Справа: № 2а-7457/10/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Чернохілов С.В.
Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
Іменем України
"20" жовтня 2011 р. м. Київ
колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого -судді Земляної Г.В.
суддів Аліменка В.О., Лічевецького І.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року у справі за позовом приватного підприємства “Відлуння” до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання нечинним рішення, -
Позивач приватне підприємство “Відлуння” звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Житомирі про встановлення відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень та визнання нечинним рішення відповідача.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року позов задоволено в повному осязі. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Житомирі щодо проведення контрольної перевірки повноти та правильності справляння ринкового збору на ринку “Тетерів” приватного підприємства “Відлуння”.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, Державна податкова інспекція в м. Житомирі подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню, з наступних підстав.
Згідно зі п.4 ч.1 ст. 198, ст. 203 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує та закриває провадження у справі, якщо визнає, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 10 вересня 2010 року Державною податковою інспекцією в м. Житомирі проведено перевірку приватного підприємства “Відлуння”, за результатими якої складено акт “ 15-3/7004 “Про результати контрольної перевірки повноти та своєчасності справляння ринкового збору на ринку “Тетерів” приватного підприємства “Відлуння”.
За вказаним актом зафіксовані порушення ст. 3 Указу Президента України “Про впорядкування механізму сплати ринкового збору” від 28.06.1999 №761/99 та п. 3 Положення про порядок обчислення та сплати ринкового збору, затвердженого рішенням Житомирської міської ради від 30.11.2006 року № 122, яке полягало у відстності у двох суб'єктів господарської діяльності -фізичних осіб касових чеків про сплату ринкового збору.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновку, що податковим органом було проведено перевірку позивача з порушенням повноважень і не у спосіб, який визначений Законом України “Про державну податкову службу України” та Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а тому акт перевірки підлягає скасуванню.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно із п.6 ч.1 ст. 3 КАС України адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.
Частина 1 ст. 17 КАС України визначає, що компетенція адміністративних судів поширюється на: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Виходячи з аналізу вищевикладених норм матеріального права, колегія суддів звертає увагу на те, що акт перевірки не є актом індивідуальної дії та не сторює правових наслідків для позивача.
Разом з тим статтею 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»встановлено, посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби.
Ненадання вищезазначених документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, передбачених частиною першою статті 11-2 Закону України № 509 може бути підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки, але не є підставою для визнання перевірки протиправною.
Крім того, слід зазначити, що при проведенні перевірки було встановлено встановлено порушення, про що складено акт перевірки, на основі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 14 вересня 2010 року № 00058915-3/0. Саме вказане податкове повідомлення-рішення може бути оскаржене до суду в порядку адміністративному судочинства, але позивачем в позові воно не оскаржується.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції, приймаючи позов до розгляду, не врахував те, визнання незаконними дій відповідача, які відображені в акті перевірки про діяльність підприємства та допущення ним порушень не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, що призвело до помилкового вікриття провадження в адміністративній справі та вирішення спрору по суті.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Обовязковою ознакою нормативно-правового акту чи правового акту індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав та обов язків, їх зміни чи припинення.
Таким чином суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що сам по собі акт перевірки лише фіксує факт правопорушення, не породжує для платника будь-яких юридичних наслідків, та не має правового значення у розумінні п.1 ч. 2 с. 17 КАС України, таким чином позовна заява про скасування вказаного акту не підлягає розгляду в адміністративному суді, а тому відповідно до ст. 203 КАСУ оскаржувана постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження по справі.
Аналогічна позиція була викладено в ухвалі Вищого адмінітративного суду України від 08 лютого 2011 року у справі № К-8434/08 за позовом Дочірнього підприємства “Інгаз” до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання дій неправомірними при розгляді касаційної скарги на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2008 року.
Враховуючи викладені положення Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду скасуванню.
Відповідно до ст. 203 КАСУ за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її, а провадження по справі закрити.
Керуючись ст.ст. 157, 198, 203, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції м. Житомира - задовольнити частково .
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року - скасувати.
Провадження по справі за позовом приватного підприємства “Відлуння” до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання нечинним рішення - закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Головуючий суддя В.Г. Земляна
Судді В.О. Аліменко
І.О. Лічевецький