Справа: № 2-а-348/11 Головуючий у 1-й інстанції: Медвідь Н.О.
Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.
Іменем України
"20" жовтня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого
суддів Хрімлі О.Г.,
Коротких А.Ю.,
Файдюка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 січня 2011 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії, -
ОСОБА_4 звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії.
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 січня 2011 року позов задоволений.
Визнано дії відповідача неправомірними, зобов'язано здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії позивачу відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 12 серпня 2010 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, з урахуванням виплачених сум.
Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області на користь позивача витрати по сплаті судового збору.
Не погоджуючись з судовим рішенням, Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області подало апеляційну скаргу, в якій просило постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову про відмову у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду першої інстанції - зміні.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачу підвищення до пенсії як дитині війни має розраховуватися відповідно до мінімальної пенсії за віком.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується у повному обсязі, виходячи з наступного.
Колегією суддів встановлено, що позивач має статус дитини війни. Зазначені обставини сторонами не оспорюються.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Проте, відповідач здійснює такі виплати у розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
З огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними актами, суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, правомірно керувався положеннями Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не приписами постанови Уряду.
Судовою колегією враховується, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.
При цьому, ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Оскільки будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим законом, для розрахунку підвищення пенсії позивачу як дитині війни.
Разом з тим, у відповідності до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Стягнувши судові витрати з Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області, а не с Державного бюджету України, судом порушені норми процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає відповідній зміні.
Згідно до ч. 1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області -задовольнити частково.
Абзац п'ятий резолютивної частини постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 січня 2011 року -змінити, виклавши його наступним чином:
«Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.».
В іншій частині постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 січня 2011 року -залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.Г. Хрімлі
Судді А.Ю. Коротких
В.В. Файдюк