Справа: № 2-а-251/10/1023 Головуючий у 1-й інстанції: Орел А.С.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М
Іменем України
"18" жовтня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області на постанову Славутицького міського суду Київської області від 11.10.2010 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -
Постановою Славутицького міського суду Київської області від 11.10.2010 позов задоволено: визнано неправомірною відмову управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області у перерахунку ОСОБА_2 розміру пенсійних виплат: підвищення пенсії дітям війни та підвищення пенсії як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Славутичі Київської області з 01 жовтня 2010 року перерахувати та виплачувати ОСОБА_2 підвищення пенсії дітям війни у розмірі встановленому чинною редакцією ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195-ІV від 18.11.2004; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Славутичі Київської області з 01 жовтня 2010 року перерахувати та виплачувати ОСОБА_2 підвищення пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю у розмірі, встановленому чинною редакцією ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 № 796-ХП.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є непрацюючою пенсіонеркою, яка проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, а також має статус дитини війни.
Згідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, мають бути підвищені у розмірі на одну мінімальну заробітну плату.
Статтею 53 Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік»та статтею 2 Закону України від 20.10.2009 № 1646-VI «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати»установлено на 2010 рік мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 869 гривень, з 1 квітня - 884 гривні, з 1 липня - 888 гривень, з 1 жовтня - 907 гривень, з 1 грудня - 922 гривні.
Зміст зазначених положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»та Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати»свідчить про відсутність у 2010 році будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», дія якої в свою чергу у зазначений період не зупинялась.
При цьому, розрахунок вищевказаного підвищення до пенсії відповідачем здійснено не згідно ст. 39 Закону № 796, а згідно постанови КМ України від 20.09.2005 № 936 «Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та постанови КМ України від 26.07.1996 № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто у розмірі 5,20 грн.
В свою чергу, враховуючи вимоги ч. 4 ст. 9 КАС України щодо пріоритетності законів над підзаконними актами, безпідставними є посилання апелянта на вищезазначені постанови КМ України, які обмежують права на отримання вищезазначеного підвищення до пенсії порівняно з правами, встановленими статтею 39 Закону № 796, а тому застосуванню підлягає саме остання.
Отже, у 2010 році позивач мала право на отримання підвищення до пенсії відповідно до ст. 39 Закону № 796, що вірно встановлено судом першої інстанції.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 № 2195 дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Згідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 52 Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік»та статтею 1 Закону України від 20.10.2009 № 1646-VI «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати»прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність встановлений у таких розмірах: з 1 січня - 695 грн., з 1 квітня - 706 грн., з 1 липня - 709 грн., з 1 жовтня - 723 грн., з 1 грудня - 734 грн.
Всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до п. 8 постанови КМ України від 28.05.2008 № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою установлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривні, з 1 липня - 48,2 та з 1 жовтня - 49,8 гривні.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівняні з постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 530. Отже, відповідач у 2010 році неправомірно виплачував позивачу щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону, що також вірно встановлено судом першої інстанції.
При цьому, апелянтом в порушення вимог частин 1, 2 статті 71 КАС України не надано жодних доказів на спростування правомірності оскаржуваної постанови суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 122, 183-2, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області -залишити без задоволення, а постанову Славутицького міського суду Київської області від 11.10.2010 -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: