Справа: № 2-а-2041/10 Головуючий у 1-й інстанції: Саламон О.Б.
Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.
"20" жовтня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Кучми А.Ю.,
суддів: Бєлової Л.В., Безименної Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 14.12.2010 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
14.10.2010 позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування і несплати пенсії у повному розмірі, просив провести перерахунок та виплату йому додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, окрім того просив перерахувати і виплати допомогу на оздоровлення у відповідності до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 14.12.2010 позовні вимоги позивача задоволені частково.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва, Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат подали апеляційні скарги, в яких просять апеляційну інстанцію скасувати незаконне, на їх думку, рішення суду першої інстанції та постановити нове про відмову в задоволенні позову.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а постанова суду -скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС І категорії, інвалідом ІІІ групи із встановленим причинно-наслідковим зв'язком між захворюванням, пов'язаним з Чорнобильською катастрофою та втратою працездатності.
У відповідності до ст. 49 Закону пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно з ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі: інвалідам ІІІ групи -50 % мінімальної пенсії за віком.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивач має право на призначення пенсії в розмірі, передбаченому з врахуванням вищевказаного.
Проте, ці виплати здійснюються відповідачем відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категоріям громадян».
Згідно з положеннями ч.4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягає ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Зі змісту ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що під час визначення розміру пенсій за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Таким чином, апеляційна інстанція приходить до однозначного висновку про правомірність доводів суду першої інстанції про наявність у позивача права на перерахунок доплати до пенсії в розмірі передбаченому ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проте колегія суддів вважає необхідним зазначити, що суд першої інстанції при винесенні рішення про часткове задоволення позову не обґрунтовано послався на ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, віднесених до категорії 4, додаткова пенсія, заподіяна за шкоду здоров'ю, визначається у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком.
З матеріалів справи не вбачається вимоги позивача про нарахування позивачу пенсії відповідно до положень ст. 51 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком.
Таким чином колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог позивача про перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, яка повинна становити 75 % від мінімальної пенсії за віком, що передбачена ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з врахуванням шестимісячного строку звернення до суду , а саме з 14.04.2010 по 14.12.2010 (день винесення рішення судом першої інстанції).
Окрім того, судом першої інстанції встановлено, що позивач являється інвалідом ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з аварією на ЧАЕС та є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії та одержує компенсаційні виплати відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачено компенсацію за шкоду, заподіяну здоров'ю. Інвалідам ІІІ групи виплачується одноразова щорічна допомога на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат.
Таким чином, апеляційна інстанція приходить до однозначного висновку про наявність у позивача права на відповідні виплати відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 5 мінімальних заробітних плат з урахуванням вже проведених виплат за 2010 рік.
Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а тому апеляційні скарги підлягають задоволенню частково, а постанова суду -скасуванню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.2, 197, 198, 201, 205 ,207,212,254 КАС України, колегія суддів,
Апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат -задовольнити частково.
Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 14.12.2010 скасувати та постановити нову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва провести перерахунок і виплату ОСОБА_2 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка повинна становити 50 % мінімальної пенсії за віком на основі прожиткового мінімуму, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»з 14.04.2010 по 14.12.2010 (день винесення рішення судом першої інстанції) з урахуванням сум раніше проведених виплат.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації провести перерахунок ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до положень ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 4 мінімальних заробітних плат за 2010 рік з урахуванням проведених виплат.
Зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити виплату позивачу недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення, відповідно до положень ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 4 мінімальних заробітних плат за 2010 рік з урахуванням проведених виплат.
В решті позовних вимог -відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: А.Ю. Кучма
судді: Л.В. Бєлова
Н.В. Безименна