Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002
м. Миколаїв.
27.10.2011 р. Справа № 2а-5565/11/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т.О. за участю секретаря судового засідання Миндрул Л.В., пр. позивача ОСОБА_1 за дов. 23.12.2010 р., пр. відповідача ОСОБА_2 дог.від 28.09.2011 р.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за
за позовомМиколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, вул. Нікольська, 46,Миколаїв,54001
доСПД ОСОБА_3, АДРЕСА_1
пропозов на суму 5084,12 грн.,
Позивач звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 м. Первомайськ, Миколаївська область
про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені в сумі 5084,12 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що за даними відповідача, вказаними у Звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 р. на підприємстві працювало 10 осіб, з яких 1 повинен працювати інвалід, але фактично інваліди не працювали, в зв'язку з чим відповідачу на підставі ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України»нарахована адміністративна -господарська санкція за невиконання нормативу працевлаштування інваліда в сумі 4945 грн. та пеня в сумі 139,12 грн.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав повністю, просить позов задовольнити.
Відповідач надав заперечення проти позову, просить в задоволенні позову відмовити, оскільки підприємство щомісячно звітувало до центру зайнятості про наявність вакансій за формою № 3-ПН з метою працевлаштувати інвалідів на вакантні місця.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд прийшов до такого висновку:
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»№ 2960-ІV для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»№ 2960-ІV передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Законом України «Про зайнятість населення»( ч.4ст. 20) передбачено, що підприємства, установи і організації незалежно від форм власності мають щомісячно подавати центрам зайнятості за місцем їх реєстрації адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць ( вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.
Відповідач надав позивачу звіт за формою 10 ПІ за 2010 р., в якому зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу складає 10 осіб, з них середньооблікова кількість інвалідів -штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях у відповідача 1 особа, кількість працівників, яким встановлена інвалідність 0 осіб ( арк. с.7).
Згідно ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 2960-ІV підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Позивач нарахував відповідачу адміністративно-господарську санкцію в сумі 98900/2= 4945 грн.
Відповідно до вимог п.2 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»№ 2960-ІV порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу. Таким чином підприємство самостійно до 15.04.2011 р. повинно було сплатити суму адміністративно-господарських санкцій в сумі 139,12 грн.
В зв'язку з тим, що відповідач самостійно не сплатив суму адміністративно-господарських санкцій позивач нарахував йому пеню в сумі 139,12 грн. ( арк. с.6).
Позивач вживав заходи щодо працевлаштування інваліда на підприємстві у 2010 р., що підтверджується звітами форми № 3 ПН про наявність вакансій, які він надавав центру зайнятості щомісячно.
Лист Первомайського міськрайонного центру зайнятості від 20.05.2011 р. ( арк.с.7) свідчить, що протягом 2010 р. відповідач надавав звіти за формою 3-ПН центру зайнятості для посади продавець-консультант для осіб з обмеженими можливостями. Направлення на працевлаштування видавалось одній особі 30.09.2010 р., якій відмовили в працевлаштуванні, оскільки ця особа не відповідала вимогам необхідної кваліфікації -ветлікаря, а була фахівцем в галузі управління.
В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що відповідач займається продажем ветеринарних препаратів, тому на роботу потрібний інвалід зі спеціальною кваліфікацією -лікар ветеринарної медицини.
Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податковим, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України від 25.06.1991 р. № 1251-ХІІ «Про систему оподаткування»( в редакції чинній на момент виникнення відносин), Податковим Кодексом України, а є заходом впливу до правопорушника в сфері господарювання, у зв'язку зі скоєнням правопорушення.
Відповідно до ст.238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади адміністративно -господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Застосування адміністративно-господарського штрафу відповідно до ст.239 Господарського Кодексу України за своєю правовою природою є видом адміністративно-господарської санкції, яка застосовується органами державної влади та органами місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку встановленому законом до суб'єктів господарювання.
Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько - правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Оцінив докази у справі відповідно до ст. 86 КАС України, суд приходить до висновку, що в діях відповідача відсутній склад правопорушення, а саме відсутня його вина. На відповідача не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування та за відсутність інвалідів в населеному пункті за місцезнаходженням відповідача.
Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За таких обставин позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись ст. ст. 11,94,158-163, 167, 254 КАС України суд -
В задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення/отримання копії постанови апеляційної скарги, вимоги до якої встановлені статтею 187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т. О. Гордієнко
Повний текст постанови складений
та підписаний суддею 31.10.2011 р.