Справа: № 2-а-1236/11 Головуючий у 1-й інстанції: Бартко В.М.
Суддя-доповідач: Собків Я.М.
Іменем України
"27" вересня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді Собківа Я.М.,
суддів: Сорочка Є.О., Усенка В.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження матеріали апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України в м. Фастові Київської області на постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20 січня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Фастові Київської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання проведення перерахунку державної і додаткової пенсій, -
У січні 2011 року ОСОБА_2 (далі -позивач) звернувся до Фастівського міськрайонного суду Київської області із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Фастові Київської області (далі -відповідач, УПФУ в м. Фастові Київської області), в якому просив визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у перерахуванні та виплаті йому додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю та зобов'язати УПФУ в м. Фастові Київської області провести перерахунок та здійснити виплату недоотриманої ним суми щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком та державної пенсії як інваліду ІІ групи, щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, починаючи з 20 липня 2010 року, з урахуванням вже проведених виплат.
Постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20 січня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.
Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20 січня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе дану справу в зв'язку з неприбуттям, належно повідомлених про дату, час і місце судового засідання, жодної з осіб, які беруть участь у справі, в судове засідання, розглядати в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних в ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач -ОСОБА_2 являється учасником ліквідації аварії на ЧАЕС категорії 1, що підтверджується вкладкою до його посвідчення як громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи Серії НОМЕР_1 від 14.04.1994 року (а.с. 11).
Крім цього, позивач є інвалідом ІІ групи захворювання, пов'язаного з наслідками аварії на ЧАЕС, що підтверджується витягом з акта огляду МСЕК до довідки Серії КИО-1 № 189313 (а.с. 8).
Що стосується позову в частині визнання неправомірними дій та зобов'язання проведення перерахунку щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі, визначеному абзацом 3 статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та державної пенсії як інваліду ІІ групи, щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, у розмірі, визначеному абзацом 2 частини 4 статті 54 вказаного Закону, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до абзацу 3 статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції Закону, що діяла до 28.12.2007 року), особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Згідно абзацу 2 частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону, що діяла до 28.12.2007 року), розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою по ІІ групі інвалідності, не можуть бути нижчими 8 мінімальних пенсій за віком.
У відповідності до вказаної норми Закону, позивач має право на призначення додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком та державної пенсії як інваліду ІІ групи, щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, а тому відповідач всупереч абзацу 3 статті 50 та абзацу 2 частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції Закону, що діяла до 28.12.2007 року) протиправно виплачував позивачу державну та додаткову пенсію у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28 травня 2008 року.
Згідно абзацу 5 ч. 1 ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік», прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність, встановлений у таких розмірах: з 1 січня - 695 грн., з 1 квітня - 706 грн., з 1 липня - 709 грн., з 1 жовтня - 723 грн., з 1 грудня - 734 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, перерахунок позивачу державної та додаткової пенсій відповідачем було здійснено не у відповідності абзацу 3 статті 50 та абзацу 2 частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції Закону, що діяла до 28.12.2007 року), а згідно підпунктів 12 та 15 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими були внесені зміни до змісту абзацу 3 статті 50 та абзацу 2 частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв'язку з чим їх було викладено в наступних редакціях:
- «Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у наступному розмірі, а саме: інвалідам II групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність»(абз. 3 ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи») ;
- «Розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по II групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність»(абз. 2 ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 зазначені зміни, що були внесені Законом України від 28.12.2007 № 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони та інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Зважаючи на це, колегія суддів вважає, що позивач має право на отримання додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі, визначеному абзацом 3 ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції Закону, що діяла до 28.12.2007 року) та державної пенсії як інваліду ІІ групи, щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, у розмірі, визначеному абзацом 2 частини 4 статті 54 цього ж Закону за період з 20 липня 2010 року по 20 січня 2011 року (в межах шестимісячного строку звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, визначеного ч.2 ст. 99 КАС України).
Отже, висновки суду першої інстанції колегія суддів знаходить правильними та такими, що не спростовуються доводами апелянта.
Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Згідно ч. 10 статті 1832 КАС України, у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Фастові Київської області - залишити без задоволення.
Постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20 січня 2011 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя
суддя
суддя
Я.М. Собків
Є.О. Сорочко
В.Г. Усенко