Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
13 жовтня 2011 р. № 2-а- 5512/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бідонька А.В,
при секретарі судового засідання Загребельному В.І.
за участю:
- представника позивача - Козловича С.М.
- представника відповідача - Казимир Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Веза-Украина" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова та Головного управління Державного казначейства України у Харківській області про зобов"язання вчинити певні дії та стягнення заборгованості -,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Веза - Україна» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова, Головного управління Державного казначейства України у Харківській області, в якому просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова щодо ненадання до Головного управління Державного казначейства України у Харківській області висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету за грудень 2006 року, січень, 2007 року ТОВ «ВЕЗА-УКРАИНА».
2. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Ленінському районі Харкова надати до органу державного казначейства - Головного управління Державного казначейства України у Харківській області висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету за грудень 2006 року, січень, 2007 року ТОВ «ВЕЗА-УКРАИНА».
3. Стягнути на користь ТОВ «ВЕЗА-УКРАИНА» з Державного бюджету України бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у сумі 319705,00 грн.
4. Стягнути на користь ТОВ «ВЕЗА-УКРАИНА» з Державного бюджету України пеню на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у сумі 8824,73 грн.
5. Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «ВЕЗА-УКРАИНА» державне мито у сумі 1703,40.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що має право на бюджетне відшкодування ПДВ за грудень 2006 року, січень, лютий 2007 року в розмірі 319705,00 грн. Податкові повідомлення-рішення, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість скасовані в судовому порядку.
На час подання позову, відповідач - ДПІ у Ленінському районі м. Харкова (за наявності судових рішень, якими визнані неправомірними та безпідставними висновки податкової, що стали підставою для прийняття незаконного рішення, у зв'язку з чим це рішення було скасоване) - не виконало обов'язку, передбаченого абз. 2 пп. 7.7.8 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України.
В судове засідання представник позивача прибув, позов підтримав та просив його задовольнити.
Відповідач, ДПІ у Ленінському районі м. Харкова проти позову заперечував та зазначив, що пунктом 4 спільного наказу державного казначейства та ДПА України № 200 відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства за висновками податкових органів або за рішенням суду. На підставі висновків про відшкодування податку на додану вартість органи Державного казначейства України протягом п'яти днів своїм платіжним дорученням перераховують кошти з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок , вказаний у висновку чи рішенні суду.
Крім того спільним Наказом Державного казначейства України та Державної податкової адміністрації України від 27.04.2004 року №82/245 про затвердження Порядку взаємодії між органами державної податкової служби України та Державного казначейства України в процесі судового розгляду та виконання рішень суду щодо безспірного списання коштів з рахунків на яких обліковується надходження Державного бюджету України з податку на додану вартість , пунктом 3 передбачено, що у разі надходження до органів Державного казначейства України оригіналу виконавчого документу, який свідчить про набрання рішення суду законної сили, його копія не пізніше наступного робочого дня після його одержання передається до податкового органу для забезпечення повноти контролю за правильністю відшкодування та формування довідки що до залишку невідшкодованого податку за звітний період за формою, установленою додатком 3.
Таким чином, вважає доводи позову необґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству, наголошує на пропущенні позивачем строку звернення до суду.
В судове засідання представник відповідача прибув, проти позову заперечував та просив відмовити у задоволені позову.
Відповідач, Головне управління Державного казначейства України в Харківській області, в судове засідання, не прибув, заперечень проти позову не надавав. Про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, представника відповідача, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.
Судом встановлено, що ТОВ «Веза - Україна» зареєстроване рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 01.07.2003 р. за № 14801050001006945, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, має код 31632410 (а.с.54).
ТОВ «Веза - Україна» знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Ленінському районі м. Харкова з 11.07.2003 р., про що свідчить довідка від 27.01.2010 р. № 45 (а.с. 53).
Як платник податку на додану вартість ТОВ «Веза - Україна» зареєстровано в ДПІ у у Ленінському районі м. Харкова від 25.01.2006 р., має свідоцтво платника ПДВ № 29148906. Індивідуальний податковий номер 316324120335 (а.с. 52).
При вирішенні даного спору суд бере до уваги наступне.
Згідно зі ст.4, 5 Закону України «Про систему оподаткування» (тут і далі нормативно-правові акти в редакції, чинній на час виникнення відповідних правовідносин) відповідач є платником податків і зборів.
У відповідності до ст. 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.
Відповідно до п.2, 3 ч.1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Згідно ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в України» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції, як здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); здійснення контролю за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; забезпечення застосування та своєчасного стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами; подання до судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Підпунктом 4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.
Строки подання податкових декларацій встановлені п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
У відповідності до п. 7.1.1, п. 7.7.4 Закону України «Про податок на додану вартість», позивач надав відповідачу податкову декларацію з ПДВ за лютий 2007 року, розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, згідно яких позивачем задекларовано до відшкодування з бюджету ПДВ на розрахунковий рахунок платника ПДВ у сумі 122935 грн. (а.с. 14-16).
Відповідно до вказаної податкової декларації з ПДВ та розрахунку суми бюджетного відшкодування, сума, що підлягала бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, склала 122935,0 грн.
Відповідачем була проведена виїзна позапланова документальна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за лютий 2007 р. За результатами перевірки був складений акт № 1284/16-204 від 11.06.2007 р. На підставі зазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.06.2007 р. № 0000111620/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 122935,0 грн.
Позивач, не погодившись з податковим повідомленням-рішенням від 15.06.2007 р. № 0000111620/0, оскаржив його в судовому порядку.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.10.2007 р. позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова від 15.06.2007 р. № 0000111620/0. Визнано протиправними дії ДПІ у Ленінському районі м. Харкова щодо перевірки правильності визначення податкового кредиту за січень 2007 року, яку позивач здійснив у ході перевірки з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування за лютий 2007 року (а.с. 17-19).
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду 21.04.2008 р. постанову суду першої інстанції скасовано та відмовлено у задоволенні позову.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 листопада 2010 р. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2008 р. скасовано та залишено в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.10.2007 р. (а.с. 20-21).
У відповідності до п. 7.1.1, п. 7.7.4 Закону України «Про податок на додану вартість», позивач надав відповідачу податкові декларації з ПДВ за грудень 2006 року, січень 2007 року, розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, згідно яких позивачем задекларовано до відшкодування з бюджету ПДВ на розрахунковий рахунок платника ПДВ: за грудень 2006 року, згідно яких позивачем задекларовано до відшкодування з бюджету ПДВ у сумі 6251 грн.; за січень 2007 року, згідно якої позивачем задекларовано до відшкодування з бюджету ПДВ у сумі 190519,00 грн. (а.с. 7-13).
Відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка підприємства позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2006 р. та січень 2007 р., за результатами якої був складений акт №1014/16-204/31632410.
На підставі вищезазначеного акту перевірки Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова 11.05.2007 р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000041620/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ по деклараціям за грудень 2006 р. та січень 2007 р.
Позивач, не погодившись з податковим повідомленням-рішенням №0000041620/0 від 11.05.2007 року, оскаржив його в судовому порядку.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2009 р. позов був задоволений (а.с. 22-23). Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2010 року по справі у задоволені апеляційної скарги ДПІ у Ленінському районі м. Харкова було відмовлено, а постанова суду першої інстанції залишена без змін (а.с. 24-26).
Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;
- залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах;
- залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.
Платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті.
При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.
Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.
До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.
Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.
Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.
Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:
а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;
б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;
в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.
У разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи, зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження.
Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Отже, повернення сум бюджетного відшкодування ПДВ здійснюється органами Державного казначейства за висновком податкового органу із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Відповідно до п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.
Матеріалами справи підтверджено, що ДПІ у Ленінському районі м. Харкова не надавала висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Однак, відповідачем не доказана правомірність ненадання висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, не обґрунтовано посилання на неможливість відшкодування податку на додану вартість без рішення суду.
Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 162 КАС України визначені повноваження суду при вирішенні справи. У відповідності до ч. 2 ст. 162 КАС України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оскільки вимога позивача про визнання протиправною бездіяльності ДПІ у Ленінському районі м. Харкова щодо ненадання до Головного управління Державного казначейства України у Харківській області висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету за грудень 2006 року, січень, лютий 2007 року ТОВ «Веза - Україна», зобов'язання ДПІ у Ленінському районі Харкова надати до органу державного казначейства - Головного управління Державного казначейства України у Харківській області висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету за грудень 2006 року, січень, лютий 2007 року ТОВ «Веза - Україна» не є способом захисту прав платника податку на додану вартість, суд відмовляє в задоволенні цієї частини позовних вимог.
Поновленням порушеного права позивача як платника ПДВ є стягнення з Державного бюджету України бюджетного відшкодування з ПДВ.
Таким чином, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення на користь ТОВ «Веза - Україна» бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у сумі 319705,00 грн. правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.
Згідно п.п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Суд відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо стягнення на користь ТОВ «Веза - Україна» з Державного бюджету України пеню на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у сумі 8824,73 грн., оскільки законодавством, чинним на час виникнення спірних правовідносин, не передбачено нарахування пені на суми заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість.
Згідно ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Суд не знаходить підстав вважати пропущення строку звернення до суду позивачем.
Відповідно до п.п.15.3.1. ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», (чинного на час виникнення спірних правовідносин), заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Оскільки порушення права позивача як платника ПДВ тривало з грудня 2006 року до 10.06.2010 року (ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2010 року) та 10.11. 2010 р. (ухвала Вищого адміністративного суду України від 10.11.2010 р.), право на відшкодування сум ПДВ за грудень 2006 року виникло 10.06.2010 р., січень 2007 року виникло 10.11.2010 р.
Таким чином, строк звернення до суду за захистом порушених прав позивачем пропущено не було.
Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого державного мита з держбюджету на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 94,159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Веза-Украина" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова та Головного управління Державного казначейства України у Харківській області про зобов"язання вчинити певні дії та стягнення заборгованості- задовольнити часково.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Веза-Україна" (ЄДРПОУ 31632410, місцезнадження: 61017, м. Харків, вул. Котлова, 183) з Державного бюджету України бюджету заборгованість з податку на додану вартість у сумі 319705,00 грн (триста дев"ятнадцять тисяч сімсот п"ять) гривень, 00 копійок.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Веза-Україна (ЄДРПОУ 31632410, місцезнаходження:61017, м. Харків, вул. Котлова, 183, судові витрати в сумі 1703,40 грн (одна тисяча сімсот три) гривень, 40 копійок.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови складено 18.10.11р.
Суддя Бідонько А.В.