Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
"26" жовтня 2011 р. № 2а- 11279/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шляхова О.М.,
за участі секретаря - Беззубко А.О.,
за участі представника позивача -ОСОБА_1 (довіреність б/н від 08.09.2011р.);
за участі представника відповідача -ОСОБА_2 (довіреність №13861110/10/10-017 від 05.10.2010р.);
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Фокс" до Спеціалізованої ержавної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000320818 від 15 серпня 2011 року, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові на підставі акту № 1868/18-010/14090857 від 28 липня 2011 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки Фірми «ФОКС»товариство з обмеженою відповідальністю з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Сервіспрінт»(код ЄДРПОУ 34370249), ТОВ «Промінь АС»(код ЄДРПОУ 36945262), ПП «Мальпост»(код ЄДРПОУ 36329460), ТОВ «Корн»(код ЄДРПОУ 14139500) за період з 01.07.2008 р. по 31.05.2011 р. (бланк № 024155).
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що викладені в акті перевірки від 28 липня 2011 року № 1868/18-010/14090857 висновки податкового органу є помилковими. Господарські взаємовідносини з ТОВ «Сервіспрінт», ТОВ «Промінь АС», ПП «Мальпост», ТОВ «Корн»за період з 01.07.2008 по 31.05.2011 мали реальний характер, складені у цих взаємовідносинах первинні документи відповідають закону, операції з продажу товарів придбаних позивачем у контрагентів, не спростовувались відповідачем. При проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
В своїх запереченнях та у судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що під час проведення вказаної перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняте за результатами перевірки рішення є законним, в зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті були зафіксовані порушення вимог Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на час здійснення спірних правовідносин), за що у відповідності до Податкового Кодексу України та Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" позивачу
Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
За матеріалами справи, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Фокс»пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання -юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом 14090857, на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) знаходиться в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові.
Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.
Як встановлено судом на підставі направлень від 23.06.2011 р. № 373, 374, 375 виданих Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, відповідно до наказу СДПІ ВПП у м. Харкові № 524 від 23.06.2011 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Фірми «ФОКС»ТОВ»та згідно з постановою від 06.05.2011 року Слідчого відділу податкової міліції Лозівської ОДПІ Харківської області про призначення позапланової документальної перевірки фінансово - господарської діяльності ТОВ «ФОКС»(код ЄДРПОУ 14090857) з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з ТОВ «Сервіспрінт»(код ЄДРПОУ 34370249), ТОВ «Промінь АС»(код ЄДРПОУ 36945262), ПП «Мальпост»(код ЄДРПОУ 36329460), ТОВ «Корн»(код ЄДРПОУ 14139500) головним державним податковим ревізором - інспектором відділу відпрацювання схем мінімізації платежів до бюджету, інспектором податкової служби І рангу СДПІ ВПП у м. Харкові Проценко Тетяною Володимирівною, головним державним податковим ревізором - інспектором відділу відпрацювання схем мінімізації платежів до бюджету, інспектором податкової служби І рангу СДПІ ВПП у м. Харкові Гусаром Ігорем Миколайовичем, начальником відділу відпрацювання схем мінімізації платежів до бюджету, радником податкової служби II рангу СДПІ ВПП у м. Харкові Малихіним Віталієм Євгеновичем згідно з підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ зі змінами та доповненнями проведена документальна позапланова- виїзна, перевірка Фірма «ФОКС»Товариства з обмеженою відповідальністю- (код ЄДРПОУ 14090857) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Сервіспрінт»(код ЄДРПОУ 34370249), ТОВ «Промінь АС»(код ЄДРПОУ 369452б2), ПП «Мальпост»(код ЄДРПОУ 36329460), ТОВ «Корн»(код ЄДРПОУ 14139500) за період з 01.07.2008 по 31.05.2011 р.
28 липня 2011 року відповідачем було складено акт № 1868/18-010/14090857 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ фірма «Фокс»по взаємовідносинам з ТОВ «Сервіспрінт»(код ЄДРПОУ 34370249), ТОВ «Промінь АС»(код ЄДРПОУ 369452б2), ПП «Мальпост»(код ЄДРПОУ 36329460), ТОВ «Корн»(код ЄДРПОУ 14139500) за період з 01.07.2008 по 31.05.2011 р.
15.08.2011 р. з посиланням на зазначений акт СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові було прийнято податкове повідомлення-рішення . №0000320818, яким підприємству Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Фокс" визначена сума податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) по податку на додану вартість у сумі 210 060,00 грн., (за основним платежем - 140 040,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 70 020,00 грн).
Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугували відображені в акті від 28.07.2011р. № 1868/18-010/14090857 висновки суб'єкта владних повноважень про порушення ТОВ фірма «Фокс»вимог п.п. 7.4.1., 7.4.4., 7.4.5. п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого платником зайво включено до складу податкового кредиту суми ПДВ з витрат по придбанню у ТОВ «Промінь АС» та занижено податок на додану вартість на загальну суму 140 040,00 грн.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаного висновку відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного
За матеріалами справи вбачається, що підставою для встановлення вищевказаних порушень відповідачем стало наступне.
Так, між позивачем та ТОВ "Промінь АС" був укладений договір купівлі-продажу № 2010/07-5 від 30.07.2010 р. відповідно до умов якого ТОВ «Промінь АС»(у якості Продавця) зобов'язався передати у власність ТОВ фірма «Фокс»(як Покупця) товари ціна, кількість, асортимент та технічні умови яких зазначені у видаткових накладних.
Судом встановлено, що умови зазначеного договору сторонами були виконані - ТОВ "Промінь АС" передало товар покупцю, а ТОВ фірма "Фокс" прийняло товар, що підтверджується доданими до матеріалів справи документами (відповідні податкові та видаткові накладні).
Суд зазначає, що згідно пункту 2 "Інструкції про порядок реєстрації виданих повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей", затвердженої наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996р., зареєстрованої Мін'юстом 12.06.1996 року за №293/1318 (із змінами та доповненнями), сировина, матеріали, палі запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та і товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.
Пунктом 6 вказаної Інструкції визначено, що довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструєте журналі реєстрації довіреностей.
При виписуванні довіреності перелік цінностей, які належить отримати (графа "Найменування цінностей" у бланку довіреності), наводиться з обов'язковим зазначенням назви і кількості цінностей для одержання, незалежно від того, чи є відомості у документах на відпуск (наряді, рахунку, договорі, замовленні, угоді таких цінностей. Незаповнені рядки довіреності прокреслюються.
Як встановлено судом, реальність отримання покупцем товарів за вказаною угодою підтверджується тим, що товарно-матеріальні цінності отримувалися у ТОВ "Промінь АС" уповноваженими особами ТОВ фірма "Фокс" на підставі довіреностей на отримання ТМП, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з журналу реєстрації довіреностей.
При цьому суд враховує, що придбаний у ТОВ "Промінь АС" товар, в подальшому ТОВ фірма "Фокс" реалізовано іншим суб'єктам господарювання, що підтверджується видатковими накладними та податкової накладними, рахунками -фактурами, довіреностями на отримання ТМЦ наданими позивачем та наявними в матеріалах справи.
Суд звертає увагу, що відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Виходячи з приписів пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом, а підпунктом 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (робіт, послуг), але не вище рівня звичайних цін, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (робіт, послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Судом встановлено, що формування податкового кредиту здійснювалося позивачем за правилами, які визначені статтею 7 Закону "Про ПДВ". Згідно з цими правилами, формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. В результаті застосування зазначених правил, платник податку визначив дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно - суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.
Підставою для включення відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту були, відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону "Про ПДВ", належним чином оформлені податкові накладні.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що обставини, які викладені відповідачем у акті перевірки не можливо кваліфікувати як порушення вимог, що передбачені пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону "Про ПДВ", оскільки, як зазначено позивачем і даний факт не спростовано представником відповідача, на момент виконання господарських операцій, контрагент позивача - ТОВ "Промінь АС" мав статус платника податку на додану вартість, а його свідоцтво платника ПДВ не було анульованим, то, відповідно, зазначений суб'єкт господарювання мав право і на нарахування податку та складання податкових накладних, а таке право надано Законом лише для осіб, що зареєстровані в якості платника податку згідно з положеннями пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону "Про ПДВ".
Крім того, суд вважає доцільним відмітити, що Законом України "Про систему оподаткування" для платника податку не передбачено обов'язку (ст. 9) та не надано права (ст. 10) вимагати від іншого платника податку будь-яких відомостей (в т.ч. і щодо реєстрації в якості платника податку, ведення останнім будь-яких бухгалтерських книг, журналів тощо). Так само, Закон України "Про податок на додану вартість" не передбачає обов'язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності по податку на додану вартість іншого платника податку.
З цього витікає, що порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагента тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки, у відповідності до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
У зв'язку з наведеним, суд вважає, що позивачем дотримані вимоги Закону "Про ПДВ" та правомірного включені до складу податкового кредиту податкові накладні, отримані від ТОВ "Промінь АС".
Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплата товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
У відповідності до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Таким чином, в даному випадку контрагентом позивача були виписані податкові накладні з додержанням вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується, на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).
Так, судом встановлено що сума податку на додану вартість , яка була включена позивачем до складу податкового кредиту, підтверджена податковими накладними.
Як вбачається з матеріалів справи, на кожну поставку згідно п.п. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у момент виникнення податкових зобов'язань ТОВ "Промінь АС" виписані податкові накладні, оригінали яких були видані ТОВ фірма "Фокс" своєчасно.
Суд зазначає, податкові накладні, що має підприємство, містять всі необхідні реквізити та оформлені належним чином відповідно до вимог п.п. 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 вищевказаного Закону та наказу ДПА України від 30.05.1997 № 165, зареєстрованого в Мін'юсті України 23.06.1997 року за № 233/2037 Про затвердженні форми податкової накладної та Порядку її заповнення. Зазначені податкові накладні оформлені належним чином, із акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні у ході проведення перевірки не встановлено.
Крім того, всі податкові накладені по вищенаведеним операціям виписані юридичною особою, яка являлась платником податку на додану вартість станом на момент спірних правовідносин, підприємство-контрагент під час здійснення господарських операцій перебувало на обліку в органах ДПІ, на час вчинення угод знаходилося в ЄДРПОУ. Доказів зворотного актом не наведено, у акті не заперечується та не спростовано.
У разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.
При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Поряд із тим чинним законодавством передбачений порядок встановлення факту відсутності юридичної особи за місцем її знаходження, який податковим органом дотриманий не був /ст.ст. 14, 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»/, у зв'язку із чим суд повинен відхилити посилання податкового органу, як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог, щодо відсутності підприємства-контрагента позивача за місцезнаходженням.
Оскільки відповідачем не надано жодних документів, які б свідчили про притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які неправомірно діяли від імені ТОВ "Промінь АС" за ухилення від сплати податків (ст.212 КК України), проведення фіктивного підприємництва (ст.205 КК України), службове підроблення (ст.366 КК України) чи підроблення документів, печаток, штампів та бланків підприємства (ст.358 Кримінального кодексу України), суд вважає необґрунтованими та неправомірними доводи відповідача щодо фальшивості підпису директора ОСОБА_6 та проведення ТОВ "Промінь АС" протиправної діяльності, направленої на ухилення іншими платниками податків від сплати податків.
Суд зазначає, що зміст договору укладеного між ТОВ "Промінь АС" та ТОВ фірма "Фокс" не суперечить актам цивільного законодавства, фактів, які свідчили б про те, що предмет договору не відповідає дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору, судом не встановлено, вказаних доказів у відповідності до положень ст.71 КАС України на вимогу суду відповідачем також не надано.
На підтвердження дійсності правочину вчиненого з ТОВ "Промінь АС" позивачем були надані товарно-транспортні накладні з яких вбачається, що на замовлення ТОВ фірма "Фокс" авто підприємствами ПП ОСОБА_7 та ТОВ «Західтранс-авто»було здійснено доставку до ТОВ фірма "Фокс" товару, що є предметом зазначеного вище договору, та зазначеного в податкових накладних №6 від 12.08.2010 року та №7 від 13.08.2010 року.
Зазначені товарно-транспортні накладні відповідають формі №1-ТН, затвердженої Наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 року №488/346.
Усі документи видані ТОВ «Промінь АС»зокрема договір, товаро-транспортні, податкові та видаткові накладні засвідчені печатками ТОВ «Промінь АС».
Відповідно до п.п.3.2.6 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів (затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.1999р. №17, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.04.1999р. за №264/3557) підприємства, установи, організації, господарські об'єднання, суб'єкти підприємницької діяльності, об'єднання громадян, суб'єкти господарювання однієї з інших організаційних форм підприємництва можуть мати тільки по одному примірнику основної каучукової або металевої печатки.
Частиною 1 ст.181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Враховуючи відсутність у суб'єктів господарювання законодавчо наданих повноважень перевіряти обсяг діє та правоздатності представників своїх контрагентів за господарсько-правовими чи цивільно-правовими взаємовідносинами, доходимо висновку про те, що наявність в розпорядженні фізичної особи, яка представляє інтереси суб'єкта господарювання, печатки цього суб'єкта є розумно достатньою підставою для висновку про те, що така фізична особа на законних підставах діє від імені суб'єкта господарювання.
Відповідно до частини першої статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України .
Правова позиція Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові цього суду від 31 січня 2011 року № 14/11 у справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10, судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону України «Про податок на додану вартість»Верховний Суд України дійшов висновку про те, що «чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту. Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок «узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».
Вищезазначене знайшло своє відображення у Постанові Верховного суду України по справі №21-47а10 від 31.01.2011 року, Постанові судової палати в адміністративних справах Верховного суду України по справі №21-573во10 від 01.06.2010 року..
В інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 “Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби” Вищий адміністративний суд України зазначив: “…у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття “добросовісний платник податків”. Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.
У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Прикладом подібного підходу Верховного Суду України є, зокрема, постанова від 9 вересня 2008 року”.
Наведену правову позицію Верховного Суду України було неодноразово враховано Вищим адміністративним судом України під час розгляду даної категорії справ.
З урахуванням вимог п.1.3 ст.1 та ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість' покупець сплачує суму ПДВ у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження чи на ненадходження цих сум ПДВ до Державного бюджету України.
Крім того, висновок відповідача, щодо порушення контрагентом позивача - платником податку своїх податкових зобов'язань, що нібито тягне за собою висновок про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди не підтверджується жодними доказами вчинення контрагентами наступної ланки порушень, пов'язаних із наданням (отриманням) неправомірної вигоди.
Цей висновок також узгоджується за правовою позицією викладеною згідно із п.38 рішення Європейського суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України», відповідно до якої платника податку не може бути позбавлено відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.
В матеріалах справи відсутні докази щодо порушення кримінальної справи відносно директора ТОВ «Промінь АС»в частині підроблення та використання завідомо підроблених документів або докази визнання недійсними податкових накладних в установленому законом порядку. Крім того, відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь - яких доказів, в розумінні ст.ст.69,70 КАС України, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва, не надано доказів наявності обізнаності контрагентів стосовно діяльності один одного або їх взаємопов'язаності, тощо.
Отже, наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому податкової накладної і сплата вартості отриманих послуг з податку на додану-вартість є достатніми підставами для визначення податкового кредиту, з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції.
Таким чином суд доходить висновку, що позивачем правомірно було сформовано податковий кредит з ПДВ за період, що перевірявся. Таке формування здійснено на підставі належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних.
Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
Згідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В ході розгляду справи, відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення, доказів порушення позивачем вимог пп.7.4.1., 7.4.4., 7.4.5. п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» до суду не подав.
Таким чином, в даному випадку відповідач не дотримав вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому його рішення як суб'єкта владних повноважень є протиправними, що дає суду правові підстави для задоволення адміністративного позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Фокс" до Спеціалізованої ержавної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити у повному обсязі.
Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000320818 від 15 серпня 2011 року, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові.
Постанова може бути оскаржена.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлено 31 жовтня 2011 року.
Суддя Шляхова О.М.