копія
26 жовтня 2011 р. Справа № 2a-1870/5425/11
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бадюков Ю.В.
за участю секретаря судового засідання - Шевець Ю.П.,
представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представників відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції в місті Суми про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 00146211701/0/80926 та № 00147911701/0/17/80927 від 20.10.2010 року ,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_5) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в місті Суми (далі - відповідач, ДПІ в м. Суми) в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 00146211701/0/80926 та № 00147911701/0/17/80927 від 20.10.2010 року.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що на підставі акту планової виїзної перевірки від 07.10.2010 року № 8196/17- 1016/2903204856/205 ДПІ в м. Суми було винесено податкові повідомлення - рішення від 20.10.2010 року № 00147911701/0/17/80927, яким йому визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1353 грн. за основним платежем та 676,50 грн. - штрафних (фінансових) санкцій, а всього - 2029, 00 грн. та № 00146211701/0/80926, яким йому визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 38656,47 грн. Із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач не погодився та оскаржив їх в адміністративному порядку в результаті якого йому було відмовлено в задоволені скарг.
В своїй позовній заяві позивач зазначає, що ним правомірно включено до складу валових витрат суми амортизаційних відрахувань на основні фонди (автомобілі та напівпричіпи), які використовуються ним у своїй господарській діяльності. Крім того, в акті перевірки не зазначено з яких самих операцій у 2008 році ним отримано дохід в розмірі 4000,00 грн. Тому вважає, що ним вірно визначено та сплачено суму податку з доходів фізичних осіб за 2008-2010 роки.
Також, позивач не погоджується із висновками відповідача про те, що ним завищено податкового кредиту в квітні 2010 року на суму 1333,33 грн. через безпідставне віднесення до суми податкового кредиту попередньої оплати за об'єкт нерухомості по податковій накладній № 22 - 04 - 003 від 22.04.2010 року, оскільки ДПІ в м. Суми не врахувала надані підприємцем попередній договір на купівлю складу у ВАТ «Сумиоблагросервіс», який був у подальшому сторонами розірваний 01.07.2010 року і продавець повернув йому отримані кошти. У зв'язку з цим позивач вносив відповідні корегування податкового кредиту, які здавав до ДПІ. А також не погоджується із висновками відповідача про завищення ним суми податкового кредиту в розмірі 20,00 грн.: за січень - 10,00 грн. та березень -10,00 грн. 2010 року за послуги по заправці картриджу.
02.09.2011 року позивачем до суду було подано заяву про уточнення позовних вимог в якій він просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 00146211701/0/80926 від 20.10.2010 р., яким йому визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 38656,47 грн., а податкове повідомлення-рішення № 00147911701/0/17/80927, яким йому визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1353 грн. за основним платежем та 676,50 грн. - штрафних (фінансових) санкцій скасувати частково, оскільки він визнає порушення з завищення ним суми податку на додану вартість в розмірі 10, 00 грн. при віднесенні ним цієї суми до податкового кредиту за січень 2010 року за послуги по заправці картриджу.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали частково, а саме просили скасувати податкове повідомлення-рішення № 00147911701/0/17/80927 від 20.10.2010 р. в частині нарахування йому 1333, 33 грн., так як вони погоджується із висновками відповідача про завищення позивачем суми податкового кредиту в розмірі 20,00 грн.: за січень - 10,00 грн. та березень -10,00 грн. 2010 року за послуги по заправці картриджу.
Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили у повному обсязі та просили відмовити у задоволенні позовних вимог оскільки виявлені порушення є явними, до бюджету не надійшло коштів, які визначені податковими повідомленнями-рішеннями через господарську діяльність позивача. А саме представники відповідача зазначили, що проведеною перевіркою встановлено заниження суми валового доходу позивачем за 2008 рік в сумі 4000,00 грн. через те, що з операції по продажу ним автомобіля за 5000,00 грн. у декларації ним було зазначено - 1000,00 грн.
Крім того, ФОП ОСОБА_5 було неправомірно віднесено до складу валових витрат суми амортизаційних відрахувань на придбані основні фонди (автомобілі та напівпричіпи), оскільки право власності на майно повинно реєструватись за фізичною особою, а не за фізичною особою-підприємцем, крім того, фізичні особи звільнені від ведення бухгалтерського обліку, який саме передбачає нарахування амортизаційних відрахувань. Ведення бухгалтерського обліку складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи матеріальних активів, що підлягають амортизації, для фізичних осіб - платників податку законодавством не передбачено. Тобто, нараховувати амортизацію фізичні особи не мають законодавчих підстав.
Що стосується завищення позивачем сум податкового кредиту, то причиною донарахування податку на додану вартість, що є предметом оскарження, стало безпідставне віднесення ФОП ОСОБА_5 до складу податкового кредиту квітня 2010 року податку на додану вартість у сумі 1333,33 грн. з попередньої оплати за об'єкт нерухомого майна згідно з податковою накладною ВАТ «Сумиоблагротехсервіс» від 22 квітня 2010 року №22-04-003, оскільки даний об'єкт фактично ним не придбавався.
Також відповідач вважає, що позивачем було завищено суму податкового кредиту в січні та березні 2010 року на 20, 00 грн. через придбання ним послуг по заправці картриджу. Як встановлено перевіркою у ФОП ОСОБА_5 комп'ютерна техніка та принтери відсутні.
Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких грунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач зареєстрований 13.11.2006 року як фізична особа-підприємець, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_5, виданого виконавчим комітетом Сумської міської ради (а.с. 25).
07.04.2009 року ним було отримано ліцензію НОМЕР_8 від 24.03.2009 року на внутрішні перевезення вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами. Строк дії ліцензії - з 25.03.2009 року до 24.03.2014 року(а.с. 55).
Працівниками ДПІ в м. Суми з 14.09.2010 р. по 27.09.2010 р. була проведена документальна планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_5 за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року за результатами якої було складено акт від 07.10.2010 року № 8196/17- 1016/2903204856/205 «Про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_5 за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року» (далі по тексту - акт перевірки)(а.с. 6-17).
На підставі акту перевірки ДПІ в м. Суми було винесено податкове повідомлення - рішення податкові повідомлення - рішення від 20.10.2010 року № 00146211701/0/80926, яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 38656,47 грн. та № 00147911701/0/17/80927, яким було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1353 грн. за основним платежем та 676,50 грн. - штрафних (фінансових) санкцій, а всього - 2029, 00 грн. (а.с. 18,19).
Сума податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 38656,47 грн. складається із донарахованої суми цього податку в розмірі 412, 50 грн. через невідображення та несплату позивачем податку з доходу в сумі 4000, 00 грн. із операції по продажу ним автомобіля у 2008 році, та суми податку в розмірі 38243, 97 грн. - через віднесення позивачем до складу валових витрат сум амортизаційних відрахувань.
Так, судом встановлено, що при проведенні перевірки перевіряючими встановлено заниження суми валового доходу ФОП ОСОБА_5 за 2008 рік в сумі 4000,00 грн. в зв'язку з тим, що СПД ОСОБА_5 не включив в повній мірі до складу валового доходу суми коштів, отриманих за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року в сумі 4000,00 грн. за реалізований автомобіль.
Так, відповідно до копії біржового контракту № ТЗ /60/70 від 30.01.2008 року позивачем приватному підприємству «Приватбудсервіс» було продано автомобіль марки ЗИЛ ММЗ за 5000, 00 грн. (а.с. 66-67).
Факт реалізації автомобіля за 5000,00 грн. також підтверджується копією прибуткової накладної на ТМЦ № 60/70 від 01.02.2008 року приватного підприємства «Приватбудсервіс» (а.с. 68), копією платіжного доручення №77 від 01.02.2008 року (а.с. 69) та копією відомостей з центральної бази даних Державного реєстру осіб ДПА України про суми виплачених доходів (а.с. 77-78).
Натомість ФОП ОСОБА_5 у декларації про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2008 року, поданої до ДПІ в м. Суми (вх. № 4508) вказав суму нарахованого доходу від продажу автомобіля - 1000,00 грн, замість 5000, 00 грн. та зазначено податку з доходів фізичних осіб від цієї операції 150, 00 грн., замість 562,50 грн. (а.с. 71-74). Оскільки позивачем фактично було сплачено 150, 00 грн., то доплаті підлягає 412,50 грн. податку з доходів фізичних осіб.
Тому ДПІ в м. Суми вірно зроблено висновок про порушення ФОП ОСОБА_5 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" № 13-92 від 26.12.92 р. із змінами та доповненнями, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, відповідно до якої оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
Згідно п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889 - IV від 22.05.2003 р. із змінами і доповненнями в редакції чинний на момент виникнення спірних правовідносин, загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.
Підпунктом 9.12.1 п. 9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено, що оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.
В судовому засіданні представники позивача вказані обставини визнали та не заперечували проти правомірності донарахування позивачу 412,50 грн. податку з доходів фізичних осіб.
Твердження відповідача про безпідставність віднесення позивачем амортизаційних відрахувань до валових витрат через те, що право власності на майно повинно реєструватись за фізичною особою, а не за фізичною особою-підприємцем та фізичні особи звільнені від ведення бухгалтерського обліку і ведення бухгалтерського обліку складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи матеріальних активів, що підлягають амортизації для фізичних осіб - платників податку законодавством не передбачено, через що відповідачем ФОП ОСОБА_5 було визначено податку з доходів фізичних осіб в розмірі 38243, 97 грн. не підтверджується матеріалами справи та не відповідають чинному законодавству України з наступного.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_5 у 2009 році придбав автомобілі марки Renault Magnum AE 440 р/н НОМЕР_6, Renault Magnum AE 430 ti р/н НОМЕР_7, Renault Magnum AE 440 р/н НОМЕР_2, Renault Magnum RVI р/н НОМЕР_3, ЗИЛ 496110 р/н НОМЕР_4 та напівпричіпи, що підтверджується копіями звітів експертного товарознавчого дослідження з оцінки транспортних засобів (а.с. 90-129), копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів та талонами про проходження державного технічного огляду (а.с. 40-44).
Як вбачається із наданих копій свідоцтв про реєстрацію цих транспортних засобів, їх власником є ОСОБА_5, а не фізична особа - підприємець ОСОБА_5, а тому твердження відповідача про те, що ці автотранспортні засоби зареєстровані з порушенням порядку реєстрації через що позивач не має права використовувати їх у своїй господарській діяльності є безпідставними, оскільки спростовуються наявними у справі доказами.
У 2009 році та у 2010 році ФОП ОСОБА_5 було включено до складу валових витрат суми амортизаційних відрахувань на придбані основні фонди (автомобілі та напівпричіпи), що підтверджується копіями письмових пояснень позивача на ім'я начальника ДПІ м. Суми (а.с. 79-80), копіями декларацій про доходи за 2009 та 2010 роки (а.с. 81, 82) та копіями довідок про балансову вартість основних засобів у 2009 та 2010 роках (а.с. 83, 84).
Використання транспортних засобів у господарській діяльності підтверджується копією ліцензії НОМЕР_8 від 24.03.2009 року на внутрішні перевезення вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами (а.с. 55), копіями трудових договорів між ОСОБА_5 та водіями (а.с. 56-59) та не заперечується відповідачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин та суб'єктами права власності є фізичні особи.
Статтею 26 Цивільного кодексу України встановлено, що фізична особа має усі особисті немайнові права та здатна мати усі майнові права, передбачені Конституцією України, Цивільним кодексом України та іншими законами.
Суб'єктом права приватної власності відповідно до статті 325 Цивільного кодексу України є фізичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.
Згідно ч. 2 ст. 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Відповідно до п. 2 ч. 2. ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання, зокрема, є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин (ч. 1 ст. 51 ЦК України).
Частиною 3 ст. 13 Декрету КМ України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 р., № 13-92 встановлено, що складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Підпунктом 8.1.1. п. 8.1. ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 N 334/94-ВР в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, амортизація основних фондів і нематеріальних активів - поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.
Абзацем 3 п.п. 8.1.2. п. 8.1. ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що амортизації підлягають витрати на проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.
Згідно Листа Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, від 09.08.2001, № 2-532/4976 "Про віднесення до витрат, пов'язаних з отриманням прибутків, витрат, що підлягають амортизації та щодо подання до податкових органів довідки за формою N 2 про виплачені громадянам прибутки" приватні підприємці у відповідності до чинного законодавства ведуть свій облік доходів та витрат. Тому вимога наказу Державної податкової адміністрації України від 14.02.2001 року № 53 «Про затвердження змін та доповнень до Інструкції про прибутковий податок з громадян», зокрема нова редакція додатку №7 до Інструкції № 12, відносно обов'язкового ведення бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів тими підприємцями, які бажають включати суми амортизаційних відрахувань до складу валових витрат, не закріплено законодавчо. Необхідно також зазначити, що Декрет Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» має вищу юридичну силу, ніж наказ Державної податкової адміністрації України № 53 та Інструкція № 12. Тому у відповідності до статті 13 зазначеного Декрету до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням прибутку, відносяться витрати, що включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або які підлягають амортизації відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР.
Виходячи з вищевикладеного суд погоджується із позивачем про правомірність віднесення ним амортизаційних відрахувань до валових витрат.
Судом також встановлено, що позивачем було завищено суму податкового кредиту в січні та березні 2010 року на 20, 00 грн. через придбання ним послуг по заправці картриджу. Як встановлено перевіркою у ФОП ОСОБА_5 комп'ютерна техніка та принтери відсутні.
У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР в редакції від 03.04.1997 р. із змінами та доповненнями в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР було встановлено, якщо платник придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Оскільки у позивача відсутні комп'ютерна техніка та принтери, то послуги із заправки картриджів не можна віднести до їх використання у господарській діяльності позивача, а тому він не мав права включати ці суми до податкового кредиту з чим погодилися і представники позивача в судовому засіданні.
Також причиною донарахування податку на додану вартість стало безпідставне віднесення ФОП ОСОБА_5 до складу податкового кредиту квітня 2010 року податку на додану вартість у сумі 1333,33 грн. з попередньої оплати за об'єкт нерухомого майна згідно з податковою накладною ВАТ «Сумиоблагротехсервіс» від 22 квітня 2010 року №22-04-003, оскільки даний об'єкт фактично ним не придбавався.
Судом встановлено наступне. 22.03.2010 р. між позивачем та ВАТ «Сумське обласне підприємство «Сумиоблагротехсервіс» був підписаний попередній договір №04-33 на придбання позивачем складів у ВАТ «Сумиоблагротехсервіс» літ. «С», площею 379, 2 кв. м. та літ. «Т», площею 330, 8 кв. м., що знаходяться у м. Суми вул. Заводська, 1 та зобов'язалися до 31.12.2010 року укласти договір купівлі-продажу цих складських приміщень (а.с. 45-46).
Позивачем 22.04.2010 року до каси ВАТ «Сумське обласне підприємство «Сумиоблагротехсервіс» було внесено 8000, 00 грн. попередньої оплати за вищевказаним попереднім договором, що підтверджується копіює квитанції до прибуткового касового ордеру № 332 від 22.04.2010 року (а.с. 47).
На адресу позивача ВАТ «Сумське обласне підприємство «Сумиоблагротехсервіс» виписало податкову накладну від 22.04.2010 р. № 22-04-003 на суму податку на додану вартість 1333, 33 грн. (а.с. 47).
01.07.2010 року між позивачем та ВАТ «Сумське обласне підприємство «Сумиоблагротехсервіс» був підписаний договір про розірвання попереднього договору №04-33 від 22.03.2010 р. пунктом 2 якого зазначили, що продавець зобов'язується повернути покупцю грошові кошти, отримані як попередню оплату на протязі липня-серпня 2010 року. (а.с. 48).
Доказів повернення попередньої оплати позивачу в сумі 8000, 00 грн. як на перевірку відповідачу так і до суду позивачем не надано.
Крім того, судом встановлено наступне. Попередній договір №04-33 від 22.03.2010 р. між позивачем та ВАТ «Сумське обласне підприємство «Сумиоблагротехсервіс» не посвідчувався нотаріально.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Частиною 4 цієї ж статті визначено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Пункт 3 ч. 1 ст. 635 ЦК України визначає, що попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
Статтею 657 ЦК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Частиною 2 ст. 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Правочин, недійсність якого встановлена законом, є недійсним (нікчемним) з моменту його вчинення.
Пунктом 1.7. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997, № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР в редакції від 03.04.1997 р. із змінами та доповненнями в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Враховуючи вищенаведене, позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту квітня 2010 року податку на додану вартість у сумі 1333,33 грн. з попередньої оплати за об'єкт нерухомого майна згідно з податковою накладною ВАТ «Сумиоблагротехсервіс» від 22 квітня 2010 року №22-04-003.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 КАС України).
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми № 00146211701/0/80926 від 20.10.2010 р. про визначення суми податкового зобов'язання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 по податку з доходів фізичних осіб в частині визначення податкового зобов'язання з цього податку в сумі 38243, 97 грн. визнаються судом правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а в частині скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми № 00146211701/0/80926 від 20.10.2010 р. про визначення суми податкового зобов'язання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 по податку з доходів фізичних осіб в частині визначення податкового зобов'язання з цього податку в сумі 412, 50 грн. та податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми від 20.10.2010 року № 00147911701/0/17/80927, яким йому визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1353 грн. за основним платежем та 676,50 грн. - штрафних (фінансових) санкцій визнаються судом неправомірними та необґрунтованими.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції в місті Суми про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 00146211701/0/80926 та № 00147911701/0/17/80927 від 20.10.2010 року - задовольнити частково
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми № 00146211701/0/80926 від 20.10.2010 р. про визначення суми податкового зобов'язання Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 по податку з доходів фізичних осіб в частині визначення податкового зобов'язання з цього податку в сумі 38243, 97 грн. (тридцять вісім тисяч двісті сорок три гривні 97 копійок).
В іншій частині позовних вимог - відмовити. < Сума стягнення (цифрами) > < Текст >
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя (підпис) Ю.В. Бадюков
З оригіналом згідно
Суддя Ю.В. Бадюков