Головуючий у 1 інстанції -
Суддя-доповідач - Василенко Л.А.
"25" серпня 2011 р. справа №2а-2184/11/1222
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого Василенко Л. А.
суддів Гімона М.М. , Старосуда М.І.
розглянула в порядку письмового провадження в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Червоногвардійського районного суду м.Макіївкиі від 30 травня 2011 року у справі № 2а-1570/11/0554 за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Свердловському районі Луганської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, і
Ухвалою Свердловського міського суду Луганської області від 26 травня 2010 року адміністративний позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Свердловському районі Луганської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії залишений без розгляду за період з 1 січня 2009 року до 23 листопада 2010 року.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, справу направити на новий розгляд суду першої інстанції.
Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, дослідила матеріали справи, обговорила доводи апеляційної скарги і дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Позивач вважає, що відповідач, здійснюючи йому виплати підвищення до пенсії, як дитині війни з 1 січня 2009 року в розмірі, меншому ніж встановлено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» діяв неправомірно, а тому, позивач повинний перерахувати йому з 1 січня 2009 року підвищення до пенсії та виплачувати його в подальшому безстроково в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Позивач звернулася до суду з вищезазначеним позовом 24 березня 2011 року (арк. справи 3 - дата на штампі вхідної кореспонденції суду першої інстанції).
Частиною 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи ч.2 ст. 99 КАС України встановлений шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Правовою підставою звернення до суду є рішення Конституційного суду України від 22 травня 2008 року, відповідно до якого визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема п. 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до Закону №2195, а саме, текст ст. 6 викладений в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни»).
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що коли йдеться про дію нормативно-правового акта, то строк починається з дня опублікування акта, незважаючи на те, що особа, на яку поширює дію цей акт, фактично ознайомилася з ним значно пізніше. Це пояснюється тим, що особа мала реальну можливість (повинна була) дізнатися про цей акт у день його опублікування, якщо таке опублікування було зроблено у встановленому порядку.
Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року офіційно оприлюднене в тому числі і у офіційному виданні - «Офіційний вісник України» за 2008 рік № 38 (від 06.06.2008 року).
Про порушення свого права, якщо позивач вважав його порушеним, він повинний був дізнатися при виплаті йому щомісячно пенсії, тобто у січні 2009 року при отриманні пенсії.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду.
Позивачем не надано доказів його звернення до суду за правилами цивільного судочинства та не наведено причин, з яких він своєчасно не звернувся до суду. Зміст позову та апеляційної скарги свідчать про те, що позивач усвідомлює, що ним пропущений строк звернення до адміністративного суду, але він вважає, що суд повинний розглянути його позов з застосуванням зворотного часу.
Колегія суддів не приймає доводи апелянта щодо розгляду справ, пов'язаних з соціальними виплатами, в порядку цивільного судочинства у період з березня 2010 року та фактично до вересня 2010 року, за правилами якого позивач мала можливість подати позов у строк трьох років, колегія суддів зазначає наступне.
Загальним є правило: закон зворотної сили не має. Це правило надає визначеності і стабільності суспільним відносинам. Громадяни у своїх вчинках орієнтуються на чинні закони. Вони можуть розраховувати на майбутні закони в конкретних вчинках сьогоднішнього дня. Тому нові закони не повинні поширюватися на старі життєві ситуації.
Винятки з цього правила рідкісні і допускаються:
а) за наявності вказівки в законі про надання йому (або окремим статтям) зворотної сили;
б) у загальному правилі про неодмінне надання зворотної сили кримінальному закону, який скасовує або пом'якшує кримінальну відповідальність.
До жодного з цих випадків дана ситуація не відноситься.
Таким чином, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про можливість застосування до спірних правовідносин трирічного строку звернення до адміністративного суду. Окрім того, справи з соціальних виплат розглядалися судами в порядку цивільного судочинства всього шість місяців - з березня до вересня 2010 року, раніше таки справи розглядалися адміністративними судами та строк для звернення до суду був встановлений у один рік.
За відсутності заяви позивача про поновлення йому строку звернення до адміністративного суду, відсутності будь-яких обґрунтувань та доказів, які б свідчили про поважність причин пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду, колегія суддів не може вирішувати питання щодо можливості поновлення позивачеві строку звернення до адміністративного суду.
Відповідно до приписів статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Залишення позову без розгляду не позбавляє позивача на повторне звернення до адміністративного суду з аналогічними позовними вимогами.
Таким чином, відсутні підстави для поновлення позивачу строку звернення до адміністративного суду, а тому висновок суду першої інстанції про залишення адміністративного позову без розгляду є правильним, внаслідок чого апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 99, 100, 195, 197, 199, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Свердловського міського суду Луганської області від 26 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Свердловському районі Луганської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.
Головуючий Л.А.Василенко
Судді М.М.Гімон
М.І. Старосуд