Справа № 2-а/1970/1318/11
"16" червня 2011 р. м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючої судді Мірінович У.А. при секретарі Винярському В.Я.
за участю:
представника позивача -Ющук О.М.,
представника відповідача -Дупіряк О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Тернополі адміністративну справу
за позовом прокурора міста Тернополя
до відкритого акціонерного товариства „Тернопільське об'єднання „Текстерно”
про скасування розпорядження та зобов'язання вчинити дії, -
Прокурор міста Тернополя звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства «Тернопільське об'єднання «Текстерно»про скасування розпорядження голови правління відкритого акціонерного товариства „Тернопільське об'єднання „Текстерно” №27 від 01.12.2010 року та зобов'язання голову правління відкритого акціонерного товариства „Тернопільське об'єднання „Текстерно” вжити заходів для проведення оплати листків непрацездатності працівників підприємства.
В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав у повному обсязі, суду пояснив, що проведеною прокуратурою міста Тернополя перевіркою за зверненням голови Обласної ради профспілок Присяжного А.В. встановлено, що розпорядженням голови правління ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно»№ 27 від 01.12.2010 року зобов'язано працівників підприємства, які подають листки непрацездатності відправляти на тимчасову зупинку, починаючи з першого дня втрати працездатності і до її відновлення.
У зв'язку з тим, що дане розпорядження суперечить вимогам чинного законодавства, 15.04.2011 року прокуратурою міста Тернополя винесено протест № 90 -3908 вих. -11 на розпорядження голови правління ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно»№ 27 від 01.12.2010 року, у якому вимагали вищевказане розпорядження скасувати та вжити заходів до проведення оплати листків тимчасової непрацездатності працівників ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно». Однак, 05.05.2011 року відповідач своїм листом № 8/76-307 відхилив протест прокуратури. Оскільки, працівники ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно»позбавлені права на оплату листків тимчасової непрацездатності позивач звернувся з позовом у суд.
Представник відповідача, заперечуючи проти позову, суду пояснив, що у зв'язку з складним фінансовим становищем, в якому опинилося ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно»після відновлення роботи, 01.12.2010 року головою правління винесено розпорядження № 27, в якому зобов'язано працівників підприємства, які подають листки непрацездатності відправляти на тимчасову зупинку, починаючи з першого дня втрати працездатності і до її відновлення. Відмітив, що Кодексом Законів про працю в Україні визначено поняття простоїв та згідно зазначених положень не заборонено у разі захворювання працівника, вважати, що внаслідок цього є простій з вини працівника та не здійснювати оплату лікарняних листків, так як згідно частини 4 ст.113 КЗпП України не оплачується час простою з вини працівника.
Таким чином, вважає, що розпорядження винесене у відповідності до умов колективного договору та відповідно до вимог чинного законодавства, а тому підстави для його скасування та виконання вимог, які зазначені у протесті № 90 -3908 вих. -11, - відсутні.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення прокурора та представників відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що проведеною прокуратурою міста Тернополя перевіркою за зверненням голови Обласної ради профспілок Присяжного А.В. встановлено, що розпорядженням голови правління ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно»№ 27 від 01.12.2010 року зобов'язано працівників підприємства, які подають листки непрацездатності відправляти на тимчасову зупинку (простій), починаючи з першого дня втрати працездатності і до її відновлення.
15.04.2011 року прокуратурою міста Тернополя винесено протест № 90 -3908 вих. -11 на розпорядження голови правління ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно»№ 27 від 01.12.2010 року, у якому вимагали вищевказане розпорядження скасувати та вжити заходів до проведення оплати листків тимчасової непрацездатності працівників ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно».
05.05.2011 року відповідач своїм листом № 8/76-307 повідомив прокуратуру м. Тернополя, що даний протест відхилено, оскільки вищевказане розпорядження винесене у відповідності до умов колективного договору, ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»від 18.01.2001 року № 2240-ІІІ, п. 4 Порядку оплати п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів підприємства, установи, організації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2001 року № 439, а тому підстав для скасування розпорядження голови правління ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно»№ 27 від 01.12.2010 року, і як наслідок для виконання вимог, які зазначені у протесті № 90 -3908 вих. -11 від 15.04.2011 року відсутні.
Однак прокурор вважає, що відповідач своїм листом неправомірно відхилив вищевказаний протест, оскільки працівники ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно»позбавлені можливості оплати листків тимчасової непрацездатності, а тому звернувся з позовом у суд.
Як слідує з матеріалів справи та пояснень сторін у справі, голова правління ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно»своїм розпорядженням № 27 від 01.12.2010 року зобов'язав працівників підприємства, які подають листки непрацездатності відправляти на тимчасову зупинку (простій), починаючи з першого дня втрати працездатності і до її відновлення, та зобов'язано головного бухгалтера підприємства не проводити оплату листків непрацездатності керуючись ст. 36 Закону № 2240-ІІІ як за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати.
Однак, згідно ст. 84 КЗпП України, відпустка без збереження заробітної плати надається працівнику лише за його бажанням та у випадках передбачених ст. 25 Закону України „Про відпустки” (в обов'язковому порядку матері або батьку, який виховує дитину без матері, що мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда і т.д., чи на строк, обумовлений угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом за сімейними обставинами та з інших поважних причин).
У статті 48 КЗпП України також вміщено положення про надання відпуски без збереження заробітної плати у порядку, визначеному колективним договором, коли власник або уповноважений ним орган у випадку простою підприємства з не залежних від працівників причин може надавати відпустки без збереження заробітної плати або з частковим її збереженням.
Як доказ правомірності оскаржуваного розпорядження, представником відповідача надано витяг з Колективного договору на 2003-2005 роки ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно»прийнятого на конференції трудового колективу 5 грудня 2002 року, дія якого, згідно пояснень представника відповідача, поширюється і на 2011 рік.
Судом досліджено наданий витяг з Колективного договору та встановлено, що у договорі не визначені (не встановлені) положення про надання відпуски без збереження заробітної плати у разі коли власник або уповноважений ним орган у випадку простою підприємства з не залежних від працівників причин може надавати відпустки без збереження заробітної плати або з частковим її збереженням, а також не визначено і порядок їх надання.
Суд також не приймає до уваги та критично оцінює твердження представника відповідача, що тимчасова втрата працездатності працівника призводить до простою, час якого не оплачується починаючи з першого дня втрати працездатності і до її відновлення, в силу частини 4 ст.113 КЗпП України, як простій з вини працівника, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 34 Кодексу законів про працю України простій - це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.
Таким чином, простій як призупинення роботи, є підставою для тимчасового переведення за їх згодою на іншу роботу, та може бути викликаний будь-якою причиною об'єктивного та суб'єктивного характеру.
Як слідує з ст. 113 КЗпП України, якою визначено порядок оплати часу простою, як простій можуть бути кваліфіковані тільки ті випадки, коли працівник приходить на роботу, але не працює із за причин відсутності матеріально -технічного забезпечення виробництва, матеріально - технічної документації, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров'я працівника або людей які його оточують, і навколишнього середовища не з вини працівника. Якщо працівник через простій самовільно не приходить на роботу чи іде з роботи, він не може вимагати оплати відповідно часу.
Разом з тим, якщо власник усупереч законодавству про працю надає працівникам на час призупинення робіт відпуску без збереження заробітної плати, підлягає до застосування частина перша ст. 113 КЗпП України за аналогією, а саме -час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
Однак, згідно оскаржуваного розпорядження, на тимчасову зупинку (простій) відправляються лише ті працівники, які подають литки непрацездатності та з першого дня втрати ними працездатності і до її відновлення.
Згідно пояснень представників відповідача та письмових заперечень на адміністративний позов, ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно»вважає, що тимчасова втрата працівником працездатності є простоєм з вини працівника, у зв'язку з чим, такі громадяни -працівники відповідача, не мають права на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, про що і відображено відповідачем в оскаржуваному розпорядженні.
Суд не приймає до уваги зазначені твердження відповідача та вважає, що останні не заслуговують на увагу з огляду на наступне.
Згідно Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці N 41 від 1 вересня 1992 року Міністерства праці України, працездатність - здатність людини до активної діяльності, що характеризується можливістю виконання роботи і функціональним станом організму в процесі роботи ("фізіологічною ціною" роботи).
Тобто здатність людини до праці оцінюється не лише за можливістю виконання роботи та функціональним станом організму, а й за додатковими критеріями (стан здоров'я, професійні знання, вміння, досвід).
Таким чином, непрацездатність -це стан здоров'я (функцій організму) людини, обумовлений захворюванням, травмою тощо, який унеможливлює виконання роботи визначеного обсягу, професії без шкоди для здоров'я.
Під тимчасовою втратою працездатності розуміють неспроможність особи виконувати свою трудові обов'язки внаслідок короткотривалих обставин об'єктивного характеру. Тимчасова непрацездатність може бути спричинена: фізичною нездатністю особи здійснювати трудову діяльність (хвороба, травма, вагітність та пологи); неможливістю працювати у зв'язку із необхідністю здійснювати догляд за іншим членом сім'ї (хворою дитиною; хворим членом сім'ї; за дитиною до трьох років; за дитиною до досягнення трьох річного віку або дитиною-інвалідом до 16 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною); неможливістю працювати у зв'язку із настанням обставин, спричинених діями державних органів (карантин, накладений органами санітарно-епідеміологічної служби).
Тимчасова непрацездатність застрахованих осіб засвідчується листком непрацездатності.
Перелік та порядок видачі документів, які засвідчують тимчасову непрацездатність затверджений Інструкцією про порядок видачі документів, які засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.11.2001р. № 455, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 4 грудня 2001 р. за N 1005/6196.
Згідно ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Суд звертає увагу на те, що відповідно статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними та Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності визначені та закріплені в Законі України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»від 18.01.2001 року № 2240-ІІІ (далі - Закон № 2240-ІІІ)
Відповідно до ст. 4 Закону № 2240-ІІІ право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи і час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законодавством.
Згідно частини 1 ст. 6 Закону № 2240-ІІІ, загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, підлягають в тому числі особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб.
Відповідно до ст. 35 Закону № 2240-ІІІ, допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності, незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством.
Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Розрахунок середньої заробітної плати провадиться відповідно до п. 14 або п. 16 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. № 1266, шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески, на кількість відпрацьованих робочих днів (годин) згідно з графіком роботи підприємства (працівника) у розрахунковому періоді.
Згідно із п. 20 Порядку сума допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованій особі та оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця розраховується шляхом множення суми денної (годинної) виплати, розмір якої встановлюється у відсотках середньоденної (середньогодинної) заробітної плати залежно від страхового стажу, на кількість днів (годин), які підлягають оплаті за графіком роботи підприємства, установи, організації, структурного підрозділу підприємства, установи, організації або за індивідуальним графіком роботи працівника.
Таким чином, право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, що полягає в тому числі і у виплаті сум допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованій особі та оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця визначено законами України та гарантоване Конституцію України, а отже не можуть бути обмежене чи скасоване.
Крім того, слід відмітити, що згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням" від 26.09.2001 р. N 1266, право надавати роз'яснення щодо застосування Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням (далі - Порядок) надано Міністерству соціальної політики України.
Відповідно до роз'яснень Міністерства соціальної політики України (листи N 108/18/99-10 від 16.04.2010 р., N 201/18/99-10 від 08.07.2010 р.), незалежно від того, чи тимчасова непрацездатність працівника настала до початку простою, чи у період простою та продовжується після його закінчення, оплата днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється на загальних підставах і надається у порядку та розмірах, встановлених Законом України N 2240.
Таким чином, відправлення працівників на тимчасову зупинку (простій) з дня втрати ними працездатності і до її відновлення та не оплата листків непрацездатності, в тому числі з посиланням в даному випадку на п. 4 Порядку, є порушенням трудових прав працівників, їх соціального захисту у разі тимчасової непрацездатності та унеможливлює здійснення розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності, передбаченого Законом № 2240 та Порядком, оскільки допомога по тимчасовій непрацездатності згідно зі ст. 35 Закону № 2240 надається застрахованій особі як компенсація втраченого заробітку.
Враховуючи зазначене, розпорядження голови правління ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно»№ 27 від 01.12.2010 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 21 Закону України „Про прокуратуру” протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи.
У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права.
Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору.
У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним. Заяву до суду може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду. Подача такої заяви зупиняє дію правового акта.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги прокуратури міста Тернополя є обґрунтованими та підлягають до задоволення повністю.
Судові витрати по справі згідно ч.4 ст.94 КАС України з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 10, 94, 160 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Скасувати розпорядження голови правління відкритого акціонерного товариства „Тернопільське об'єднання „Текстерно” ( код ЄДРПОУ 00306650) №27 від 01.12.2010 року та зобов'язати голову правління відкритого акціонерного товариства „Тернопільське об'єднання „Текстерно” вжити заходів для проведення оплати листків непрацездатності працівників підприємства.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвали постанову. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також: прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 20 червня 2011 року.
Головуючий суддя Мірінович У.А.
копія вірна
Суддя Мірінович У.А.