Справа № 2-а/1970/1155/11
"23" травня 2011 р. м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Мандзія О.П.,
суддів: Данилевич Н.А.,
Крапівницькій Н.Л.
при секретарі Бойко Н.Б.
за участю:
позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Апарату Верховної Ради України про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся у суд з адміністративним позовом до Апарату Верховної Ради України (далі - відповідач) про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії.
Вимоги позивача вмотивовано тим, що на його запит від 20.03.2011 до Апарату Верховної Ради України з проханням надати завірені копії стенографічних бюлетенів пленарних засідань Верховної Ради України за період з 23 листопада 2007 року по 20 березня 2011 року відповідачем не було надано належної інформації по суті запиту.
В судовому засіданні позивач з мотивів, що викладені в позовній заяві, просив визнати незаконними, такими, що містять ознаки порушення ч.2 ст. 33, ст. 34 Закону України «Про інформацію», Конституції України дії Апарату Верховної Ради України у формі не доведення до нього в письмовій формі у 10-денний термін з моменту отримання запиту, про те, що його запит від 20 березня 2011 року буде задоволено або запитувана інформація до задоволення не підлягає з роз'ясненням йому порядку прийнятого рішення про відмову в задоволенні запиту; не задоволення в місячний термін запиту; несповіщення його в письмовій формі про відстрочку задоволення запиту; самовільного надання зворотної дії в часі Закону України «Про доступ до публічної інформації»; зобов'язати Апарат Верховної Ради України вчините дії, а саме: надіслати на його адресу завірені копії стенографічних бюлетенів 411 пленарних засідань Верховної Ради України за період з 23 листопада 2007 року по 20 березня 2011 року; стягнути в його користь 69 120 грн. моральної шкоди .
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надіславши до початку судового розгляду справи письмові заперечення на адміністративний позов, позовні вимоги не визнає, вказавши, що дії Апарату Верховної Ради України не порушили право позивача на інформацію та не призвели до виникнення моральної шкоди. Просить суд у задоволені позову відмовити, розгляд справи проводити за відсутності їх представника.
Заслухавши в судовому засіданні позивача, оцінивши представлені у справі докази у їх сукупності, на підставі чинного законодавства судом встановлені наступні обставини.
Позивач ОСОБА_2 надіслав на адресу Апарату Верховної Ради України запит датований №4ск-423/10-22 від 20.03.2011 року в якому, просив надіслати на його адресу завірені копії стенографічних бюлетенів 411 пленарних засідань Верховної Ради України за період з 23 листопада 2007 року по 20 березня 2011 року.
У відповідь, листом Апарату Верховної Ради України вих. № 12/4-117 від 31 березня 2011 року повідомлено позивача, що Верховна Рада України та її Апарат неухильно дотримуються принципів прозорості та відкритості своєї діяльності, а також вільного отримання та поширення публічної інформації, що знаходиться у їх володінні. Виходячи з цього, тексти стенограм пленарних засідань Верховної Ради України за період з 23 листопада 2007 року до 20 березня 2011 року можна знайти на офіційному веб - сайті Верховної Ради України, який відповідно до ст. 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації»забезпечує доступ усіх бажаючих до інформації, розпорядником якої є Верховна Рада України.
Позивач вказує, що відповідь Апарату Верховної Ради України не відповідає вимогам ст. 34 Закону України «Про інформацію», чим на його думку порушуются його права та свободи.
Згідно статті 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обгрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про інформацію»№2657-XII (в редакції діючій на момент виникнення спірних правовідносин) всі громадяни України, юридичні особи i державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод i законних інтересів, здійснення завдань i функцій.
Реалiзацiя права на iнформацiю громадянами, юридичними особами i державою не повинна порушувати громадськi, полiтичнi, економiчнi, соцiальнi, духовні, екологiчнi та iншi права, свободи i законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Згідно ст. 21 Закону України «Про інформацію»№2657-XII (далі -Закон №2657-XII) інформація державних органів та органів місцевого самоврядування - це офіційна документована інформація, яка створюється в процесі поточної діяльності законодавчої, виконавчої та судової влади, органів місцевого самоврядування.
Основними джерелами цієї інформації є: законодавчі акти України, інші акти, що приймаються Верховною Радою та її органами, акти Президента України, підзаконні нормативні акти, ненормативні акти державних органів, акти органів місцевого самоврядування, а також документи, підготовлені у процесі здійснення регуляторної діяльності.
Інформація державних органів та органів місцевого самоврядування доводиться до відома заінтересованих осіб, зокрема, шляхом: опублікування її в офіційних друкованих виданнях, розміщення на офіційних сторінках відповідних органів влади у мережі Інтернет або поширення інформаційними службами відповідних державних органів і організацій; опублікування її в друкованих засобах масової інформації або публічного оголошення через аудіо - та аудіовізуальні засоби масової інформації.
Джерела і порядок одержання, використання, поширення та зберігання офіційної інформації державних органів та органів місцевого самоврядування визначаються законодавчими актами про ці органи.
Статтею 37 Закону №2657-XII передбачено, що не підлягають обов'язковому наданню для ознайомлення за інформаційними запитами офіційні документи, які містять у собі, зокрема, документи, що становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію (доповідні записки, переписка між підрозділами та інше), якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи, процесом прийняття рішень і передують їх прийняттю.
Відповідно до ст. 33 Закону № 2657-XII термін вивчення запиту на предмет можливості його задоволення не повинен перевищувати десяти календарних днів.
Протягом вказаного терміну державна установа письмово доводить до відома запитувача, що його запит буде задоволено або що запитуваний документ не підлягає наданню для ознайомлення.
Задоволення запиту здійснюється протягом місяця, якщо інше не передбачено законом.
Аналогічний термін розгляду встановлюється і щодо запиту про надання письмової інформації.
Згідно ч. 5 ст. 3 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України»гласність засідань Верховної Ради забезпечується шляхом їх трансляції по телебаченню і радіо, публікації стенографічних бюлетенів засідань Верховної Ради, її рішень у Відомостях Верховної Ради України, газеті "Голос України" та інших виданнях Верховної Ради, а також шляхом розміщення інформації на офіційному веб-сайті Верховної Ради. Час, обсяг, форма трансляції, обсяг друку визначаються відповідно до закону цим Регламентом, окремими постановами Верховної Ради.
Частиною 1, 2 ст. 55 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України»Пленарне засідання Верховної Ради стенографується. Ведення стенограми, видання стенографічного бюлетеня пленарного засідання Верховної Ради здійснює Апарат Верховної Ради. Стенограма і стенографічний бюлетень пленарного засідання Верховної Ради мають повністю відображати хід обговорень, результати голосування проектів законів, постанов, інших актів Верховної Ради і прийняті рішення, у тому числі процедурні. Вони повинні містити інформацію про номер, день, час, місце проведення та порядок денний пленарного засідання, а також прізвище головуючого на пленарному засіданні.
Стенограма відкритих пленарних засідань Верховної Ради до її редагування розміщується на офіційному веб-сайті Верховної Ради не пізніше наступного дня після пленарного засідання, після редакційного опрацювання оформляється в тижневий строк і підписується керівником Апарату Верховної Ради.
Інформація, яку просив надати позивач у своєму запиті від 20.03.2011 оприлюднюється на офіційному веб-сайті Верховної Ради в межах визначених законодавством та доступна для ознайомлення і використання.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що Апаратом Верховної Ради України надано в установленій Законом України «Про інформацію»строки та формі відповідь на запит позивача від 20.06.2011, яка містить належні роз'яснення про джерела отримання необхідної заявнику інформації в межах визначених законодавством.
Що стосується вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету на його користь моральної шкоди в сумі 69120 грн., суд вважає за необхідне зазначити, що Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31.03.1995 року передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно - правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Судом не приймаються до уваги посилання позивача на заподіяння йому моральної шкоди діями Апарату Верховної Ради України, які виразились в умисному приховуванні інформації, оскільки вони не відповідають дійсним обставинам справи.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що дії Апарату Верховної Ради України щодо розгляду запиту позивача та надання відповіді за такими зверненням, не містять ознак протиправності та є вчиненими у відповідності з нормами чинного законодавства України.
Зазначений факт виключає як заподіяння такими діями моральної шкоди позивачу, так і наявність будь - якого причинного зв'язку між діями Апарату Верховної Ради України та позбавленням позивача нормального ритму життя.
Таким чином, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності суд приходить до переконання, що відповідач при розгляді запиту позивача від 20.03.2011 не порушив прав ОСОБА_2 у сфері публічно-правових відносин, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 79, 86, 122, 153, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволені позову ОСОБА_2 до Апарату Верховної Ради України про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії -відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки передбачені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
/Постанова складена в повному обсязі та підписана 26 травня 2011року/
Головуючий суддя Мандзій О.П.
Судді: Данилевич Н.А.
Крапівницька Н.Л.
Головуючий суддя Мандзій О.П.
копія вірна
Суддя Мандзій О.П.