевим загальним судам для розгляду в порядку адміністративного судочинства. Отже, з 09.09.2010 року всі справи, пов'язані із соціальними виплатами, розглядаються місцевими загальними судами в порядку КАС України.
Відповідно до правової позиції, викладеної у листі Вищого адміністративного суду України від 13.10.2010 року № 1425/11/13-10, звернення певної особи до 09 вересня 2010 року до місцевого загального суду з позовною заявою в межах строку, визначеного Цивільним процесуальним кодексом України, яка не була розглянута у зв'язку з ухваленням Конституційним судом України означеного вище рішення, - дійсно є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області - залишити без задоволення, постанову Лугинського районного суду Житомирської області від 07 грудня 2010 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.Г. Хрімлі
Судді А.Ю. Коротких
В.В. Файдюк