Справа: № 2-а-30/11/2516 Головуючий у 1-й інстанції: Киреєв О.В.
Суддя-доповідач: Собків Я.М.
Іменем України
"27" вересня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді Собківа Я.М.,
суддів: Сорочка Є.О., Усенка В.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Носівському районі Чернігівської області на постанову Носівського районного суду Чернігівської області від 19 січня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Носівському районі Чернігівської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
У січні 2011 року ОСОБА_2 (далі -позивач) звернувся до Носівського районного суду Чернігівської області із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Носівському районі Чернігівської області, в якому просив визнати протиправними дії відповідача по нарахуванню та виплаті йому додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі значно нижчому, ніж визначено абзацом 3 частин 1 статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та зобов'язати УПФУ в Носівському районі Чернігівської області провести перерахунок та виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком згідно вимог статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 28.11.2003 року по момент його звернення з позовом до суду та проводити нарахування і виплатк додаткової пенсії на майбутнє.
Ухвалою Носівського районного суду Чернігівської області від 14 січня 2011 року даний позов в частині вимог про визнання протиправними дій та зобов'язання проведення нарахування і виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю за період з 28.11.2003 року по 13 липня 2010 року залишено без розгляду, як такий, що був поданий позивачем після закінчення встановленого законом шестимісячного строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів.
Постановою Носівського районного суду Чернігівської області від 19 січня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.
Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову Носівського районного суду Чернігівської області від 19 січня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог, заявлених позивачем.
Згідно із ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Враховуючи те, що апелянтом не заявлялася вимога щодо апеляційного перегляду ухвали Носівського районного суду Чернігівської області від 14 січня 2011 року якою частково було залишено без розгляду даний позов, колегія суддів вважає за необхідним розглядати дану справу в межах поданої відповідачем апеляційної скарги.
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе дану справу в зв'язку з неприбуттям, належно повідомлених про дату, час і місце судового засідання, жодної з осіб, які беруть участь у справі, в судове засідання, розглядати в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних в ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України в Носівському районі Чернігівської області не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач -ОСОБА_2 являється учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 1, що підтверджується вкладкою до його посвідчення як громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи Серії НОМЕР_1 (а.с. 8).
Крім цього, позивач є інвалідом ІІІ групи захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою акта огляду МСЕК Серії МСЕ № 044463 (а.с. 9).
Обгрунтовуючи правомірність дій відповідача по нарахуванню та виплаті позивачу щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі, визначеному абзацом 3 частини 1 статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції Закону, що діяла до 28.12.2007 року), особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
У відповідності до вказаної норми Закону, позивач має право на призначення додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, а тому відповідач всупереч вимогам абзацу 3 частини 1 статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції Закону, що діяла до 28.12.2007 року) протиправно виплачував йому додаткову пенсію у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28 травня 2008 року.
Згідно абзацу 5 ч. 1 ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік», прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність, встановлений у таких розмірах: з 1 січня - 695 грн., з 1 квітня - 706 грн., з 1 липня - 709 грн., з 1 жовтня - 723 грн., з 1 грудня - 734 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, перерахунок позивачу додаткової пенсій відповідачем було здійснено не у відповідності до абзацу 3 частини 1 статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції Закону, що діяла до 28.12.2007 року), а згідно підпункту 12 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким були внесені зміни до змісту абзацу 3 частини 1 статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв'язку з чим вказану статтю було викладено в наступній редакції:
- «Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у наступному розмірі: інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (абз. 3 частини 1 ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»);
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 зазначені зміни, що були внесені Законом України від 28.12.2007 № 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони та інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Зважаючи на це, колегія суддів вважає, що позивач має право на отримання додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі, визначеному абзацом 3 частини 1 ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції Закону, що діяла до 28.12.2007 року) за період з 13 липня 2010 року по 13 січня 2011 року (в межах шестимісячного строку звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, визначеного ч.2 ст. 99 КАС України).
Отже, висновки суду першої інстанції колегія суддів знаходить правильними та такими, що не спростовуються доводами апелянтів.
Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Згідно ч. 10 статті 1832 КАС України, у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Носівському районі Чернігівської області - залишити без задоволення.
Постанову Носівського районного суду Чернігівської області від 19 січня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя
суддя
суддя
Я.М. Собків
Є.О. Сорочко
В.Г. Усенко