Головуючий у 1 інстанції - Бєльченко Л.А.
Суддя-доповідач - Компанієць І.Д.
31 серпня 2011 року справа №2а-2950/11/0522
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Компанієць І.Д.
суддів Нікуліна О.А. , Жаботинської С.В.
секретаря судового засідання Чеплигіна П.І.,
за участю позивача ОСОБА_2,
представника відповідача…………..за довіреністю
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Новоазовського районного Донецької області від 19 липня 2011 року по справі №2а-2922/11/0522 за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Новоазовської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату одноразової компенсації, -
Позивач звернувся 21 червня 2011 року до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату недоотриманої разової компенсації при встановленні 3-ї групи інвалідності з 22.12.2010 року у розмірі 30 мінімальних заробітних плат.
Постановою Новоазовського районного суду Донецької області від 19 липня 2011 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Суд, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що ЗУ «Про Державний бюджет України на 2010 рік» було надано право Кабінету міністрів України в 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати. Тому відповідач правильно сплатив позивачу в 2010 році одноразову компенсацію згідно до постанови КМУ №836 від 26.07.1996р.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і постановити нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Позивач в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.
Представник відповідача просив залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Колегія суддів, перевірила матеріали справи, обговорила доводи апеляційної скарги, і встановила наступне.
Позивач є учасником ліквідатором наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченнями, віднесений до 1 категорії осіб, має 3 групу інвалідності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з ліквідацією наслідків на ЧАЕС, що підтверджується довідками МСЕК з 22.12.2010 року.
Маючи вказаний статус позивач згідно до ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильскої катастрофи” від 28.01.1991 року з наступними змінами та доповненнями, в редакції, що була чинною в 2010 році та є такою до теперішнього часу, має право на отримання одноразової компенсації у розмірі 30 мінімальних заробітних плат.
Згідно статті 48 вказаного Закону одноразова компенсація виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення, виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності чи втрати годувальника, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
В 2010 році відповідачем нарахована позивачу одноразова компенсація в розмірі 189,60 гривень.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.
За частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами у відповідності до приписів ч. 4 ст. 9 КАС України, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 796-ХІІ та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2004-2010 роки, а не постанова Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.1996 року.
При розгляді даної категорії спору апеляційним судом встановлено, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» надано Кабінету міністрів України в 2010 році функції щодо встановлення порядку та розміру соціальних виплат, які залежать від рівня мінімальної заробітної плати.
Проте, Кабінет міністрів України не скористався у 2010 році повноваженнями щодо встановлення поряду та розміру соціальних виплат, що залежать від рівня мінімальної заробітної плати, не прийняв відповідну постанову.
На підставі наведеного посилання судом першої інстанції на постанову КМУ №836 від 26.07.1996 року апеляційним судом не приймаються та оцінка правовідносин щодо виплати одноразової компенсації громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюється на підставі пункту 1 частини 1 статті 92 Конституції України та статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В зв'язку з тим, що з 22.05.2008 року дія норми статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за якою особам постраждалим від аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та віднесеним до інвалідів 3 групи, повинна була призначатися та виплачуватися одноразова компенсація в розмірі тридцяти мінімальних заробітних плат, - є дійсною по теперішній час, тому судова колегія приходить до висновку, що позивач мав в 2010 році право на отримання одноразової компенсації при встановленні 3-ї групи інвалідності у розмірі 30 мінімальних заробітних плат, тому дії відповідача щодо відмови виплатити позивачеві разову компенсацію в зазначеному розмірі відповідно до закону - є неправомірними, тому підлягає сплаті на користь позивача разова компенсація у розмірі 30 мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, яка склалася на час встановлення позивачу інвалідності 22.12.2010 року.
На підставі викладеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийняв оскаржувану постанову з порушенням норм матеріального права, що відповідно до вимог ст..202 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлює скасування постанови суду першої інстанції.
Керуючись статтями 24, 94, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Новоазовського районного Донецької області від 19 липня 2011 року по справі №2а-2922/11/0522 - задовольнити.
Постанову Новоазовського районного Донецької області від 19 липня 2011 року по справі №2а-2922/11/0522- скасувати.
Прийняти нову постанову.
Позов ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Новоазовської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату одноразової компенсації - задовольнити.
Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Новоазовської районної державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_2 нарахувати та виплатити одноразову компенсацію при встановленні 3-ї групи інвалідності у розмірі 30 мінімальних заробітних плат відповідно до ст..48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - неправомірними.
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Новоазовської районної державної адміністрації здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 одноразову компенсацію при встановленні 3-ї групи інвалідності відповідно до ст..48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 30 мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, яка склалася на час встановлення позивачу інвалідності 22.12.2010 року.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі.
У повному обсязі ухвала складена та підписана складом колегії суддів 05 вересня 2011 року.
Головуючий І.Д. Компанієць
Судді С.В.Жаботинська
О.А. Нікул