Справа № 2-а/1970/1229/11
"14" червня 2011 р. м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Мандзія О.П.
при секретарі Бойко Н.Б.
за участю:
представника відповідача Туцького Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Тернопільській області, Головної державної інспекції на автомобільному транспорті про скасування постанови про застосування фінансових санкцій №100892 від 05.11.2010 року,-
ОСОБА_2, надалі позивач, звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Тернопільській області про скасування постанови про застосування фінансових санкцій №100892 від 05.11.2010 року.
В своїх позовних вимогах позивач посилається на те, що 31 січня 2011 року йому стало відомо, що відповідно до постанови державної інспекції на автомобільному транспорті в Тернопільській області № 100892 від 05.11.2010 року до нього застосовано штрафну фінансову санкцію згідно ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»в сумі 1700 грн.
Зазначив, що в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 6 вересня 2010 року № 187160, надавав пояснення, що не займається вантажними перевезеннями, а перевозив вантаж на прохання брата та не одержував ніякого прибутку, а виконував прохання особи з якою перебуваю в тісних родинних зв'язках.
Вважає, що виходячи аналізу ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт»та ст. 42 Господарського кодексу України підчас перевезення вантажу без мети отримання прибутку на прохання брата, ліцензійна картка не потрібна, оскільки господарської діяльності з надання послуг з перевезення вантажів не здійснював.
ОСОБА_2 вказує, що не враховуючи його пояснень, відповідачем неправомірно було прийнято постанову про застосування фінансових санкцій № 100892 від 05.11.2010 року
Позивачем також надано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
У зв'язку з тим, що відповідач по справі, Територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Тернопільській області, є територіальним структурним підрозділом Головної державної інспекції на автомобільному транспорті без права юридичної особи, ухвалою суду від 6 червня 2011 року відповідно до ч.3 ст.52 КАС України залучено Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті в якості другого відповідача по справі.
Позивач в судове засідання не з'явився, надіславши на адресу суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив у задоволені позову відмовити з мотивів викладених у письмових запереченнях. Проти задоволення заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду не заперечив.
Представник Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Тернопільській області в судове засідання не з'явився, про час, місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, клопотань про розгляд справ за його відсутності не надходило. Суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача на підставі наявних доказів відповідно до ч.4 ст.128 КАС України.
Враховуючи подану заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, перевіряючи поважність причин пропуску звернення до суду, після відкриття провадження у справі за адміністративним позовом, дослідивши матеріали справи та подану заяву, ухвалою суду від 14.06.2011 поновленно строк звернення до адміністративного суду за вказаною позовною заявою.
Заслухавши в судовому засіданні представника відповідача, оцінивши представлені по справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступні обставини.
Посадовими особами Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Львівській області 06.09.2010 проведено перевірку транспортного засобу марка МБ, д.н.з. НОМЕР_1, яким керував власник ОСОБА_2.
Складеним актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень і вантажів автомобільним транспортом № 187160 від 06.09.2010 зафіксовано порушення: надання послуг з перевезення вантажу без оформлення ліцензійної картки в порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт (а.с. 26).
Також у акті перевірки від 06.09.2010 вказано, що внутрішні вантажні перевезення здійснено на підставі товарно - транспортної накладної № ГПВВ - 01514 (відправник ТзОВ «Укрпол»отримувач ТОВ «Тернофарм»).
В пояснення до Акту перевірки позивач вказав, що незгідний з даним порушенням, оскільки не займається транспортними перевезеннями, здійснював одноразове перевезення для свого брата безплатно, коштів за перевезення не одержував.
Судом встановлено, що повідомлення для участі в розгляді справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт направлялось ОСОБА_2 рекомендованим листом, що підтверджується копією повідомлення від 27.08.2010 року, що міститься в матеріалах справи (а.с. 25).
На підставі акту перевірки Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті винесено постанову про застосування фінансових санкцій № 100892 від 05.11.2010 р., якою до позивача застосовано фінансові санкцій в сумі 1700 грн. на підставі ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Оцінивши зібрані по справі докази та дослідивши норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
Згідно з п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті»органами державного контролю на автомобільному транспорті є Головавтотрансінспекція, її територіальні управління в областях, Автономній Республіці Крим в містах Києві та Севастополі.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт»від 05.04.2001 № 2344-III (далі -Закон № 2344-III)
Статтею 6 Закону № 2344-III встановлено, що у рядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює державний контроль за недопущенням надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільними перевізниками, які не одержали відповідної ліцензії та ліцензійних карток на транспортні засоби, що при цьому використовуються, який здійснюється на автостанціях, автобусних зупинках, у місцях посадки та висадки пасажирів, на стоянках таксі, у місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів.
Перевірка автотранспортних засобів проводиться з метою встановлення наявності у водія документів, передбачених статтями 39, 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Згідно ст. 48 Закону України N 2344-III автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські та вантажні перевезення.
Документами для фізичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є: для автомобільного перевізника - ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України. законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.
Відповідно до пункту 33 статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (в редакції діючій на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності: надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України "Про автомобільний транспорт";
Статтею 14 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" визначено, що до ліцензій на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом додаються ліцензійні картки на кожен автомобільний транспортний засіб. Ліцензійна картка є бланком суворої звітності, до якого заносяться реєстраційні дані ліцензії та автомобільного транспортного засобу.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до вимог Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", з урахуванням особливостей організації та діяльності автомобільного транспорту, визначених Законом України "Про автомобільний транспорт", на кожен автотранспортний засіб який оформлюється ліцензійна картка, яка обов'язково повинна знаходитись у салоні автомобіля під час здійснення вантажних автоперевезень.
Як вбачається з матеріалів справи, що водій ОСОБА_2 на власному автомобілі надавав послуги по перевезенню вантажу на договірних умовах, про що свідчить пред'явлена при перевірці товарно - транспортна накладна № ГПВВ -01514 (відправник ТзОВ «Укрпол»отримувач ТОВ «Тернофарм»), тобто здійснював господарську діяльність яка підлягає ліцензуванню.
Відповідно до ст. 1 Закону № 2344-III послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.
Врахувуючи, що позивач самостійно вказує що перевозив вантаж не для власних потреб, а для свого брата, то згідно вимог ст.48 Закону України N 2344-III від 05.04.2001 документами для фізичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, зокремає має бути, ліцензійна картка.
Статтею 60 Закону України N 2344-III від 05.04.2001 передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 і 48 цього Закону, зокрема, без наявності ліцензійної картки, до автомобільних перевізників застосовуються санкції - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту розглядати справи про стягнення у вигляді штрафів за порушення, викладені у цій статті, мають право посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті.
Відсутність у водія автомобіля ліцензійної картки підтверджується наявними у справі доказами, таким чином відповідачем цілком вірно в акті перевірки та постанові кваліфіковані дії позивача, а тому останній повинен нести відповідальність передбачену абзацом 3 ч. 1 ст. 60 вищевказаного Закону.
Отже, оскільки перевіркою встановлено відсутність у водія автомобіля під час здійснення перевезень вантажу ліцензійної картки, наявність якої є обов'язковою в силу Закону, Територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Тернопільській області, при винесенні постанови про застосування до позивача фінансових санкцій, діяло правомірно, в межах компетенції та у спосіб встановлений законом.
Оскільки фінансові санкції застосовуються до автомобільних перевізників, які на законних підставах використовують транспортний засіб, то суд приходить до висновку, що до відповідача правомірно винесено постанову №100892 від 05.11.2010 про застосування фінансових санкцій на загальну суму 1700 грн. на підставі абз.3 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
При цьому суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що він не займався господарською діяльністю з надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, оскільки даний факт спростовується пред'явленою водієм під час перевірки накладною № ГПВВ -01514, з якої вбачається, що позивачем надавались послуги з перевезення від відправника ТзОВ «Укрпол»отримувачу ТОВ «Тернофарм», при цьому позивач у письмових поясненнях цього факту не заперечив та вказав, що вантаж перевозить для брата.
Суд зазначає, що обов'язок автомобільного перевізника оформити ліцензійну картку, не залежить від систематичності здійснення вантажних перевезень чи від мети отримання прибутку.
Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами відповідача при розгляді матеріалів перевірки, враховані всі наявні, на час розгляду, обставини, які б свідчили про надання позивачем послуг щодо перевезень вантажу без додержання вимог спеціального законодавства.
Відповідно до статті 71 Кодексу Адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.
Враховуючи вищевикладене, та встановивши дійсні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи, а тому в задоволенні даного позову слід відмовити.
Керуючись, ст.ст. 2, 69, 70, 71, 94, 99, 100, 122, 128, 160 - 163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_2 до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Тернопільській області, Головної державної інспекції на автомобільному транспорті про скасування постанови про застосування фінансових санкцій №100892 від 05.11.2010 року -відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
/Постанова складена в повному обсязі та підписана 20 червня 2011року /
Головуючий суддя Мандзій О.П.
копія вірна
Суддя Мандзій О.П.