Справа: № 2-а-244/11/2516 Головуючий у 1-й інстанції: Кучерявець О.М.
Суддя-доповідач: Парінов А.Б.
"20" жовтня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Беспалова О.О., Губської О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Носівському районі Чернігівської області на постанову Носівського районного суду Чернігівської області від 15 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Носівському районі Чернігівської області про визнання дій протиправними та перерахунок пенсії «дитині війни»,-
Постановою Носівського районного суду Чернігівської області від 15 березня 2011 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою в позові відмовити.
Відповідно до ст. 183-2 КАС України апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право отримання підвищення до пенсії у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Судом встановлено, що позивач є дитиною війни у розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та відповідно до ст. 6 вказаного Закону має право на підвищення пенсії на 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідач виплачував позивачу щомісячне підвищення до пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»№ 530 від 28 травня 2008 року у розмірі, меншому ніж той, що встановлений ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зі змісту оскаржуваної постанови суду першої інстанції вбачається, що суд задовольнив вимоги адміністративного позову за періоди з 09.07.07 р. по 31.12.07 р. та з 22.05.08 р. по 24.02.2011 р., при цьому зазначив, що строк на звернення до суду з вказаними вимогами позивачем не пропущено.
Колегія суддів звертає увагу, що така позиція суду першої інстанції суперечить вимогам ст.ст. 99, 100 КАС України з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Зі змісту адміністративного позову вбачається, що позивач звернувся до суду з вимогами до УПФУ про здійснення перерахунку та виплати пенсії «дитині війни»за період з 01.01.2007 року, при цьому не просив поновити строк на звернення до суду, вважаючи його не пропущеним.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зі змісту адміністративного позову вбачається, що позивач звернувся до суду з вимогами про зобов'язання відповідача вчинити дії за період, починаючи з 2007 року, тобто поза межами встановленого ст. 99 шестимісячного строку на звернення до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що вимоги адміністративного позову поза межами шестимісячного строку на звернення до суду необхідно залишити без розгляду, оскільки позивачем не подано до суду клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення до суду.
Посилання суду першої інстанції на ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення»є помилковим, оскільки в пункті 16 прикінцевих положень Закону про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування вказано, що до приведення законодавства України у відповідність з цим законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Оскільки Закон про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування прийнятий пізніше, ніж Закон про пенсійне забезпечення, то він має пріоритет, тому в цьому випадку застосовуються положення статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за якими виплачується за минулий час лише нарахована пенсія.
Отже, щодо не нарахованих пенсій ніякими нормативно-правовими актами, крім КАС України, не визначено строк звернення до суду. Тому в цих справах слід застосовувати загальний шестимісячний строк звернення до суду, який встановлений частиною другою статті 99 КАС України.
Таким чином, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції не відповідає нормам процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід скасувати.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 8-10, 99, 100, 160, 195, 183-2, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Носівському районі Чернігівської області задовольнити частково.
Вимоги адміністративного позову ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Носівському районі Чернігівської області про перерахунок пенсії «дитині війни»за період з 09.07.07 р. по 23.08.10 р. залишити без розгляду.
Постанову Носівського районного суду Чернігівської області від 15 березня 2011 року скасувати.
Прийняти нову постанову
Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Носівському районі Чернігівської області щодо не нарахування ОСОБА_2 щомісячної соціальної державної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 24.08.10 р. по 24.02.11 р. протиправною.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Носівському районі Чернігівської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 щомісячної державної соціальної допомоги, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 24.08.10 р. по 24.02.11 р. з урахуванням виплачених сум».
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України) та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Судді