Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
27 вересня 2011 р. № 2а- 10430/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді - Зоркіна Ю.В.
при секретарі судового засідання - Русецькому І.В.
за участю представників сторін
позивача Носова К.В.
відповідача Шляхти В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом
Приватне підприємство "Старпласт"
до Державна податкова інспекція в Орджонікідзевському районі міста Харкова
про скасування податкових повідомлень-рішень
встановив:
Позовні вимоги заявлені до ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 28.07.11 № 00000932330 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 891 240,0 грн.; скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 28.07.11 № 0000922330 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств у сумі 290 461,25 грн. (у т.ч. за основним платежем - 245 291,0 грн., за штрафними санкціями - 45 170,25 грн.)
У судовому засіданні представник позивача заявлений адміністративний позов підтримав у повному обсязі, пославшись на те, що при проведенні перевірки
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі пославшись на обставини, викладені у письмових запереченнях на позовну заяву, просив залишити позов без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.
Судовим розглядом встановлено, що у період з 14.06.2011 року по 05.07.2011 року фахівцями відповідача проведено планову виїзну перевірку приватного підприємства «Стартпласт»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.
За результатами перевірки складено акт від 12.07.2011 року № 1385/23-30/32563542, яким встановлено порушення п. 5.1, п.п.5.3.9 п.5.3, п.п. 5.5.1 п.5.5 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі за текстом Закон № 334)
Порушення встановлені актом перевірки стали підставою для прийняття податкових повідомлень рішень від 28.07.11 № 00000932330 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 891 240,0 грн.; від 28.07.11 № 0000922330 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств у сумі 290 461,25 грн. (у т.ч. за основним платежем - 245 291,0 грн., за штрафними санкціями - 45 170,25 грн.)
Судовим розглядом встановлено, що 23.12.05 між ПП «СТАРПЛАСТ»та Акціонерним Комерційним регіональним банком «Регіон-банк»укладений договір кредиту № 06/2-26-27. За договором Банк відкриває Позичальнику кредитну лінію на закупівлю матеріалів, сировини, поповнення обігових коштів та першочергових платежів з лімітом кредитування у сумі 150 000,0 грн. з строком користування з 23.12.05 по 22.12.06 з нарахуванням 21 % річних (а.с.59-62). В подальшому до вказаного договору укладалися додаткові угоди, якими коригувався ліміт кредитування, строк користування, порядок виконання зобов'язань тощо.
На виконання зобов'язань за договором кредиту та додаткових угод до нього, ПП "СТАРПЛАСТ»здійснювало платежі (оплату відсотків за кредитом) за використання коштів, отриманих у кредит. Вказані витрати ПП «СТАРПЛАСТ»включило до складу валових витрат відповідного звітного періоду та відобразило у податкових деклараціях з податку на прибуток, а саме у рядку 04.13 (інші витрати крім визначених у 04.1-04.12)
Відповідно до ст..5 Закону № 334 валові витрати виробництва та обігу (далі -валові витрати) -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсацій вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п. 5.1).
Передумовою віднесення до складу валових витрат витрат, пов'язаних із виплатою процентів за договорами кредиту, є їх виплата або нарахування у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку. Із дослідженого в судовому засіданні договору від 23.12.05 № 6/2-26-27 кредит встановлено, що останній надавався на закупівлю матеріалів, сировини, поповнення обігових коштів (п.1.1).
Дослідивши акт перевірки, суд зазначає, що він не містить жодних посилань на докази того, що кошти отримані за вказаним кредитним договором, спрямовані на цілі, що не обумовлені угодою.
У судовому засіданні представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи правову позицію тим, що підприємство не вірно відобразило у бухгалтерському обліку витрати по сплаті відсотків за кредитом. На думку фахівців податкової інспекції фінансові витрати повинні бути включені у собівартість кваліфікованих активів відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «фінансові витрати». З цього приводу суд зазначає, що Закон № 334, як закон прямої дії, чітко визначає перелік термінів, що використовуються при його застосуванні .
Крім того, п.1.43 Закону № 334 дозволяє використовувати норми стандартів лише в тих випадках, якщо це прямо визначено цим законом або іншими законами про оподаткування. Але статті Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», які визначають склад валових доходів та витрат, не мають посилань на національні стандарти бухгалтерського обліку. Всі обмеження щодо включення підприємством витрат до складу валових витрат установлені п.5.3 Закону № 334.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про те, що відповідачем по справі помилково ототожнено бухгалтерський та податковий облік, внаслідок чого зроблено необґрунтований висновок про неправомірність віднесення позивачем до складу валових витрат, витрат по сплаті відсотків за кредитною угодою від 23.12.2005 року № 06/2-26-27
Щодо порушень вимог п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334, встановлених актом перевірки суд зазначає наступне. Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5 Закону N 334 не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності. Так відповідно до п.5.3.9 означеної статті не відносяться до складу валових витрат: виплата винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час); суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам; будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Із дослідженого в судому засіданні акту перевірки вбачається, що в ньому жодним чином не зазначено, який саме припис п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334 порушено позивачем.
Крім того суд зауважує, що матеріалами справи підтверджено, що кредитна угода від 23.12.2005 року № 06/2-26-27 укладена позивачем із непов'язаною особою, а витрати по сплаті відсотків, понесені підприємством, підтверджені відповідними розрахунковими документами, копії яких наявні у матеріалах справи.
Відповідно до ст. 11, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем по справі не доведено правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень -рішень та вважає адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати підлягають розподілу в порядку, визначеному ст..94 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Адміністративний позов Приватного підприємства "Старпласт" до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі
Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 28.07.11 № 00000932330 про зменшення ПП «СТАРПЛАСТ» суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 891 240,0 грн.
Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 28.07.11 № 0000922330 про визначення ПП «СТАРПЛАСТ» податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств у сумі 290 461,25 грн. (у т.ч. за основним платежем - 245 291,0 грн., за штрафними санкціями - 45 170,25 грн.)
Стягнути з Державного бюджету України на користь ПП "Стартпласт" (код 32563542) судовий збір у розмірі 3.40 (три гривні сорок копійок)
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У повному обсязі постанова виготовлена 30.09.2011 року.
Суддя Зоркіна Ю.В.