Справа № 2-а/1970/2495/11
"12" вересня 2011 р. Тернопільський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої Дерех Н.В.
секретаря Вальчук І.М.
за участю:
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Родос»до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Родос»( надалі позивач, ТзОВ «Родос») звернулося до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції ( надалі відповідач, ТОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001002306 від 05 квітня 2011 року та № 0000992306 від 06 квітня 2011 року.
У судовому засіданні представник позивача ТзОВ «Родос»позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, оскільки ТзОВ «Родос» для правильного оформлення господарських операцій по імпорту товарів та для доставки розмитнених вантажів покупцям були укладені Договір №9 від 07.10.2008 року на надання консультаційних послуг та Договір №4 від 01.10.2008 року транспортного експедирування з ТзОВ «Компанія «Кредо», отримано всі належні первинні документи, що стосуються виконання договорів, а також оплачено встановлену договорами суму грошей, тобто сторонами договірні правовідносини виконані повністю, а тому договір не є безтоварним, а відповідно і не є нікчемним правочином. Щодо заниження податку на прибуток та податку на додану вартість, представник позивача пояснив, що у відповідності до пп.7.2.6 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який постачає товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту. Таким чином, позивачем було обґрунтовано віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у відповідних періодах згідно з податковими накладними, що були виписані контрагентом позивача.
В судовому засіданні представник відповідача Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції проти позову заперечив, просив відмовити у задоволені позовних вимог, оскільки перевіркою встановлено порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: підприємством завищено валові витрати за рахунок віднесення до їх складу результатів операцій, які фактично не здійснювались в межах господарської діяльності підприємства, що призвело до завищення скоригованих валових витрат внаслідок чого занижено податок на прибуток за 4-й квартал 2008 року, який підлягає сплаті до бюджету в сумі 36075,0 грн.; порушено пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, п.п.7.5.2 п.7.5, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»,, що призвело до заниження податкового зобов'язання податку на додану вартість в сумі 28 860 грн.00 коп., в тому числі за жовтень 2008 року в сумі 13 515 грн.00 коп., за листопад 2008 року в сумі 3 230 грн.00 коп., за грудень 2008 року в сумі 12115 грн. 00 коп.
Суд, заслухавши у судовому засіданні представника позивача, представника відповідача, дослідивши представлені докази по справі у їх сукупності, приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а отже, підлягають до задоволення, виходячи з наступних міркувань.
Податковим органом була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з окремих питань дотримання вимог податкового законодавства по операціях з ТзОВ «Компанія «Кредо»за період з 01.10.2008р. по 31.12.2008 р., результати якої відображені в Акті від 23.03.2011р. №1386/ 23-623/ 32632165, у яким встановлені наступні порушення: порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: підприємством завищено валові витрати за рахунок віднесення до їх складу результатів операцій, які фактично не здійснювались в межах господарської діяльності підприємства, що призвело до завищення скоригованих валових витрат внаслідок чого занижено податок на прибуток за 4-й квартал 2008 року, який підлягає сплаті до бюджету в сумі 36075,0 грн.; порушено пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, п.п.7.5.2 п.7.5, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»,, що призвело до заниження податкового зобов'язання податку на додану вартість в сумі 28 860 грн.00 коп., в тому числі за жовтень 2008 року в сумі 13 515 грн.00 коп., за листопад 2008 року в сумі 3 230 грн.00 коп., за грудень 2008 року в сумі 12115 грн. 00 коп.
На підставі даного Акта Тернопільською ОДПІ були винесені податкові повідомлення-рішення № 0001002306 від 05 квітня 2011 року та № 0000992306 від 06 квітня 2011 року. Дані податкові повідомлення-рішення оскаржувалися позивачем у адміністративному порядку, однак його скарги залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення -залишено без змін.
При вирішенні даного спору суд застосовує законодавство, що було чинним на момент виникнення та виконання договірних правовідносин -Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закон України «Про податок на додану вартість».
Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «Родос»укладено Договори з ТзОВ «Компанія «Кредо»№4 від 01 жовтня 2008 року транспортного експедирування та №9 від 07 жовтня 2008 року про надання консультаційних послуг. Факт виконання даних Договорів оформлено актами виконаних робіт б/н від 22.10.2008 року, б/н від 24.10.2008 року, № 20 від 21.10.2008 року, № 22 від 23.10.2008 року, № 17 від 20.11.2008 року, № 18 від 21.11.2008 року, №2 від 03.12.2008 року, № 2 від 04.12.2008 року, № 14 від 18.12.2008 року, № 12 від 19.12.2008 року, податковими накладними від 20 листопада 2008 року №17; від 03 грудня 2008 року №2, від 04 грудня 2008 року №2, від 18 грудня 2008 року №14, від 19 грудня 2008 року №12, квитанціями до прибуткових касових ордерів, транспортними накладними, вантажно-митними деклараціями, інвойсами, специфікаціями, накладними на товар, що транспортувався покупцям № В-00000006 від 22 жовтня 2008 року, № В 00000010 від 04 грудня 2008 року, № В -00000011 від 19 грудня 2008 року, № В -00000007 від 24 жовтня 2008 року.
Судом приймається до уваги, що на всі господарські операції видано податкові накладні належно оформленні, з зазначенням номенклатури поставки товарів, її обсяги. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про ПДВ"). Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст.7 Закону України „Про ПДВ" - податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).
Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про ПДВ" - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з . придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про ПДВ" встановлено, що не підлягають включенню до складу і податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Оскільки позивачем подано всі первинні бухгалтерські документи на виконання господарських договорів між ТзОВ «Кредо»і TзOB «Родос», підтверджено транспортування товарів, що поставлялись, включення обсягів поставки та сум ПДВ сторонами до податкових декларацій, наявність податкових накладних, виключає безтоварність господарських операцій, а відтак суд приходить до переконання, що договіри №4 від 01 жовтня 2008 року транспортного експедирування та №9 від 07 жовтня 2008 року про надання консультаційних послуг, що укладені між позивачем та ТзОВ «Кредо»не є нікчемними.
При цьому суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що в даний час стан контрагента позивача ТзОВ «Кредо»- ліквідаційна процедура за рішенням суду, а також зняття з обліку від 29 грудня 2010 року, оскільки на момент укладення та виконання договірних правовідносин у період з 01.10.2008 р. по 31.12.2008 р. контрагент позивача ТзОВ «Кредо»було зареєстровано як юридична особа, здійснювало свою господарську діяльність, загальна чисельність працюючих складала 3 особи та було зареєстроване платником ПДВ.
Також суд критично ставиться до твердження контролюючого органу про неможливість фактичного здійснення ТзОВ «Компанія «Кредо» ( м. Львів) господарських операцій з урахуванням реального часу, оперативності проведення, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного, обсягу трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання робіт або надання послуг, відсутність виробничо-складських приміщень, оскільки таке твердження податкового органу ґрунтується на припущеннях, так як зустрічна звірка у контрагента позивача не проводилась, не проводилась і виїзна перевірка самого позивача. А також суд вважає за необхідне зазначити, що позивач ТзОВ «Родос»не несе відповідальність за здійснення господарської діяльності свого контрагента ТзОВ «Компанія «Кредо».
Відповідно до пункту 5.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються:
суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення) податкового обліку.
Оскільки судом здобуто докази підтвердження реальності договірних правовідносин та здійснення валових витрат позивача ТзОВ «Родос»при виконанні договірних правовідносин, відтак суд не вбачає порушення товариством Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість»та Цивільного кодексу України.
За таких обставин суд приходить до переконання, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Родос»є підставним, ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
керуючись, ст. ст. 2, 6, 7, 72, 86, 160 -163 КАС України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції № 0001002306 від 05 квітня 2011 року та № 0000992306 від 06 квітня 2011 року.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня постановлення постанови апеляційної скарги у порядок і строки, передбачені статтями 186 і 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо вона не скасована, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 14 вересня 2011 року.
Головуючий суддя Дерех Н.В.
копія вірна
Суддя Дерех Н.В.