Головуючий у 1 інстанції -
Суддя-доповідач - Старосуд М.І.
01 вересня 2011 року справа №2а-1061/11/0545 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Старосуда М.І.
суддів Арабей Т. Г. , Чебанова О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Петровської районної в м. Донецьку ради на постанову Петровського районного суду м. Донецька від 21 липня 2011 року у справі № 2а-1061/11/0545 за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Петровської районної в м. Донецьку ради про визнання неправомірними дій відповідача та зобов'язання перерахувати та виплатити заборгованість недоотриманої суми на оздоровлення за 2002-2005 роки, 2007-2010 роки у розмірі 18454,9 грн. 90 коп., -
Ухвалою Петровського районного суду м. Донецька від 21 липня 2011 року у справі № 2а-1061/11/0545 адміністративний позов ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Петровської районної в м. Донецьку ради про визнання неправомірними дій відповідача та зобов'язання перерахувати та виплатити заборгованість недоотриманої суми на оздоровлення за період 2002-2005 роки, 2007-2009 роки залишено без розгляду.
Постановою Петровського районного суду м. Донецька від 21 липня 2011 року у справі № 2а-1061/11/0545 позовні вимоги ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Петровської районної в м. Донецьку ради про визнання неправомірними дій відповідача та зобов'язання перерахувати та виплатити заборгованість недоотриманої суми на оздоровлення за 2010 рік задоволено.
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справ, позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії та перебуває на обліку в УПСЗН як особа потерпіла від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, колегія суддів зазначає, що на момент спірних правовідносин розмір допомоги встановлено у відповідності з Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки розмір щорічної допомоги, який встановлювався раніше, на підставі відповідних постанов КМУ, був нижчим, ніж визначено на теперішній час спеціальними законами.
Статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ передбачена щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - п'ять мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
З матеріалів справи вбачається, що щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 100 грн. за 2010 рік позивачу було виплачено 26.01.2011 року (арк. справи 5).
Колегія суддів зазначає, що вищевикладені приписи статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції станом на 05.07.2007 року є діючими, та на час спірних правовідносин не зупинялись та не змінювались іншими нормативно-правовими актами.
Разом з цим, Постановою КМУ № 562 від 12.07.2005 року, всупереч Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (яким встановлено розмір щорічної допомоги як величину, кратну до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) встановлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - 100 гривень.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 9 КАС України, суд при вирішення справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Тому, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закон України «Про Державний бюджет України на відповідний рік», якими встановлено розмір мінімальної заробітної плати.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач при виплаті позивачу щорічної допомоги на оздоровлення, діяв в порушення вимог статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та виплатив суму меншу, ніж встановлено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Законом України «Про Державний бюджет України», що призвело до порушення прав позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 24, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Петровської районної в м. Донецьку ради на постанову Петровського районного суду м. Донецька від 21 липня 2011 року у справі № 2а-1061/11/0545 - залишити без задоволення.
Постанову Петровського районного суду м. Донецька від 21 липня 2011 року у справі № 2а-1061/11/0545 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий М.І. Старосуд
Судді Т.Г. Арабей
О.О. Чебанов