Справа: № 2-а-99/11 Головуючий у 1-й інстанції: Кохановська З.С.
Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
Іменем України
"20" жовтня 2011 р. м. Київ
колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого -судді Земляної Г.В.
суддів Аліменко В.О., Лічевецький І.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі Київської області на додаткову постанову Святошинського районного суду м. Києва від 12 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі Київської області про зобов'язання провести перерахунок додаткової пенсії,-
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 19 лютого 2010 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано неправомірними дії відповідача та зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі Київської області ( далі відповідач) здійснити перерахунок державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з 26 листопада 2008 року відповідно до ст.50,53,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». В решті вимог відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 25 серпня 2010 року постанова суду першої інстанції залишена без змін.
Позивачка 11 лютого 2011 року звернулася до суду з заявою про винесення додаткового рішення.
Додатковою постановою від 12 березня 2011 року доповнено постанову Святошинського районного суду м. Києва від 19 лютого 2010 року формулювання після слів 26 листопада 2008 року «з дотриманням правових позицій ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та з урахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»і в подальшому проводити нарахування і виплату цих пенсій відповідно до чинного законодавства.
Не погоджуючись з вищезазначеною додатковою постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану додаткову постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні вимог адміністративного позову.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а додаткова постанова суду першої інстанції залишенню без змін з наступних підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до статей 168 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
В своїй заяві позивачка зазначає, що суд першої інстанції в рішенні не визначив способу виконання рішення суду не зазначивши що необхідно зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі Київської області зробити перерахунок пенсії позивача із застосуванням ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та з урахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»і в подальшому проводити нарахування і виплату цих пенсій відповідно до чинного законодавства.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно -правового акту, який би визначав цей розмір, немає.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, розповсюджується також і на ці спірні правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 50,54 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Положення ж частини третьої статті 28 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком. До того ж, право особи на одержання соціальних пільг, компенсацій і гарантій не може бути обмеженим з мотивів з неповноти законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини.
Згідно з частиною третьою статті 67 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і цей перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.
Оскільки пенсія позивачу має визначатись з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
З огляду на вищезазначене додаткове рішення винесене правомірно.
Слід зазначити, що посилання апелянта про порушення судом першої інстанції вимог на ч.2 ст.168 КАС, оскільки, на думку апелянта, постанова Святошинського районного суду від 19 лютого 2010 року виконана безпідставне з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи Головним державним виконавцем винесена 14 жовтня 2010 року лише постанова про відкриття виконавчого провадження, даних що постанова суду управлінням Пенсійного фонду України в Святошинському районі Київської області виконана в повному обсязі та винесення постанови про закінчення виконавчого провадження не має.
Посилання апелянта на ті обставини, що суд першої інстанції неправомірно вийшов за межи позовних вимог при винесені додаткової постанови безпідставне, оскільки відповідно до вимог ч.2 ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 -204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.
Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а додаткова постанова суду першої інстанції -без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 168, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі Київської області - залишити без задоволення .
Додаткову постанову Святошинського районного суду м. Києва від 12 березня 2011 року - залишити без змін .
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Головуючий суддя : Г.В.Земляна
Судді: В.О.Аліменко
І.О.Лічевецький