Справа: № 2а-444/10 Головуючий у 1-й інстанції: Лихошерст В.В.
Суддя-доповідач: Троян Н.М.
"18" жовтня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Троян Н.М.,
суддів: Твердохліб В.А.., Костюк Л.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Щорському районі Чернігівської області на постанову від 23 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Щорському районі Чернігівської області про зобов»язання зробити перерахунок пенсії,-
Позивач 03.11.2010 року звернувся до Щорського районного суду Чернігівської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Щорському районі про поновлення строку для звернення до суду та зобов'язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни за 2006- 2010 роки.
Ухвалою від 05.11.2010 року -поновлено строк для звернення до суду.
Постановою Щорського районного суду Чернігівської області від 23.11. року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково, поновлено пропущений строк для звернення до суду та зобов'язано нарахувати позивачу недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни за період 01.11.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.10.2011 року з урахуванням раніше отриманих виплат.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконне, на його думку, рішення суду першої інстанції та постановити нове про відмову в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.
Крім цього відповідач зазначає, що відповідно до ч.8 ст.183-2 КАС України, строк для надання апеляційної скарги стороною, або іншою особою, яка брала участь у справі обчислюється з моменту отримання копії постанови, яка не була направлена на адресу відповідача у встановлені законодавством строки.
Відповідно до вимог ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня іі проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Відповідачем подано апеляційну скаргу 16.12.2010 року, тому колегія суддів приходить до висновку, що строк апеляційного оскарження постанови Щорського районного суду від 23.11.2010 року апелянтом не пропущено, а тому відсутні правові підстави окремо вирішувати питання щодо поновлення пропущеного строку.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню,а постанова - скасуванню виходячи з наступного:
Як вбачається з матеріалів справи, позивач має статус дитини війни, що підтверджується копією посвідчення (а.с. 5).
ОСОБА_3 є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни»в розумінні ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.
Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України «Про державний бюджет України»на відповідний рік.
Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік»збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії. Мінімальна пенсія у 2010 році становила: з 01.01.2010 року -695,00 грн., з 01.04.2010 року -706,00 грн., з 01.07.2010 року -709,00 грн.
На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.
Всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
Що стосується поновлення строків судом першої інстанції, то колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Нормами ст. 99 КАС України зі змінами які набули 30.07.2010 року передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Статтею 100 КАС України передбачено, що адміністративний позов поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Судова колегія звертає увагу , що позивачу було відомо про порушення його права з часу отримання відповідної надбавки до пенсії у меншому розмірі, ніж передбачено Законом України «Про соціальний захист дітей війни», але при цьому позивач не був позбавлений права на звернення до суду за захистом порушеного права, тому колегія суддів вважає, що позивачем пропущено строк на звернення до суду з зазначеним позовом без поважних причин.
Згідно роз'яснень Вищого адміністративного суду України № 1425/11/13-10 від 13.10.2010р. суди апеляційної інстанції повинні перевіряти висновки місцевих судів про наявність поважних причин пропуску звернення до суду , які були зроблені після відкриття провадження по справі за адміністративним позовом, поданим з порушенням строку звернення до адміністративного суду. Якщо апеляційним адміністративним судом буде встановлено необґрунтованість висновків місцевого суду про наявність поважних причин для поновлення строку звернення до адміністративного суду, апеляційний адміністративний суд повинен скасувати постанову суду першої інстанції і залишити позовну заяву без розгляду.
В зв'язку з відсутністю підстав для поновлення пропущеного строку для звернення до суду, колегія суддів вважає неправомірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в повному обсязі, щодо зобов»язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. А оскільки шестимісячний строк з моменту звернення позивача до суду 03.11.2011 року починається з 03.05.2010 року , а тому саме з цієї дати та по день постановлення рішення суду першої інстанції відповідач повинен здійснити перерахунок та здійснити виплати про які просить позивач, оскільки діючим законодавством не передбачено нарахування грошових виплат на майбутнє.
Що стосується позовних вимог про зобов»язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу ,як дитині війни за період з 01.01.2006 року по 02.05.2010 року то судова колегія вважає за необхідне залишити їх без розгляду.
Крім того суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог, а апеляційна інстанція не може погодитися з такими висновками суду в частині стягнення з держави на користь позивача витрат на правову допомогу в розмірі 100,00 грн..
Суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 500, 00 грн., оскільки постановою КМУ від 27 квітня 2006 р. N 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави»встановлені граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ.
Витрати, пов'язані з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень: якщо компенсація сплачується суб'єктом владних повноважень встановлений граничний розмір, а саме, не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.
Якщо компенсація відповідно до закону сплачується за рахунок держави встановлений граничний розмір, а саме, не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день.
Тобто, в будь -якому випадку, позивач повинен навести чіткий обрахунок понесених витрат на правову допомогу відповідно до вимог вищевказаної постанови.
Враховуючи те, що позивач в порушення вищевказаної постанови не навів такий розрахунок, судова колегія вважає, що і ця вимога є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати з постановленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Враховуючи вищезазначене, судова колегія прийшла до висновку про допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що стало підставою для постановлення неправильного рішення.
Керуючись ст.ст. 1,11 ,60, 99,100,195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Щорському районі задовольнити частково.
Постанову Щорського районного суду Чернігівської області від 23 листопада 2010 року скасувати, прийнявши нову, якою в частині позовних вимог про зобов»язання здійснити нарахування та виплату недоплаченої щомісячної державної допомоги, як дитині війни за період з 01.01.2006 року по 02.05.2010 року -залишити без розгляду.
Позовні вимоги ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Щорському районі про визнання неправомірними дій суб»єкта владних повноважень та стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни -задовольнити частково.
Зобов»язати Управління Пенсійного фонду України в Щорському районі Чернігівської області нарахувати та виплатити пенсію ОСОБА_3 з підвищенням ії розміру, як дитині війни на 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з урахуванням проведених виплат з 03 травня 2010 року по 23 листопада 2010 року ( день постановлення рішення).
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 3 грн. 40 коп.
В задоволені інших заявлених вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя
Судді