Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
31 жовтня 2011 р. № 2-а- 8705/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Піскун В.О.
при секретарі судового засідання - Мараєвій О.В.
за участі:
представника позивача - Таранова О.В.,
представника відповідача - Ламанової Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові про скасування податкового повідомлення - рішення, -
Позивач - Державне підприємство «Новопокровський комбінат хлібопродуктів», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 17.12.2010 року № 0000250842/0 про нарахування штрафних санкцій в розмірі 6864,96 грн. складене Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з податковим повідомленням - рішенням відповідача від 17.12.2010 року № 0000250842/0 не погоджується і вважає його необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм діючого законодавства. При цьому позивач посилається на те, що висновки щодо порушення ним п.п. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року базуються на невірному трактуванні податковими органами норм діючого законодавства, а також зроблені без врахування поданого уточнюючого розрахунку частини прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності. В своїх поясненнях позивач зазначив, що відповідно до Додатку №1 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» частина прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до бюджету, як дохід від власності та підприємницької діяльності, віднесена до неподаткових надходжень загального фонду державного бюджету. Позивач вважає, що такий платіж як частина прибутку (доходу), який сплачують державні не корпоратизовані та корпоратизовані, казенні підприємства та їх об'єднання, не включений у перелік загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів), передбачених ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», а тому обов'язок підприємства щодо сплати цього платежу не відноситься до категорії податкового зобов'язання, а подання уточненого розрахунку законодавством не визначено як джерело сплати податкового зобов'язання.
Таким чином, позивач вважає, що відповідач не мав правових підстав для накладення на нього штрафу, передбаченого п.п. 17.1.7. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а тому оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив суд у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення стало порушення позивачем вимог п.п. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме несвоєчасно сплачені узгоджені податкові зобов'язання по частині чистого прибутку за 9 місяців 2010 року у сумі 68649,60 грн. по строку сплати 19.11.2010 року (затримання платежу - 5 календарних днів). У зв'язку з цим, відповідачем було визначено суму штрафних санкцій у розмірі 6864,96 грн. - 10% від погашеної суми податкового боргу з податку на додану вартість. Представник відповідача вважає позицію позивача необґрунтованою.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що Державне підприємство «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» (далі - ДП «Новопокровський комбінат хлібопродуктів») є діючою юридичною особою, зареєстрованою Чугуївською районною державною адміністрацією Харківської області, засноване на державній формі власності і належить до сфери управління Державного агентства резерву України, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АВ №363949 та Статутом підприємства, затвердженим наказом Держрезерву України від 25.05.2011 року №55, приєднаними до матеріалів справи.
ДП «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» перебуває на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові (далі - СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові), що не заперечується сторонами по справі.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові було проведено невиїзну документальну перевірку ДП «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» код ЄДРПОУ 00953042 з питання своєчасності сплати частини чистого прибутку (доходу) за 9 місяців 2010 року (арк. справи 10-14).
На підставі зазначеного акту перевірки 17.12.2010 року відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000250842/0, яким визначено суму зобов'язання за штрафними санкціями у розмірі 10% у сумі 6864,96 грн. (арк. справи 15).
Судом встановлено, що фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки акту перевірки щодо порушення позивачем п.п. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181-ІІІ із змінами та доповненнями та п. 16.4. ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року №283/97-ВР, а саме встановлення несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобов'язань по частині чистого прибутку за 9 місяців 2010 року у сумі 68649,60 грн. по строку сплати 19.11.2010 року. Затримання платежу на 5 календарних днів.
Судом встановлено, що 09.11.2010 року позивачем за результатами фінансово-господарської діяльності за 9 місяців 2010 року подано до СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові розрахунок частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, в якому частина чистого прибутку, що підлягає сплаті за 9 місяців 2010 року, склала 294300,00 грн. (арк. справи 58).
19.11.2010 року позивачем було надано до СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові уточнюючий розрахунок частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету за 9 місяців 2010 року, яким зменшено частину чистого прибутку на суму 115650,00 грн. та відповідно до якого частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету за 9 місяців 2010 року, склала 178650,00 грн. (вх. №9005199592 від 19.11.2010 року). (арк. справи 9).
Позивачем було сплачено частину чистого прибутку у розмірі 110000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 18.11.2010 року та від 19.11.2010 року та випискою з рахунку (арк. справи 54-57).
24.11.2010 року позивачем надано до СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові уточнюючий розрахунок №13662, згідно якого частину чистого прибутку зменшено на суму 70500,00 грн. (арк. справи 60).
Суд зазначає, що принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників визначені Законом України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 року № 1251-XII, що діяв на час виникнення спірних правовідносин.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему оподаткування» під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.
Перелік загальнодержавних та місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів) визначений статтями 14 та 15 Закону України «Про систему оподаткування».
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) відноситься податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами.
Пунктом 1.9. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, що був чинним на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що дивіденд - це платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства, платіж, який виплачується власнику сертифіката фонду операцій з нерухомістю в результаті розподілу доходу фонду операцій з нерухомістю. При цьому наявність чи відсутність прибутку, розрахованого згідно з правилами податкового обліку, не може впливати на прийняття чи неприйняття рішення щодо нарахування дивідендів.
Оподаткування дивідендів, зокрема дивідендів, які зараховуються державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами у розмірі, встановленому відповідно державним або місцевим виконавчим органом, в управлінні якого знаходяться такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету, регулюється п. 7.8. ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що був чинним на час виникнення спірних правовідносин.
Таким чином, дивіденди, які сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами є податком на прибуток.
В свою чергу Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2010 року №610, передбачений порядок відрахування у 2010 році державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу), відповідно до якої відрахування у 2010 році державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, в тому числі державними унітарними підприємствами, що є суб'єктами природних монополій, та підприємствами, обсяг чистого прибутку яких у поточному році становить більш як 50000 тис. гривень (далі - підприємства та об'єднання), до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) здійснюються відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2008 р. №158. Зазначені відрахування здійснюються з урахуванням вимог статті 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік".
Відповідно до ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 року № 2154-VI, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, державні унітарні підприємства (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України "Украерорух" відповідно до Закону України "Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів", а також державних підприємств "Міжнародний дитячий центр "Артек" і "Український дитячий центр "Молода гвардія") та їх об'єднання сплачують до Державного бюджету України частину чистого прибутку (доходу) у розмірі 15 відсотків. Порядок сплати частини чистого прибутку (доходу) встановлюється Кабінетом Міністрів України. Частина чистого прибутку (доходу) сплачується до Державного бюджету України або місцевих бюджетів наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2010 році у строки, встановлені для сплати податку на прибуток підприємств. Державні унітарні підприємства та їх об'єднання подають розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, до органів Державної податкової служби у строки, передбачені для подання декларації з податку на прибуток підприємств.
Відповідно до Додатку 1 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до бюджету, віднесена до неподаткових надходжень загального фонду державного бюджету.
Таким чином, правове регулювання підстав сплати частини прибутку (доходу) до Державного бюджету України згідно зі ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» інше, ніж сплати дивідендів, як частини податку на прибуток, встановленого п. 7.8. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Зазначений платіж, а саме, частина прибутку (доходу), що сплачується до бюджету, також не включено до переліку загальнодержавних чи місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів), визначеного статтями 14 та 15 Закону України «Про систему оподаткування», а тому вказаний платіж не є податковим платежем, а обов'язок підприємства щодо сплати такого платежу не відноситься до категорії податкового зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивач є державним унітарним підприємством, яке у 2010 році мало обов'язок сплачувати до Державного бюджету України частину чистого прибутку (доходу) у розмірі 15 відсотків відповідно до ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 року № 2154-VI, що діяв на час виникнення спірних правовідносин.
Отже, обов'язок позивача щодо сплати до Державного бюджету України частини чистого прибутку (доходу) відповідно до ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» не є податковим зобов'язанням.
Відповідачем не надано будь-яких заперечень щодо порядку нарахування позивачем частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету за 9 місяців 2010 року, та визначеного позивачем розміру цієї частини чистого прибутку.
Також, відповідачем не заперечується повне розрахування позивачем перед державним бюджетом щодо сплати частини чистого прибутку (доходу) за 9 місяців 2010 року.
Щодо нарахування позивачу штрафних санкцій у розмірі 6864,96 грн., суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що нарахування позивачу штрафних санкцій відповідачем здійснювалось на підставі п.п. 17.1.7. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Суд зазначає, що в преамбулі Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-III, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Пунктом 1.2. ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Згідно з п.п. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Відповідно до п.п. 17.1.7. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що штрафні санкції передбачені п.п. 17.1.7. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», можуть застосовуватися до платників податків лише у випадку порушення ними строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.
Оскільки, суд дійшов висновку, що обов'язок підприємства щодо сплати частини прибутку (доходу) до бюджету не відноситься до категорії податкового зобов'язання, то у відповідача не було підстав для застосування до позивача штрафних санкцій передбачених п.п. 17.1.7. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Таким чином, суд приходить до висновку, що нарахування відповідачем штрафних санкцій у розмірі 6864,96 грн. є неправомірним.
Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не було доведено законність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимога позивача щодо скасування податкового повідомлення - рішення від 17.12.2010 року №0000250842/0 є обґрунтованою, доведеною та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -
Адміністративний позов Державного підприємства "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити у повному обсязі.
Скасувати податкове повідомлення - рішення від 17.12.2010 року № 0000250842/0 про нарахування штрафних санкцій в розмірі 6864,96 грн. складене Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 02.11.2011 року.
Суддя Піскун В.О.