Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
місто Харків
27 жовтня 2011 р. справа № 2-а- 11508/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Старосєльцевої О.В.,
за участю
секретаря судового засідання - Чубукіної М.В.,
представників
позивача - Бічуріна Р.Р.,
відповідача -Севастьянової І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Є.Д.С." до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення ,-
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Є.Д.С." звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова № 0000111800 від 30.05.2011 року.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення -рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, котрі викладені в акті від 17.05.11 за № 1897/18-007/31236753, а відтак, суперечать ч.3 ст.2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.
Відповідач, Державна податкова інспекція у Фрунзенському районі міста Харкова з поданим позовом не погодився.
В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що показники господарських операцій, котрі були проведені в межах нікчемних правочинів, не можуть бути відображені в податковому обліку з податку на додану вартість, так як нікчемний правочин в силу ст.216 ЦК України не створює жодних юридичних наслідків. В порушення наведеного правила, платник податків відніс складені ТОВ «Донтрансторог»податкові накладні на збільшення податкового кредиту з ПДВ і тим самим скоїв порушення вимог пп. 7.2.3, пп. 7.2.6, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого платником занижено податок на додану вартість за лютий 2010 року на суму 10.750,00 грн. В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги і доводи заперечень проти позову, просив суд прийняти рішення про залишення позову без задоволення.
Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
За матеріалами справи спірне податкове повідомлення-рішення № 0000111800 від 30.05.2011 року про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 13.437,50грн. (з них основний платіж -10.750,00грн.; штраф -2.687,50) було винесено ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова з посиланням на акт перевірки від 17.05.2011 № 1897/18-007/31236753.
Згідно з висновками згаданого акту перевірки в діяльності ТОВ "Є.Д.С." податковим органом було виявлено порушення вимог пп. 7.2.3, пп. 7.2.6, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: включення до складу податкового кредиту з ПДВ складеної гр.ОСОБА_3 від імені ТОВ "Донтрансторг" податкової накладної за господарською операцією, котра фактично не відбулась, що спричинило занижено податок на додану вартість за лютий 2010 року до сплати в бюджет на суму 10.750,00 грн.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб”єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії, а також суджень суб'єкта владних повноважень, викладених в акті від 17.05.2011 № 1897/18-007/31236753, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.
За матеріалами справи між позивачем, ТОВ "Є.Д.С." (в якості -покупця) та ТОВ «Донтрансторг»(в якості - продавця) було укладено договор купівлі продажу № 7-12/09 від 07.12.2009 року, предметом якого є поставка товару -металооброблюючого обладнання.
На виконання вказаного правочину ТОВ "Є.Д.С." були виписані податкова накладна від 21.01.2010 № 10012142 на суму 64.500,00 грн. ( в т.ч. сума з ПДВ - 10.750,00 грн.), видаткова накладна від 21 січня 2010р. №2101/42.
Оплата за вказаним правочином була здійснена у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 155 від 09.03.2010р. та банківською випискою за особовим рахунком за 09.03.2010р., які знаходяться в матеріалах справи.
В ході розгляду справи з пояснень представника відповідача, котрі в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірного правочину, до правового статусу сторін спірного правочину як платників ПДВ, відповідності спірного правочину вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.
Оглянувши зміст спірного правочину, суд відзначає, що предметом даного правочину не є речі, котрі обмежені в цивільному обороті, зміст прав та обов”язків сторін не суперечить закону, правочин за формою та змістом узгоджуються з вимогами закону.
Оцінивши наявні в справі докази, суд відмічає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірним правочином. Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України “Про ПДВ”, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.
Приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт за переліченим вище правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.
З огляду на приписи Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” та Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб -через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання ТОВ "Є.Д.С." (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.
З приводу викладеного в акті судження суб'єкта владних повноважень про неможливість реального здійснення господарських операцій ТОВ "Донтрансторг", суд зауважує, що дане твердження ДПІ мотивовано посиланням на норми ст.ст.203, 215, 216, 228 ЦК України, а отже, при реалізації владної управлінської функції у спірних правовідносинах податковий орган виходив з нікчемності спірного правочину. Суд відмічає, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України.
З приписів ст.228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.
Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключної прерогативи судових органів.
При цьому, в силу приписів п.6 розділу І та п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984) до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.
З пояснень представника відповідача судом встановлено, що укладений між позивачем та контрагентом спірний правочин у судовому порядку не оскаржувався, таких, що набули законної сили, рішень судів з приводу визнання спірного правочину недійсним не має.
Окрім того, суд бере до уваги, що вчинення платником податків діяння по укладенню правочину, спрямованого на порушення інтересів Держави у сфері оподаткування, утворює собою склад злочину, що передбачений ст.191 або ст.212 Кримінального кодексу України.
В ході розгляду справи відповідач не подав до суду жодних доказів прийняття компетентним суб'єктом права рішення про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб позивача або за фактами діяльності платника податків, що викладені в акті перевірки.
Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом -Порядок №985), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень -рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.
Проте, в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумість предмету спірного правочину з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.
Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача - ТОВ «Донтрансторг»взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.
Оскільки спірні правовідносини виникли до 01.01.2011р., то суд не вбачає підстав для застосування при вирішенні спору ст.44 Податкового кодексу України.
Стосовно посилань відповідача на пояснення гр.ОСОБА_3 про непричетність до господарської діяльності ТОВ "Донтрансторг" суд зазначає наступне.
Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на положення наведених норм процесуального закону та беручи до уваги приписи ст.ст.8 і 19 Конституції України, суд приходить до висновку, що одних лише пояснень громадянина про непричетність до господарської діяльності суб'єкта права є явно недостатньо для висновку щодо нереальності проведених таким суб'єктом права господарських операцій.
При цьому, суд зазначає, що зі змісту долучених до справи пояснень гр.ОСОБА_3 слідує, що реєстрація ТОВ "Донтрансторг" відбулась за винагороду, тобто згаданим громадянином було скоєно діяння, яке містить ознаки складу злочину, що передбачений ст.205 Кримінального кодексу України.
За таких обставин, належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами вчинення платником податків нікчемного правочину та неможливість реального проведення господарської операції можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для заявлення до суду вимоги про визнання такого правочину недійсним).
У ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.
Інших мотивів нікчемності спірного правочину (окрім пояснень гр.ОСОБА_3.) відповідач в основу оскарженого податкового повідомлення -рішення не поклав.
Судом достеменно встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаного ТОВ "Є.Д.С." товару, оплати вартості придбаного товару, відсутності документів про транспортування товару не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення. Відтак, з огляду на приписи ст.ст.6 і 8 Конституції України, ст.2 і 11 КАС України суд не вбачає підстав для дослідження в ході розгляду справи цих обставин, оскільки зміна судом як фактичних, так і юридичних мотивів прийняття суб'єктом владних повноважень спірного правового акту індивідуальної дії чинним процесуальним законодавством не передбачена.
Оцінивши добуті докази, суд відзначає, що в ході розгляду справи суб'єкт владних повноважень за правилами ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів власного судження про нікчемність спірного правочину.
Натомість реальне існування придбаного позивачем у ТОВ "Донтрансторг" товару підтверджується витребуваними судом і приєднаними до справи копіями актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, актом введення в експлуатацію основних фондів, актом введення в експлуатацію МНМА.
Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про ПДВ” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Враховуючи, що обґрунтованість та правомірність судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність спірного правочину не знайшла свого підтвердження добутими судом по справі доказами, а інших фактичних мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення згідно з актом перевірки не покладено, то слід дійти висновку про недоведеність факту порушення ТОВ "Є.Д.С." пп. 7.2.3, пп. 7.2.6, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про ПДВ".
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Оскільки в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.
Керуючись ст.ст.8 і 19 Конституції України, ст..ст.7-11, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Є.Д.С." до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити в повному обсязі.
2. Скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000111800 від 30.05.2011 року Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова.
3. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
4. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлений 01.11.2011 року.
Суддя Старосєльцева О.В.