Головуючий у 1 інстанції - Корекян Н.Р.
Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.
23 серпня 2011 року справа №2а-3351/11/0545
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Чумака С.Ю.
суддів < Суддя учасник колегії >
Ястребової Л.В. та Чебанова О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Сніжне Донецької області на постанову Сніжнянського міського суду Донецької області від 6 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне про зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни,-
Позивач звернувся до суду з позовом прозобов'язання відповідача нарахувати та виплатити недоплачене щомісячне підвищення до пенсії, як дитині війни.
Постановою суду першої інстанції, прийнятою в скороченому провадженні, позовні вимоги позивача були задоволені частково- визнано неправомірною бездіяльність відповідача та зобов'язано останнього здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії позивачу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 1 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року, з урахуванням фактично отриманих сум. В задоволення решти позовних вимог позивачу було відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апеляційну скаргу мотивує тим, що питання підвищення до пенсії дітям війни не врегульовано на законодавчому рівні, а також, що судом першої інстанції не застосовані положення ст. 99 КАС України, хоча відповідач наполягав на її застосуванні. Зазначив, що суд задовольнив позовні вимоги поза межами строку звернення до суду.
Згідно ч. 8 статті 183? КАС України апеляційну скаргу розглянуто в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
Позивач відноситься до категорії „діти війни”. Відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян був визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 12 статті 71, стаття 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року N 489-V, яким була зупинена на 2007 рік дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей інвалідів», а саме, текст ст. 6 викладений в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема п. 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Таким чином, з 22 травня 2008 року остаточно відновлено дію статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції від 18 листопада 2004 року.
Вказаний висновок колегією суддів зроблений також з урахуванням позиції Конституційного Суду України при прийнятті рішення від 30 вересня 2010 року № 20-рп2010, який зазначив, що визнання неконституційним Закону № 2222 означає відновлення дії попередньої редакції норм Конституції України, які були змінені, доповнені та виключені Законом N 2222. Це забезпечує стабільність конституційного ладу в Україні, гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина, цілісність, непорушність та безперервність дії Конституції України, її верховенство як Основного Закону держави на всій території України.
У 2009 та 2010 роках зазначені положення Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинялись та не змінювались, у зв'язку з чим позивач має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни.
Визначення мінімального розміру пенсії за віком встановлено статтею 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Колегія суддів не приймає посилання скаржника на те, що на законодавчому рівні не визначено, яким чином обчислюється розмір 30% виплати дітям війни, а мінімальний розмір пенсії за віком визначений Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” застосовується лише при визначенні розмірів пенсій, призначених за цим Законом, з огляду на принцип законності, закріплений статтею 9 КАС України, відповідно до частини 7 якої у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини.
Таким чином, судом першої інстанції правильно не взяті до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, у зв'язку з чим при визначенні розміру підвищення до пенсії дітям війни відповідно до вказаної статті необхідно застосовувати розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений статтею 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, оскільки на час існування спірних відносин розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише цією статтею.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України „Про соціальний захист дітей війни” доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на відповідача зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що позивачем пропущений строк звернення до суду щодо вимог по 22 травня 2008 року.
Так, відповідно до статей 99 та 100 КАС України в редакції від 07.07.2010 року для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Позивач звернувся до суду з даним позовом 4 лютого 2011 року, тобто в межах шести місяців з 9 вересня 2010 року після переходу справ про соціальні виплати під юрисдикцію адміністративних судів, у зв'язку з чим суд першої інстанції повинен був застосувати трирічний строк давності та згідно вимог статті 100 КАС України адміністративний позов щодо вимог до 22 травня 2008 року залишити без розгляду, але уваги на ці обставини не звернув і позовні вимоги задовольнив з 9 липня 2007 року тобто поза межами строку звернення до суду.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні справи, порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому постанова суду підлягає скасуванню щодо задоволення позову в частині вимог до 22 травня 2008 року та залишенню в цій частині без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду. В іншій частині постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування чи зміни не вбачається.
Зазначені висновки щодо строків звернення до суду колегією суддів зроблені з урахуванням рішення Європейського суду з прав людини від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України».
На підставі викладеного, керуючись статтями 195, 197, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України,
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне Донецької області - задовольнити частково.
Постанову Сніжнянського міського суду Донецької області від 6 квітня 2011 року у справі № 2а-3351/11/0545 в частині зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне Донецької області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_4 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне Донецької області про зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну соціальну допомогу, як дитині війни, 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року - залишити без розгляду.
Постанову Сніжнянського міського суду Донецької області від 6 квітня 2011 року у справі № 2а-3351/11/0545 в частині зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне Донецької області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_4 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 1 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року, з 1 січня 2011 року по 6 квітня 2011 року з урахуванням фактично отриманих сум - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду постанови, прийнятої у скороченому провадженні набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: С.Ю.Чумак
Судді: Л.В.Ястребова
О.О.Чебанов