Справа № 2-а/1970/1102/11
"13" травня 2011 р. м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Мандзія О.П.
при секретарі Бойко Н.Б.
за участю:
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кіровської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим, Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим про визнання дій незаконними та зобов'язання вичинити певні дії,-
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Кіровської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим (надалі -відповідач 1), Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим (надалі -відповідач 2) про визнання дій незаконними та зобов'язання вичинити певні дії.
Вимоги позивача вмотивовано тим, що ним було відправлено на адресу Кіровської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим запит з проханням надати в письмовій формі інформацію вказану у ньому.
Але у відповідь листом від 28.03.2011 року відповідачем 1 відмовлено у надані запитуваної інформації, чим, на думку позивача, порушено ст. 1, 3, 8, 21, 22, 34 Конституції України та 34 Закону України «Про інформацію».
Просить визнати дії Кіровської районної державної адміністрації АР Крим у формі приховування та не надіслання запитуваної інформації такими, що порушили право на інформацію про діяльність Кіровської районної державної адміністрації, необхідної для захисту його права приватної власності та зобов'язати Кіровську районну державну адміністрацію АР Крим вчинити певні дії.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги просив задовольнити з мотивів, що викладені в позовній заяві, надавши письмовий відзив на заперечення Кіровської РДА. Додатково повідомив, що запитувана інформація не зачіпає інтереси 14 громадян, котрим були виділені земельні ділянки, про те свідчать особисті розписки самих громадян, які визнали за позивачем право власності на належні їх земельні ділянки.
Представник Кіровської РДА в судове засідання не з'явився, надіславши до початку судового розгляду справи письмові заперечення на адміністративний позов, позовні вимоги не визнає, мотивуючи тим, що запитувана інформація є конфіденційною та не підлягає обов'язковому наданню згідно ч.1 ст.32 Закону України «Про інформацію», вказавши, що дії Кіровської РДА не порушили право позивача на інформацію та не призвели до виникнення моральної шкоди.
Додатково зазначивши клопотання, в якому просить суд керуючись ч.4 ст.122 КАС України розгляд справи проводити за їх відсутності.
Представник відповідача Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим в судове засідання не з'явився. Про час, місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, клопотаннь про розгляд справи за їх відсутності не надходило. Суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача 2 на підставі наявних доказів відповідно до ст.128 КАС України.
Заслухавши в судовому засіданні позивача та його представника, оцінивши представлені у справі докази у їх сукупності, на підставі чинного законодавства судом встановлені наступні обставини.
Позивач ОСОБА_1 направив на адресу Кіровської РДА Автономної Республіки Крим запит датований 12 березня 2011 року в якому, просив надати в письмовій формі інформацію, а саме:
- завірені копії Розпоряджень Кіровської районної державної адміністрації №72-р від 02.02.2006 року, №345-р від 12.04.2006 року в частині надання земельних ділянок 14 громадянами у яких я придбав земельні ділянки, а також всі без винятку копії документів, що передували прийняттю даних розпоряджень (погоджень, висновків, актів вибору тощо);
- сповістити, чи приносив прокурор Кіровського району Автономної Республіки Крим протест на дані Розпорядження Кіровської районної державної адміністрації №72-р від 02.02.2006 року, №345-р від 12.04.2006 року в частині надання земельних ділянок 14 громадянами, у яких я придбав земельні ділянки. Якщо так, то коли дані протести були зареєстровані в канцелярії. Чи задоволенні дані протести прокурора (якщо такі були в дійсності) і чи скасовані Розпорядження Кіровської районної державної адміністрації №72-р від 02.02.2006 року, №345-р від 12.04.2006 року в частині надання земельних ділянок 14 громадянами яких я придбав земельні ділянки. Якщо так, то коли, прохання надіслати відповідні рішення (розпорядження тощо) Кіровської районної державної адміністрації про скасування Розпоряджень Кіровської районної державної адміністрації №72-р від 02.02.2006 року, №345-р від 12.04.2006 року в частині надання земельних ділянок 14 громадянам, у яких я придбав земельні ділянки.
Кіровська РДА Автономної Республіки Крим листом від 28.03.2011року повідомили позивача, що керуючись ст.5, ч.2 ст.11 Закону України «Про інформацію»запитувані копії розпоряджень Кіровської РДА щодо скасування розпоряджень № 72-р від 02.02.2006 року, № 345-р від 12.04.2006 року, містять інформацію про інших фізичних осіб, внаслідок чого не можуть бути надані для ознайомлення без їхньої згоди. Також повідомили, що Кіровська РДА відповідно до діючого законодавства не уповноважена надавати для ознайомлення документи, видані органами прокуратури.
Позивач вказує на порушення з боку відповідача норм Закону України «Про інформацію»та Конституції України.
Однак, відповідно ст.9 Закону України «Про інформацію» (в редакції діючій на момент виникнення спірних правовідносин) всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.
Реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Кожному громадянину забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законами України.
Згідно ст.23 Закону України «Про інформацію»інформація про особу - це сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про особу.
Основними даними про особу (персональними даними) є: національність, освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.
Джерелами документованої інформації про особу є видані на її ім'я документи, підписані нею документи, а також відомості про особу, зібрані державними органами влади та органами місцевого і регіонального самоврядування в межах своїх повноважень.
Забороняється збирання відомостей про особу без її попередньої згоди, за винятком випадків, передбачених законом.
Статтею 28 Закону України «Про інформацію» визначено, що режим доступу до інформації - це передбачений правовими нормами порядок одержання, використання, поширення і зберігання інформації.
Завдання контролю за режимом доступу до інформації полягає у забезпеченні додержання вимог законодавства про інформацію всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, недопущенні необгрунтованого віднесення відомостей до категорії інформації з обмеженим доступом.
Визначення терміну конфіденційна інформація зазначено в ст. 30 Закону України «Про інформацію»зокрема, конфіденційна інформація - це відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов.
Стосовно інформації, що є власністю держави і знаходиться в користуванні органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності, з метою її збереження може бути відповідно до закону встановлено обмежений доступ - надано статус конфіденційної. Порядок обліку, зберігання і використання документів та інших носіїв інформації, що містять зазначену інформацію, визначається Кабінетом Міністрів України.
Громадяни, юридичні особи, які володіють інформацією професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого характеру, одержаною на власні кошти, або такою, яка є предметом їх професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого інтересу і не порушує передбаченої законом таємниці, самостійно визначають режим доступу до неї, включаючи належність її до категорії конфіденційної, та встановлюють для неї систему (способи) захисту.
Отже, інформація, яку просив надати позивач у своєму запиті міститься в офіційних документах, які були складені та зібрані в процесі діяльності Кіровської РДА і містять інформацію про майновий стан та інші персональні дані осіб.
Згідно Рішення Конституційного Суду України у справі щодо офіційного тлумачення статей 3, 23, 31, 47, 48 Закону України „Про інформацію" та статті 12 Закону України "Про прокуратуру" (справа ОСОБА_4 18/203-97) частину четверту статті 23 Закону України "Про інформацію" треба розуміти так, що забороняється не лише збирання, а й зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її попередньої згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, прав та свобод людини. До конфіденційної інформації, зокрема, належать свідчення про особу (освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров'я, дата і місце народження, майновий стан та інші персональні дані).
Крім того, згідно приписів ст. 37 Закону України «Про інформацію»не підлягають обов'язковому наданню для ознайомлення за інформаційними запитами офіційні документи, які містять у собі, у тому числі, конфіденційну інформацію, інформацію, що стосується особистого життя громадян, інформацію, що не підлягає розголошенню згідно з іншими законодавчими або нормативними актами. Установа, до якої звернуто запит, може не надавати для ознайомлення документ, якщо він містить інформацію, яка не підлягає розголошенню на підставі нормативного акта іншої державної установи, а та державна установа, яка розглядає запит, не має права вирішувати питання щодо її розсекречення.
Документи та інформація яку запитував позивач містять відомості про надання земельних ділянок іншим громадянам, тобто про їх майновий стан та інші персональні дані.
Враховуючи положення ст. 30, 37 Закону України «Про інформацію» та вище зазначені тлумачення Конституційного суду України, інформація, яку просив надати позивач, є конфіденційною та не стосується його особисто, а отже, не підлягає обов'язковому наданню для ознайомлення за його запитами.
Стосовно обґрунтування позивача про те, що запитувана інформація не зачіпає інтереси тих 14 громадян, котрим була виділені земельні ділянки, оскільки вказані громадяни згідно наданих розписок визнали за ОСОБА_1 право власності на належні земельні ділянки, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Сам факт подачі заяв громадянами до Кіровського районного суду про визнання за ОСОБА_1 права власності на спірні земельні ділянки (а.с. 73-86), не надає права Кіровській РДА повідомляти позивачу відомості, що містять конфіденційну інформацію про майновий стан та інші персональні дані вказаних осіб.
Позивач використав надане йому право звернутися відповідно до ст. 32 Закону України «Про інформацію»до державних органів і вимагати надання будь-якого офіційного документу, незалежно від того, стосується цей документ його особисто чи ні, крім випадків обмеження доступу, передбачених цим Законом.
Кіровська РДА, згідно наданих їй діючим законодавством України, надала відповідь щодо отримання витребуваної позивачем інформації в межах своїх повноважень.
Також, вказуючи в обґрунтування позовних вимог на приписи ст.34 Конституції України, позивач не врахував норм ст.32 Конституції України.
Так, не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Адже, інформація, яку прагне отримати позивач, не стосується його особисто.
Що стосується вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету на його користь моральної шкоди в сумі 17280 грн., суд вважає за необхідне зазначити, що Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31.03.1995 року передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно - правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Судом не приймаються до уваги посилання позивача на заподіяння йому моральної шкоди діями Кіровської РДА, які виразились в умисному приховуванні інформації, оскільки вони не відповідають дійсним обставинам справи.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що дії Кіровської РДА щодо розгляду запиту позивача та надання відповіді за такими зверненням, не містять ознак протиправності та є вчиненими у відповідності з нормами чинного законодавства України.
Зазначений факт виключає як заподіяння такими діями моральної шкоди позивачу, так і наявність будь - якого причинного зв'язку між діями Кіровської РДА та позбавленням позивача нормального ритму життя.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Приймаючи до уваги викладене та враховуючи досліджені у судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що Кіровською РДА Автономної Республіки Крим доведено правомірність своїх дій, а тому позовні вимоги позивача до задоволення не підлягають .
Керуючись, ст.ст. 2, 69, 70, 71, 94, 128, 160 - 163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Кіровської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим, Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим про визнання дій незаконними та зобов'язання вичинити певні дії -відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки передбачені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
/Постанова складена в повному обсязі та підписана 17 травня 2011р./
Головуючий суддя Мандзій О.П.
копія вірна
Суддя Мандзій О.П.