Головуючий у 1 інстанції - Карпенко С.Ф.
Суддя-доповідач - Гімон М.М.
25 серпня 2011 року справа №2а-1204/11/1201 < приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26 >
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Гімона М.М.
суддів Василенко Л.А. , Старосуда М.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_2, Управління Пенсійного Фонду України в м. Алчевську Луганської області на постанову Алчевського міського суду Луганської області від 11 травня 2011 року у справі № 2а-1204/11/1201 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Алчевську Луганської області про зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Алчевського міського суду Луганської області з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в м. Алчевську Луганської області про стягнення з відповідача невиплаченого підвищення до пенсії як дитині війни за 2008, 2009, 2010 роки.
Ухвалою Алчевського міського суду Луганської області від 13 квітня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Алчевську Луганської області про стягнення з відповідача невиплаченого підвищення до пенсії як дитині війни з 01.01.2008 року по 11.10.2010 року залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду без поважних причин.
Вищезазначена ухвала сторонами по справі не оскаржувалась.
Постановою Алчевського міського суду Луганської області від 11 травня 2011 року позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Алчевську Луганської області про зобов'язання здійснити нарахування та виплату недоотриманої допомоги як дитині війни задоволено частково. Визнано дії відповідача протиправними та зобов'язано здійснити позивачу перерахунок та виплату підвищення до пенсії, як дітям війни, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 12.10.2010 року. В решті позовних вимог відмовлено.
Позивач з таким судовим рішення не погодився та подав апеляційну скаргу, посилаючись в ній на порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати в частині відмови в задоволені позовних вимог.
Відповідач також з таким судовим рішення не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що ст. 7 Закону Країни «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не з Бюджету Пенсійного Фонду України, а тому Пенсійний Фонд України є неналежним відповідачем в цій справі.
Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, здійснюючи апеляційний перегляд в межах апеляційних скарг, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач належить до соціальної групи «діти війни», що підтверджується посвідченням, та користується правами і пільгами, встановленими Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” , який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Суд першої інстанції, задовольняючі позовні вимоги, обґрунтовано виходив з того, що позивач має право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги відповідача щодо порушення судом першої інстанції положень статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якої фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, оскільки вона регулює питання походження коштів на здійснення відповідних виплат, а не орган, на який покладено обов'язок цих виплат.
Колегія суддів вважає необґрунтованими вимоги позивача про скасування постанови суду першої інстанції в частині відмови в задоволені позовних вимог з 01.01.2008 року по 11.10.2010 року, оскільки зазначені вимоги судом першої інстанції по суті не розглядалися, а лише були залишені без розгляду ухвалою, яка позивачем оскаржена не була.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та задовольнив позов з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу, є підставою для залишення рішення суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги ОСОБА_2, Управління Пенсійного Фонду України в м. Алчевську Луганської області - залишити без задоволення.
Постанову Алчевського міського суду Луганської області від 11 травня 2011 року у справі № 2а-1204/11/1201 за позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Алчевську Луганської області про зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.
Колегія суддів М.М. Гімон
Л.А. Василенко
М.І. Старосуд