Справа: № 2-а-433/11 Головуючий у 1-й інстанції: Павленко О.В.
Суддя-доповідач: Федотов І.В.
Іменем України
"21" жовтня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого -судді Федотова І.В.,
суддів -Мельничука В.П., Грибан І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації у Чернігівській області на постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 25 січня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації у Чернігівській області про визнання дій неправомірними та стягнення невиплачених коштів відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», -
ОСОБА_2 (далі -позивач) звернулася з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації у Чернігівській області (далі -відповідач) про визнання дій неправомірними та стягнення невиплачених коштів, передбачених у відповідності до ст. 37 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 25 січня 2011 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
В зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке відповідно до п. 2 частини першої ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України прийнято у порядку скороченого провадження, згідно з абз. 4 частини 8 ст. 183-2, п. 3 частини першої ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та що підтверджується матеріалами справи, позивачка віднесена до 4 категорії осіб, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю та є пенсіонером, а тому має право на пільги, передбачені цим Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
У відповідності до статті 49 Закону пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах: - у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від мінімальної заробітної плати.
Разом з тим, при визначенні розміру допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, відповідач керувався положеннями постанови КМ України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Всупереч ст. 37 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивачці вказана доплата виплачувалася частково, у фіксованому розмірі, визначеному відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, як того вимагає вказаний Закон.
Постановляючи рішення суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що постанова КМ України № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суперечить вимогам ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
З огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними актами, суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, правомірно керувався положеннями Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не приписами вищенаведеної постанови Уряду.
За таких обставин, оскільки доводи апеляційних скарг спростовуються висновками суду першої інстанції та матеріалами справи, а суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації у Чернігівський області -залишити без задоволення, а постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 25 січня 2011 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: І.В. Федотов
Судді: В.П. Мельничук
І.О. Грибан