Головуючий у 1 інстанції - Погрібна Н.М.
Суддя-доповідач - Компанієць І.Д.
31 серпня 2011 року справа №2а-4235/11/0503 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Компанієць І.Д.
суддів Нікуліна О.А. , Жаботинської С.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Артемівської міської ради на постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 02 березня 2011 року у справі №2а-4235/11/0503 за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Артемівської міської ради про визнання дій неправомірними, стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік,
Позивач звернувся до суду з позовом до УПСЗН Артемівської міської ради. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідач в 2010 році нарахував йому допомогу на оздоровлення в розмірі, меншому ніж передбачено статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яку сплатив у розмірі 90 гривень 21.01.2011 року.
Постановою Артемівського міськрайонного суду від 02 березня 2011 року позов задоволений частково: зокрема, стягнуто з відповідача на користь позивача щорічна допомога на оздоровлення за 2010 рік відповідно до ч.4 ст.48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 2249,09 грн.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що на виконання закону про державний бюджет на 2010 рік, в розмірах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005р., позивачу нарахована та виплачена допомога на оздоровлення в 2010 році у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч.8 ст.183-2 КАС України, справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС., категорія 1, інвалідом 3-ї групи, перебуває на обліку в Артемівському УПСЗН, в зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Маючи вказаний статус позивач згідно до ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильскої катастрофи” від 28.01.1991 року з наступними змінами та доповненнями, в редакції, що є чинною в 2010 році, має право на отримання виплати на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.
Згідно статті 48 вказаного Закону щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення, виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності чи втрати годувальника, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
В 2010 році відповідачем нарахована та сплачена позивачу щорічна допомога на оздоровлення в розмірі 90 гривень.
Ці обставини сторонами не оспорюються.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.
За частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами у відповідності до приписів ч. 4 ст. 9 КАС України, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 796-ХІІ та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2009-2010 роки, а не постанова Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 року.
При розгляді даної категорії спору апеляційним судом встановлено, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» надано Кабінету Міністрів України в 2010 році функції щодо встановлення порядку та розміру соціальних виплат, які залежать від рівня мінімальної заробітної плати.
Проте, Кабінет міністрів України не скористався у 2010 році повноваженнями щодо встановлення поряду та розміру соціальних виплат, що залежать від рівня мінімальної заробітної плати, не прийняв відповідні постанови.
На підставі наведеного посилання апелянта на постанову КМУ №562 від 12.07.2005 року апеляційним судом не приймаються та оцінка правовідносин щодо виплати одноразової компенсації громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюється на підставі пункту 1 частини 1 статті 92 Конституції України та статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В зв'язку з тим, що з 22.05.2008 року дія норми статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за якою особам постраждалим від аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії повинна була призначатися та виплачуватися щорічна допомога на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, - є дійсною по теперішній час, судом першої інстанції правильно стягнуто з відповідача на користь позивача допомога на оздоровлення за 2010 рік, виходячи з розміру чотирьох мінімальних заробітних плат, встановлених на час виплати допомоги.
Статтею 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.
Колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність бюджетного фінансування для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги та згідно частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Враховуючи викладене, розглядаючи колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції справа вирішена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що з врахуванням приписів частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлює залишення постанови суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення.
Керуючись статтями 24, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Артемівської міської ради на постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 02 березня 2011 року у справі №2а-4235/11/0503 - залишити без задоволення.
Постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 02 березня 2011 року у справі №2а-4235/11/0503 - залишити без змін.
Відповідно до пункту 10 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.Д.Компанієць
Судді: С.В.Жаботинська
О.А.Нікулін