Харківський окружний адміністративний суд
27 жовтня 2011 р. справа № 2-а-10942/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., при секретарі судового засідання Підгорному М.І.,
за участі сторін:
представника позивача - Журавльова С.В.,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області до Приватного підприємства "ТІІС" про стягнення заборгованості, -
Позивач, Дергачівська міжрайонна державна податкова інспекція (надалі -Дергачівська МДПІ), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить стягнути з відповідача Приватного підприємства "ТІІС" (надалі -ПП "ТІІС") заборгованість з плати за землю у розмірі 16165,72 грн.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач перебуває на обліку у Дергачівській МДПІ з 10.01.2007 року та має заборгованість з плати за землю, що виникла внаслідок несплати в установлений строк грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків в податковій декларації від 26.01.2011 року №414. Позивачем вручено керівнику відповідача корінець податкової вимоги від 10.03.2011 року №41, про що свідчить підпис останнього, сума заборгованості складає 16165,72 грн.
Директор відповідача у письмових запереченнях на позов, а також представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували, вказували, що борг у відповідача відсутній внаслідок визнання рішенням господарського суду Харківської області від 21 лютого 2011 року у справі №67/184-10 недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 28.09.07 року Дергачівською районною державною адміністрацією з ПП "ТІІС", відносно земельної ділянки площею 2,6388 га, яке набуло законної сили 11 квітня 2011 року Зазначене, на думку відповідача, визначає відсутність податкових зобов'язань, оскільки правочин є недійсним з моменту його вчинення.
Через канцелярію адміністративного суду відповідач подав заяву про розгляд справи у призначеному судовому засіданні 13 жовтня 2011 року без участі його представника.
Вислухавши думку представника позивача, перевіривши матеріали справи, суд встановив наступне.
ПП "ТІІС" перебуває на обліку у Дергачівській МДПІ з 10.01.2007 року як платник податків, та 26.01.2011 року подав податкову декларацію №414 з розрахунком орендної плати за землю на 2011 рік. Згідно поданих позивачем відомостей про наявні земельні ділянки та договору оренди земельної ділянки, укладеного 28.09.07 року. Дергачівською районною державною адміністрацією з ПП "ТІІС", відносно земельної ділянки площею 2,6388 га для будівництва та обслуговування складських приміщень непродовольчих товарів на території Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району
Згідно ст. 14.1.147. Податкового кодексу України (надалі -ПК України) плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Згідно ст.14.1.136. ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Відповідно до ст.287.4. ПК України податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за ново відведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
До матеріалів справи позивачем надано облікова картка платника податків ПП "ТІІС", згідно якій за відповідачем враховується заборгованість з платежу плата за землю, сума заборгованості на день пред'явлення позову складає 16165,72 грн.
Матеріали справи свідчать, що позивачем складено та вручено відповідачу податкова вимога від 10.03.2011 р. №41, позивачем винесене рішення про опис майна у податкову заставу.
Судом також встановлено, що рішенням господарського суду Харківської області від 21 лютого 2011 року у справі №67/184-10 за позовом Харківського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Національного наукового центру "Харківський фізико-технічний інститут" до ПП "ТІІС" про визнання договору оренди недійсним визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 28.09.07 року Дергачівською районною державною адміністрацією з ПП "ТІІС", відносно земельної ділянки площею 2,6388 га для будівництва та обслуговування складських приміщень непродовольчих товарів на території Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району, скасовано його державну реєстрацію за №040769300091 від 29.10.07 року в Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по Земельних ресурсах".
У процесі розгляду вказаної справи господарським судом встановлено, що 28.09.2007 року Дергачівською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ПП "ТІІС" (орендар) укладено договір оренди землі, який пройшов державну реєстрацію 29.10.07 року, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №04076930009. Відповідно до умов вказаного договору, орендодавець на підставі розпорядження голови Харківської обласної державної адміністрації від 14.08.2007 року №515 "Про надання в оренду земельної ділянки ПП "ТІІС" на території Дергачівського району" надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування складських приміщень непродовольчих товарів, яка знаходиться на території Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району, за межами населеного пункту, загальною площею 2,6388 га строком на 25 років. Встановлено, що земельна ділянка загальною площею 2,6388 га, яка надавалася в оренду ПП "ТІІС", перебуває у постійному користуванні ННЦ "Харківський фізико-технічний інститут" відповідно до державного акту на право користування землею Б № 054004, який було видано на підставі розпорядження Ради Міністрів України від 06.08.1955 року №901 Р.С.
Вказано, що при наданні в оренду відповідачу земельної ділянки площею 2,6388 га для будівництва та обслуговування складських приміщень непродовольчих товарів на території Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Дергачівською районною державною адміністрацією порушено приписи ст. 114 Земельного кодексу України.
На підставі викладеного, господарські суди дійшли висновку, що договір оренди земельної ділянки площею 2,6388 га для будівництва та обслуговування складських приміщень непродовольчих товарів на території Черкасько - Лозівської сільської ради Дергачівського району, який пройшов державну реєстрацію 29.10.07 року, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №04076930009, не відповідає вимогам закону й визнали його недійсним.
Рішення господарського суду Харківської області від 21 лютого 2011 року залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11 квітня 2011 року та набрало законної сили в указану дату, як це передбачено ст.85 Господарського процесуального кодексу України.
Як свідчать матеріали справи, Дергачівська МДПІ Харківської області посилається на несплату ПП "ТІІС" орендної плати саме за договором, укладеним ним (як орендарем) 28.09.2007 року з Дергачівською районною державною адміністрацією (орендодавцем), та який прошов державну реєстрацію 29.10.07 року, який визнано судом недійсним у порядку господарського судочинства.
До матеріалів справи відповідачем також надано постанови Дергачівського районного суду Харківської області, зі змісту яких слідує, що за складеними Дергачівською МДПІ протоколами про адміністративне правопорушення відносно директора ПП "ТІІС" ОСОБА_4 за ч.1 ст.163-2 КпАПП України у зв'язку з ненаданням платіжного доручення до установи банку на перерахування орендної плати за окремі місяці 2011 року вказані справи припинялися за відсутністю у діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення. Суди ухвалювали постанови з огляду на судові рішення господарських судів у справі №67/184-10.
Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до пункту дев'ятого частини 3 ст.129 Конституції України обов'язковість рішень суду віднесено до основних засад судочинства.
Відповідно до ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Постанова суду у справі про адміністративний проступок, яка набрала законної сили, є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
При вирішенні справи суд виходить з того, що Земельний кодекс України визначає право оренди земельної ділянки як засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ст.93). Право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст.125).
Закон України "Про оренду землі" визначає договір оренди землі як договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.13). Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (ст.21).
Суд також виходить з того, що відповідно до ст.236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Відповідно до ч.1 ст.216 цього кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Законодавство у сфері земельних, а також податкових відносин не передбачає виключення з цього правила, а також обов'язок особи, щодо якої винесене судове рішення про визнання договору оренди недійсним, сплачувати орендну плату за землю, в тому числі державної власності.
Суд відмічає, що за встановленими Цивільним кодексом України правилами визнання правочину недійним та розірвання договору є різними правовими категоріями, що мають нетотожні нормативне регулювання, підстави та наслідки застосування.
Зокрема, відповідно до ст.653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі розірвання договору зобов'язання припиняється з моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Крім того, суд виходить з того, що відповідно до Податкового кодексу України під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи, зокрема як об'єкт оподаткування (ст.7.1.2.), підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (ст.288.1.), платником орендної плати є орендар земельної ділянки (ст. 288.2.), об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (ст.288.3).
Таким чином, суд приходить до висновку, що у ПП “ТІІС” відсутнє податкове зобов'язання з плати за землю починаючи з 29.10.07 року, тобто з дати укладення договору оренди земельної ділянки загальною площею 2,6388 га для будівництва та обслуговування складських приміщень непродовольчих товарів на території Черкасько - Лозівської сільської ради Дергачівського району, який визнано недійсним у судовому порядку.
На висновки суду не може вплинути факт самостійного подання відповідачем податкової декларації із зазначенням грошового зобов'язання по сплаті плати за землю, оскільки вказана податкова декларація була подана до дати набрання законної сили рішенням господарського суду у справі №67/184-10.
На підставі викладеного керуючись ст.ст. 9, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області до Приватного підприємства "ТІІС" про стягнення заборгованості - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова в повному обсязі виготовлена 31 жовтня 2011 року.
Суддя Котеньов О.Г.