Головуючий у 1 інстанції -
Суддя-доповідач - Горбенко К.П.
25 серпня 2011 року справа №2а-1206/11/1225
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Горбенко К.П.
суддів Лях О.П. , Попова В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області на постанову Сватівського районного суду Луганської області від 11 травня 2011 року по справі № 2а-1206/11/1225 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Сватівського районного суду Луганської області від 11 травня 2011 року по справі № 2а-1206/11/1225 позовні вимоги задоволені частково за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22 травня 2008 року, з урахуванням здійснених виплат за вказані періоди. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідач, не погодившись з цим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, свої дії вважає правомірними.
Відповідно до частини 8 статті 1832, апеляційні скарги у справах, передбачених пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, розглядаються апеляційними судами в порядку письмового провадження.
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати та залишити частину позовних вимог без розгляду з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач належить до соціальної групи «діти війни», що підтверджується посвідченням та користується правами і пільгами, встановленими Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Закон України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IV від 18 листопада 2004 року, який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлює правовий статус дітей війни та визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 1 вказаного закону передбачено, що дитина війни це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007, від 22.05.2008 року № 10/рп/2008 було визнано неконституційними зміни до Закону № 2195-IV внесеними Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік», Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік», чим було відновлено дію ст. 6 Закон № 2195-IV у попередній редакції.
Статтею 6 Закону № 2195-IV встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
За Преамбулою Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-ІV цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 58 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Колегія судів не приймає посилання відповідача на те, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлений абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, з огляду на те, що положення частини 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Таким чином колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, що відповідає положенням ст. 6 Закону № 2195-IV в редакції яка є чинною на даний час, адже попередні зміни, як було зазначено вище, визнані неконституційними, тому застосовується саме та редакція, яка була до внесення відповідних змін.
Відповідно до частини першої статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою цієї статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З приписів частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Позивачем не наведено жодної поважної причини пропуску строку звернення до суду, а тому підстави для поновлення строку відсутні.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позовну заяву за період з 09.07.2007 р. до 17.10.2010 р. слід залишити без розгляду, оскільки позовна заява подана з пропущенням шестимісячного строку встановленого на звернення до адміністративного суду та позивачем не заявлено обґрунтованого клопотання про поновлення такого строку.
Законом України від 14 червня 2011 року № 3491-6 «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнені прикінцеві положення пункту 4 певним змістом, яким серед іншого установлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. На виконання пункту 7 Закону України від 14 червня 2011 року N 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову N 745 від 6 липня 2011 року, якою встановлено розмір підвищення до пенсії. Зазначена постанова набрала чинності 23.07.2011 року (Урядовий кур'єр вiд 23.07.2011 - № 133).
Таким чином, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 99, 100, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області на постанову Сватівського районного суду Луганської області від 11 травня 2011 року по справі № 2а-1206/11/1225 - задовольнити частково.
Постанову Сватівського районного суду Луганської області від 11 травня 2011 року по справі № 2а-1206/11/1225 - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області щодо невиплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком неправомірною.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_2 підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 18.10.2010 року по 23.07.2011 року з урахуванням фактично здійснених витрат.
Позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 р. до 17.10.2010 р.- залишити без розгляду.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду в письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Колегія суддів : К.П. Горбенко
О.П.Лях
В.В. Попов