Головуючий у 1 інстанції -
Суддя-доповідач - Арабей Тетяна Георгіївна
26 серпня 2011 року справа №2а-3630/11/0552 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Арабей Т. Г.
суддів Губської Л.В. , Дяченко С.П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області на постанову Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 19 травня 2011 р. у справі № 2а-3630/11/0552 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області про визнання дій неправомірними, зобов'язання провести перерахунок і виплату пенсії та відшкодування моральної шкоди,-
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату основної та додаткової пенсії як інваліду III групи, виходячи з розміру 6-ти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність та додаткової пенсії у розмірі 50% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з моменту звернення, а саме з 01.10.2010 року та в подальшому.
Постановою Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 19 травня 2011 р. у справі № 2а-3630/11/0552 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково, в наслідок чого визнано неправомірними дії та зобов'язано відповідача провести позивачу відповідний перерахунок та виплату пенсії по інвалідності відповідно до ст. 49, 50, 54 ч. 4 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із розрахунку шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50% від розміру мінімальної пенсії за віком з 01 жовтня 2010 року з урахуванням виплачених сум. В задоволенні іншої частині вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Сторони у судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Відповідно до вимог ст. 197 КАС України колегія суддів розглядає апеляційну скаргу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач віднесений до першої категорії як особа, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, відповідно до довідки МСЕК визнаний інвалідом ІІІ групи.
В лютому 2011 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсій у розмірах, встановлених ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, але листом №2590/09 від 07.02.2011 року отримав відмову у перерахунку пенсії з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, в зв'язку з тим, що розмір пенсійних виплат відповідає діючому законодавству (а.с.12-13).
Колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Розділ 8 даного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4.
Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідних розмірах, зокрема, інвалідам ІІІ групи - 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Виплата зазначеної пенсії відповідно до статті 53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Нормами статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника. Зазначені норми розповсюджуються на позивача як віднесеного до категорії 1. Частина четверта статті 54 цього Закону передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по ІІІ групі - 6 мінімальних пенсій за віком.
Як вбачається з встановлених судом першої інстанції обставин позивачу рішенням Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 10.09.2010 року проведено перерахунок пенсії по інвалідності III групи, виходячи з розміру шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2007 року по 10.09.2010 року включно, що було виконано.
Однак відповідач після 10.08.2010 року припинив нарахування відповідно до даних розмірів та письмово відмовив в задоволенні заяви про усунення порушень (а.с.12-13).
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 п. п. 12, 15, 17 п. 28 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", у тому числі п. 28 про внесення змін до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» були визнані такими, що не відповідають Конституції України та втратили чинність з дня прийняття Конституційним Судом даного рішення, тобто з 22.05.2008 року.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції відносно задоволення вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії у 2010 році в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком з 01.10.2010 року.
Колегія судів вважає безпідставними посилання апелянта на необхідність застосування у спірних відносинах постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008. № 530 “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” та Постанови КМУ від 16.07.2008 року №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», оскільки дана Постанови є підзаконними нормативно-правовими актами, виходячи із приписів пункту першого та шостого статті 92 Конституції України, статті 71 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, дія положень наведеного Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Колегія судів зазначає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, застосовується не тільки для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, з огляду на те, що зазначена стаття частиною третьою доповнена Законом України № 2505 від 25 березня 2005 року (набрав чинності 31 березня 2005 року), тоді як частина третя статті 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” змінена Законом України від 17 листопада 2005 року № 3108-15 (набрав чинності 13 грудня 2005 року).
Згідно ч. 3 ст. 67 спеціального Закону у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 894 гривні, з 1 квітня - 911 гривень, з 1 жовтня - 934 гривні, з 1 грудня - 953 гривні.
Таким чином, для позивача як інваліда ІІІ групи, особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, нижчий розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із наведених розмірів.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що зокрема зазначено у рішенні № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року по справі № 1-21/2005), пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
Здійснюючи апеляційний перегляд справи і ухвалюючи судове рішення у даній справі колегія суддів виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
Керуючись ст.ст. 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області - залишити без задоволення.
Постанову Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 19 травня 2011 р. у справі № 2а-3630/11/0552 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області про визнання дій неправомірними, зобов'язання провести перерахунок і виплату пенсії та відшкодування моральної шкоди - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду оскарженню не підлягає.
Головуючий: Т.Г.Арабей
Судді: Л.В.Губська
С.П.Дяченко