Головуючий у 1 інстанції -
Суддя-доповідач - Василенко Л.А.
23 серпня 2011 року справа №2а/0570/8109/2011
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого Василенко Л. А.
суддів Гімона М.М. , Старосуда М.І.
при секретареві судового засідання Солодько О.І.,
з участю представника відповідача ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційні скарги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м.Селидове Донецької області та управління Пенсійного фонду України в м.Селидове Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 4 липня 2011 року у адміністративній справі №2а/0570/8109/2011 за позовом управління Пенсійного фонду України в м.Селидове Донецької області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м.Селидове Донецької області про стягнення заборгованості в сумі 5423,06 грн., і
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 4 липня 2011 року позов управління Пенсійного фонду України в м.Селидове Донецької області до відповідача - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м.Селидове Донецької області про стягнення заборгованості в сумі 5423,06 грн. задоволений частково, а саме, з відповідача на користь позивача стягнуто 82,26грн.
На вказану постанову суду першої інстанції обома сторонами у справі подані апеляційні скарги: позивач не погодився з рішенням в частині відмови в задоволенні позовних вимог, відповідач не згодний з судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог. Апеляційна скарга відповідача обґрунтована тим, що документи, які підтверджували б право на страхові виплати громадянці ОСОБА_3 відповідачеві позивачем не передавалися. Позивач в апеляційній скарзі вважав, що суд дійшов до невірного висновку про відсутність права у позивача вимагати відшкодовувати витрати по виплаті пенсії громадянам, які перейшли на пенсію по втраті годувальника і які на дату смерті годувальника не досягли пенсійного віку відповідачем, просив постанову суду с касувати, винести нову, якою задовольнити позовні вимоги. Відповідач просив скасувати постанову суду першої інстанції і відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача в судовому засіданні наполягав на задоволенні апеляційної скарги та залишенні без задоволення апеляційної скарги позивача.
Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи позивач повідомлений належним чином.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційних скарг і дійшла до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем за період з 01.01.2010р. до 31.07.2010р. нараховані та виплачені кошти у зв'язку з виплатою пенсії в зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання і тому на адресу відповідача були направлені акти щомісячної звірки по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за вказаний період.
Відповідачем не прийнято до заліку суми витрат на виплату пенсій пенсіонерам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 за період з 01.01.2010р. до 31.07.2010р. на загальну суму 5423,06 грн.
Суд першої інстанції частково задовольняючи позовні вимоги виходив з наступного.
Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадки виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджені Постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціальні: страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України^ від 04.03.2003 №5-4/4, зареєстрованою в Мінюсті України 16.05.2003 р. за № 376/7697.
Частиною 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійні захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 року № 1105-ХІУ ( далі за текстом Закон №1105) встановлено, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг, між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого і звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Отже, сфера дії Закону № 1105-ХІУ поширюється, в тому числі, на виплату пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
За таких умов, суд першої інстанції правильно враховував відмінності у правовому регулюванні виплат пенсії у зв'язку з втратою годувальника, згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (Закон №1058), на який посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог, та Закону №1105, яким встановлено право на страхові виплати у разі смерті потерпілого, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Зокрема, ст.36 Закону №1058 встановлені умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, згідно якої:
1. Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
2. Непрацездатними членами сім'ї вважаються: 1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;
2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років.
Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;
3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
3. До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника;
2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
При цьому спеціальною нормою статті 33 Закону №1105 визначено, що у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.
Такими непрацездатними особами є:
1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;
2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють;
3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;
4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти;
5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на право.
Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.
Отже коло осіб, які мають право на одержання щомісячних страхових вие відповідно до Закону №1105 вужче, ніж коло осіб, яким призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника на загальних умовах.
Стосовно спірних обставин по особах, яким позивач сплатив пенсії у зв'язку з втратою годувальника, а відповідач не погоджується з стягненням витрат по виплаті пенсій цим особам з наступних підстав.
Громадянка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на момент загибелі чоловіка мала 55 років, позивачем додано на підтвердження позовних вимог копію акту про. нещасний випадок на виробництві, внаслідок якого ОСОБА_13, помер. Позиція відповідача ґрунтувалася на тому, що ОСОБА_3 на дату загибелі чоловіка працювала, але доказів не надав.
Громадянкам: ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_7, на момент загибелі чоловіка виповнилося 42 роки, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_8., на момент загибелі чоловіка виповнилося 47 років; ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 - виповнилося 70 років (але відсутня копія акту МСЕК, що його смерть пов'язана з нещасним випадком на виробництві); ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, - 51 рік; ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_9. - 66 років (відсутня копія акту МСЕК, що смерть загиблого пов'язана з нещасним випадком на виробництві); ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4 - 34 роки; ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_10. на дату смерті чоловіка виповнилося 48 років; ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_5 - 35 років; ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_6 - 44 роки.
Вказані обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними.
Статтею 28 Закону № 1105 встановлено, що страховими виплатами є грошові суми, які згідне статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Зазначені грошові суми, в тому числі, складаються із страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Водночас, для визнання суми пенсії по втраті годувальника саме страховою виплатою в розумінні Закону № 1105, підставою для такої виплати Закон визначає обов'язкову наявність страхового випадку.
Згідно з ст.13 Закону №1105 страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг. Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України "Про охорону праці". Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.
За змістом статей 8, 10, 81 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсійне забезпечення громадян, призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України з виплатою пенсій за рахунок його коштів.
Отже, позовні вимоги в частині відшкодування суми сплаченої пенсії підлягають частковому задоволенню, а саме по витратах на виплату пенсії ОСОБА_3. З урахуванням того, що інші особи, яким призначені та виплачені позивачем пенсії по втраті годувальника, не відповідають визначенню осіб, які мають право на одержання щомісячних страхових виплат відповідно до Закону № 1105, а також з урахуванням відсутності актів МСЕК на підтвердження факту настання страхового випадку позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та вірно вирішив справу, порушень норм матеріального та процесуального права не встановлено, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для скасування або зміни судового рішення відсутні.
Ухвала в повному обсязі виготовлена 26 серпня 2011 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. 195 ч.1, ст. 196, ст. 198 ч.1 п.1, ст. 200, ст. 205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -
Апеляційні скарги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м.Селидове Донецької області та управління Пенсійного фонду України в м.Селидове Донецької області залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 4 липня 2011 року у адміністративній справі за позовом управління Пенсійного фонду України в м.Селидове Донецької області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м.Селидове Донецької області про стягнення заборгованості в сумі 5423,06 грн., залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.
Головуючий Л.А.Василенко
Судді М.М.Гімон
М.І.Старосуд