Копія
26 вересня 2011 р. Справа № 2a-1870/4336/11
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Павлічек В.О.,
за участю секретаря судового засідання - Дикач О.О.,
представника позивача - Гордієнко Л.В.,
представника відповідача - Кіптенко Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Ліганд" до Державної податкової інспекції в місті Суми про скасування податкових повідомлень-рішень ,-
Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Ліганд» звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ в м. Суми (відповідач) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001542314/0/97493, №0001552314/0/97495, №0001542314/1/97493 та №0001552314/1/97495.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ДПІ в м. Суми було проведено перевірку TOB "Фірма "Ліганд" результати якої викладено в акті №10130/2314/21118941/100. За результатами перевірки було донараховано податкових зобов'язань на загальну суму 181441,00 грн., а саме:
- податковим повідомленням-рішенням від 22 грудня 2010 року за платежем податок на прибуток на суму 78731,00 грн., податковим повідомленням - рішенням №0001552314/0/97495 за платежем податок на додану вартість на суму 102710,00 грн. Позивач не згоден з наведеними вище податковими повідомленнями - рішеннями, що обґрунтовує наступним.
ДПІ в. Суми було порушено п. 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 № 327, а саме не відображено первинні документи, що засвідчують факт перевезення вантажу від TOB "Таруна" до TOB "Фірма "Ліганд".
В порушення наведених вище норм, перевіряючими було викривлено факти, що підтверджуються первинними документами та поясненнями, наданими на запит податкової міліції ДПІ в м. Суми.
В процесі перевірки були надані всі документи, щодо зазначеної операції та докази перевезення придбаного у TOB "Таруна" товару. Позивач стверджує, що не відображення зазначених фактів, призвело до хибного висновку акту перевірки щодо відсутність доказів фактичного отримання товарів від TOB "Таруна".
Щодо висновку ДПІ в м. Суми щодо недійсності товарно-транспортної накладної №28 від 05.06.2009р., позивач зазначає, що відповідно до діючого законодавства ДПІ в м. Суми відсутні повноваження визнавати в одноособовому порядку недійсними будь - які документи суб'єктів господарювання. Крім того, ДПІ в м.Суми було проігноровано той факт, що починаючи з 15.10.2004 іюку товарно-транспортні накладні не є бланками суворого обліку (Постанова Кабінет Міністрів України від 15.10.2004 № 1367 Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України). Отже, ДПІ в м. Суми в перевищення повноважень та в порушення ст. 19 Конституції України, а саме, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, безпідставно зазначає про недійсність ТТН №28 від 05.06.2009р. та ігнорує докази надані підприємством.
Позивач вважає, що висновок ДПІ в м. Суми про нікчемність правочину між TOB "Фірма "Ліганд" та TOB "Таруна" є безпідставним. ДПІ в м. Суми посилається на не перевірені, та не підтверджені дані, що само по собі не може бути достатнім доказом нікчемності правочину.
Відповідно до пункту 10.1 статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість", платники податку несуть відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до законодавства України. Закон не ставить право платника податку на додану вартість на формування податкового кредиту в залежність від належного виконання постачальниками своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум податків до державного бюджету.
Позивач вважає, що в діючому законодавстві відсутня норма яка встановлює солідарну відповідальність за сплату податку в ланцюгу до кінцевого виробника. Обов'язковим критерієм визначення правочину нікчемним є наявність конкретної норми права, що встановлює його недійсність. Всупереч наведеному, висновок ДПІ в м. Суми про нікчемність правочинів в акті перевірки був зроблений без посилання на конкретну норму права, що визначає його недійсність.
Враховуючи те, що судові рішення про визнання недійсними угод між TOB "Таруна" та TOB "Фірма "Ліганд" відсутні, а самі угоди не віднесені законом до нікчемних, позивач стверджує, що позиція ДПІ в м. Суми, ґрунтується лише на власних припущеннях, що не підтверджена належними доказами.
Також, щодо не врахування ДПІ в м. Суми показників уточненого розрахунку до податкової декларації з податку на додану за травень 2010 року №182401 від 22.11.2010р. на суму 26483,50 грн. позивач зазначає, що відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ПІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штраф) у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням .загальної суми податкового зобов'язання з цього податку, (п. 17.2 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 № 2181 -III). Відповідно до Наказу ДПА України від 27.05.2008 № 355 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків", за тішенням керівника органу ДПС, яким було призначено перевірку, проведення планової або позапланової виїзної перевірки може бути зупинено з подальшим продовженням її проведення на невикористаний строк, про що оформляється відповідний наказ із зазначенням терміну та обставин, що стали підставою для такого зупинення. При цьому, зупинення планової або позапланової виїзної перевірки перериває перебіг строку проведення такої перевірки. Як, підтверджується актом перевірки, уточнення показників податкової звітності TOB 'Фірма "Ліганд" було здійснено поза межами строків проведення перевірки, а сама під час її зупинення.
Отже, позивач вважає, що самостійне виправлення помилок було здійснене до початку його перевірки, що повністю відповідає п. 5.1. ст. 5 та п. 17.2 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ПІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" .
Крім того, позивач стверджує, що ДПІ в м. Суми було порушено підпункт 4.2.2 "б" пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а саме - не враховано факти заниження підприємством валових витрат на загальну суму 424 567,39 грн. , в т.ч. за II квартал 2009р. на 202675 ,22 грн. , за III квартал 2009р. на 91698,25 грн., за IV квартал 2009р. на 104439,27 грн. , за II квартал 2010 року на 25754,65 грн.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представники відповідача проти позову заперечували та просили у задоволенні позовних вимог відмовити виходячи з наступного.
Згідно пояснення директора TOB "Фірма "Ліганд" Богданова М.Д. від 23.11.2010р., щодо взаємовідносин з TOB "Таруна" встановлено, що про даного контрагента він дізнався з рекламного оголошення. Доставка ТМЦ була з м. Дніпропетровська, чиїм транспортом не пам'ятає. В подальшому заморожене м'ясо було оприбутковане та реалізовано споживачам, договір підписував особисто, хто з представників TOB "Таруна" підписував договір не пам'ятає. Представники TOB "Фірма "Ліганд" до м. Дніпропетровська не їздили за товаром. Оплата проведена в розмірі 209935грн. та 40002грн. через розрахунковий рахунок. Згідно пояснень відібраних у ПП ОСОБА_4 від 08.12.2010р. встановлено, що в телефонному режимі TOB "Фірма "Ліганд" замовило автомобіль для перевезення вантажу з м. Дніпропетровська до м. Суми. Більш детальну інформацію не пам'ятає. При цьому було надано копію ТТН №28 від 05.06.2009р. Відповідач вважає, що дана товаро-транспортна накладна є недійсною, так як заповнена з порушенням вимог наказу Мінтрансу, Мінстату України від 269.12.1995р. №488/346. А саме: відсутня серія в ТТН, в розділі пункт навантаження повинна міститись адреса навантаження, а в ТТН зазначено лише назву міста (М.Дніпропетровськ), в розділі відомості про вантаж відсутня назва товару (вантажу) або номер контейнеру (в ТТН зазначено номер накладної), відсутні данні про одиницю виміру, кількість, ціну, вид пакування, маса брутто, спосіб визначення маси, код вантажу, клас вантажу, не вказано хто дозволив відпуск, не заповнені всі реквізити щодо здачі-передачі товару, маса брутто, невідомо хто приймав та відпускав товар (відсутні ПІБ водія чи експедитора, не вказані номер та дата доручення, інше). Також згідно постанови КМУ від 19.04.1993р. №283 "Про встановлення порядку виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку", до яких відносяться документи на перевезення вантажів надана товаро-транспортна накладна не містить серії та серійного номеру. Також відсутні подорожній лист вантажного автомобіля та талон замовника. Таким чином, відповідач вважає, що для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Також, відповідач зазначає, що ДПІ у Києво-Святошинському р-ні м.Києва було надіслано акт від 25.10.2010р. №194/23-3/35543230 про неможливість проведення перевірки контрагента в зв'язку з тим, що TOB "Таруна" має стан "23" - місцезнаходження не встановлено. Відповідно до матеріалів, що знаходяться у справі TOB "Таруна", інформаційних баз даних, що використовуються в ДПІ у Києво-Святошинському районі встановлено: що 27.04.2010 року свідоцтво платника ПДВ анульовано (інші випадки, передбачені законодавством); остання подана звітність: декларація з ПДВ №111636 від 21.09.2009 року. Відповідно до баз даних ДПС, податкової звітності та інших джерел інформації встановлено на TOB "Таруна" відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності. Таким чином, документи первинного, бухгалтерського та податкового обліку, які були підписані з боку TOB "Таруна" на TOB "Фірма "Ліганд" були виписані лише про людське око - без наміру створити реальні правові наслідки. Фактично роботи за даними первинними документами не виконувалися, а були складені з єдиною метою - надати TOB "Фірма "Ліганд" податкову перевагу у вигляді незаконного права на формування валових витрат з відповідним ухиленням від оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту по ПДВ, що в свою чергу привело до ненадходження податків до бюджету.
Щодо неврахування ДПІ в м. Суми показників уточненого розрахунку до податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року, відповідач зазначає, що в травні 2010р. TOB "Фірма "Ліганд" до складу податкового кредиту вдруге було включено податкову накладну №285 від 30.04.10р. на суму 168901,00 грн., в т.ч. ПДВ 26483,50 грн. Під час зупинення перевірки підприємство подає уточнюючий розрахунок від 22.11.2010р. №182401 на суму зменшення податкового кредиту в розмірі (-)26483,5грн. Керуючись Законом України від 21.12.2000р. №2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами", наказом ДПА України від 12.04.2003р. №176 "Про затвердження порядку надання роз'яснень окремих положень податкового законодавства", постановою КМ України від 27.01.2010р. №86 "Про надання податкових та інших роз'яснень" та узагальнюючими податковими роз'ясненнями щодо подачі уточнюючих розрахунків платників податків, наказ ДПА України від 30.09.2010р. №756 встановлено наступне. Платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації. Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України від 21.12.2000 р. №2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами" (із змінами та доповненнями), самостійно визначене платником податків у податковій декларації (у тому числі уточненому розрахунку) податкове зобов'язання вважається узгодженим від дня такої податкової декларації. Якщо платник податків у майбутніх податкових періодах самостійно виправляє помилки у показниках раніше поданої декларації, такий платник з урахуванням строків давності, що не перевищують 1095 днів після останнього дня граничного терміну подання декларації, та до початку перевірки контролюючим органом має право надати уточнюючий розрахунок або зазначити уточнені показники у складі податкової декларації за будь-який наступний період, протягом якого такі помилки були виявлені, з погашенням суми недоплати та штрафу у разі, якщо виявлена помилка призвела до заниження податкового зобов'язання. Контролюючий орган за результатами проведення документальних перевірок зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків, якщо у податкових деклараціях (уточнених розрахунках) суми податкових зобов'язань за даними документальних перевірок занижені або завищені. Таким чином, встановлені контролюючим органом під час документальної перевірки помилки, що призвели до викривлення показників раніше поданих платником податків декларацій, не є самостійно виявленими платником податків. Відповідно підстави для коригування (подання уточнюючого розрахунку) показників податкової звітності за перевірені під час документальної перевірки періоди або періоди, що перевіряються, в частині виявлених порушень, у платника відсутні.
Також, щодо не врахування фактів заниження підприємством валових витрат на загальну суму 424567,39грн., відповідач зазначає, що підприємством самостійно не в повному обсязі включались дані витрати до складу валових витрат декларації з податку на прибуток.
Суд, заслухавши представника позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ДПІ в м. Суми було проведено планову виїзну перевірку TOB "Фірма "Ліганд" результати якої викладено в акті від 08.12.2010 № 10130/2314/21118941/100 (далі -акт перевірки) "Про результати планової виїзної перевірки TOB "Фірма "Ліганд" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009р. по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009р. по 30.06.2010р.
На підставі акту перевірки ДПІ в м. Суми було прийняті податкові повідомлення - рішення №0001542314/0/97493 від 22 грудня 2010 року за платежем податок на прибуток на суму 78731,00 грн., в т.ч основного платежу 52487,00 грн., штрафних (фінансових) санкцій на суму 26244,00 грн. та №0001552314/0/97495 від 22 грудня 2010 року за платежем податок на додану вартість на суму 102710,00 грн., в т.ч. за основним платежем 68473,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями 34237,00 грн.
Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «Фірма Ліганд» скористалося процедурою адміністративного оскарження, але ДПІ в м. Суми, ДПА в Сумській області та ДПА України скарги товариства були залишені без задоволення. В зв»язку з чим ДПІ в м. Суми повторно були направлені податкове повідомлення-рішення №0001542314/1/97493 від 23.02.2011 року за платежем податок на прибуток на суму 78731,00 грн., в т.ч основного платежу 52487,00 грн., штрафних (фінансових) санкцій на суму 26244,00 грн. та податкове повідомлення-рішенням № 0001552314/1/97495 від 23 лютого 2011 року за платежем податок на додану вартість на суму 102710,00 грн. , в т.ч. за основним платежем 68473,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями 34237,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки ДПІ в м. Суми робить висновок про нікчемність правочину між TOB "Фірма "Ліганд" та TOB "Таруна" в зв»язку з чим зменшує позивачу валові витрати за півріччя 2009 року на суму 209948,00 грн. та податковий кредит з ПДВ за червень 2009 року на суму 41989 грн. Суд не погоджується з таким висновком податкового органу та вважає його таким, що спростовується матеріалами справи.
В ході перевірки були встановлено, що згідно угоди №19-05/09-06 від 19.05.2009р. TOB "Фірма" Ліганд" (покупець) отримало від TOB "Таруна" (продавець) м'ясо птиці на суму 251937,0грн., в т.ч. ПДВ 41989,5грн. відповідно до видаткової накладної №рн-000085 від 05.06.09р. та податкових накладних №21 від 20.05.2009 р. та №85 від 05.06.2009р. Як зазначено в акті перевірки, оплата проводилась ТОВ «Фірма Ліганд» шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Таруна».
Крім того, умовами договору поставки №19-05/9-06 від 19.05.2009р. між TOB "Таруна" та TOB "Фірма "Ліганд" зазначено, що поставка товару здійснюється на складі Постачальника, тобто перевезення товару здійснювалось за рахунок TOB "Фірма Ліганд", а саме ТОВ «Фірма Ліганд» було укладено договір №05/06-01 від 05.06.2009р. з підприємцем ОСОБА_4 на перевезення товару з м. Дніпропетровськ, на виконання якого складено акт виконаних робіт від 06.06.2009р. та товарно транспортна накладна №28 від 05.06.2009р.
Тобто, суд вважає, що перелічені вище первинні документи свідчать про фактичне виконання договору купівлі - продажу.
Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Виходячи з вимог п. 2 ст.3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку. Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704. первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здій господарської операції і складання первинного документа. Суд вважає, що документи (видаткова, податкові накладні, товарно - транспортні накладні) щодо операцій купівлі - продажу м'ясопродуктів між ТОВ «Фірма Ліганд» та ТОВ «Таруна» мають всі обов'язкові реквізити визначені законодавством, а відтак є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку та відображають фактично здійснені позивачем господарські операції.
Відповідно до п. 3.1.1 ст. 3, п. 7.1, п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинною на момент проведення перевірки) об'єктом оподаткування цим податком є операції платників податків з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України; продаж товарів здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням ПДВ; особа - продавець, яка зареєстрована як платник ПДВ, зобов'язана на кожну повну або часткову поставку товарів нарахувати покупцю ПДВ та скласти і передати йому податкову накладну, яка є підставою для зарахування вказаної в ній суми ПДВ до податкового кредиту. Пункт 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачає, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно до п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.3.1 п.7.3 та п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.,7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.
Згідно п.п. 7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Відповідно до п.9.6 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання.
Як вбачається з матеріалів справи, на момент видачі податкових накладних ТОВ «Фірма Ліганд» та його контрагент були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, про що є відповідне свідоцтво, а отже мали право складати податкові накладні.
Отже, зважаючи, що підприємство має належним чином оформлені податкові накладні, то, суд вважає, що сума податку на додану вартість правомірно віднесена ТОВ «Фірма Ліганд» до податкового кредиту.
Пунктом 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинною на момент проведення перевірки) передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно пп.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (товарів, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.
Згідно до пп.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", зокрема, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковій платіжними та іншими документами.
Суд зауважує, що витрати по придбанню м'ясопродуктів у ТОВ «Таруна», що віднесені ТОВ "Фірма Ліганд" до складу валових витрат, підтверджені належним чином оформленими розрахунковими та платіжними документами (платіжними дорученнями, видатковими накладними), а отже, суд вважає, що ці дії позивача є такими що відповідають вимогам законодавства.
Також, суд зазначає, що санкції, передбачені ст. 208 ГК України не можна застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, та ч. 1-3 ст. 180 ГК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ч. 1 ст. 180 ГК України та абзацу 2 ч. 1 ст. 631 ЦК України, крім вище визначених істотних умов, договір повинен відповідати умовам, встановленим для даного виду договорів законом. При укладенні господарського договору сторони в будь-кому разі зобов'язані погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Таким чином, договір укладений ТОВ «Фірма Ліганд» та ТОВ «Таруна» відповідає вимогам, встановленими статтею 638 ЦК України та статтею 180 ГК України і вважається укладеним.
По договору поставки також було проведено розрахунки, в т.ч. з ПДВ (ця обставина підтверджується актом податкової перевірки діяльності ТОВ "Фірма Ліганд"), що доводить реальність здійснених операції. Також було фактично поставлено м»ясопродкти та підписані видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, податкові накладні. Також, враховуючи, що перевезення товару здійснювалось за рахунок TOB "Фірма Ліганд", то посилання відповідача на відсутність транспорту у TOB "Таруна" не може бути підтвердженням нікчемності зазначеного правочину. Крім того, суд вважає безпідставними посилання ДПІ в м. Суми на те, що місцем знаходження ТОВ «Таруна» є м. Київ. Відповідно до довідки з ЄДРПОУ №299193 серія АБ, на дату укладання угоди юридичною адресою підприємства було місто Дніпропетровськ, Житловий масив Тополь-3, буд. 12,корп. 1. кв. 132. Пізніше, підприємство змінило своє місцезнаходження, про що були внесені відповідні дані до ЄДРПОУ. При цьому, в реєстрі на дату складання акту перевірки відсутній запис про відсутність підприємства за місцезнаходженням.
Відповідно до п. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Крім того, відповідно п. 3 наведеної вище норми, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Матеріалами справи підтверджено, що на момент укладення угод контрагент був в реєстрі ЄДРПОУ як суб'єкт підприємницької діяльності та зареєстрований платником податку на додану вартість.
Також, щодо висновку податкового органу про недійсність товарно-транспортної накладної №28 від 05.06.2009р.. суд зазначає, що відповідно до діючого законодавства у податкових органів відсутні повноваження визнавати в одноособовому порядку недійсними будь-які документи суб'єктів господарювання. Крім того, починаючи з 15.10.2004 року товарно-транспортні накладні не є бланками суворого обліку (Постанова Кабінет Міністрів України від 15.10.2004 № 1367 Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України). Як вже зазначав суд, товарно-транспортна накладна містить всі необхідні для первинного документу реквізити. Крім того, фактичне перевезення вантажу підтверджується також поясненнями перевізника, що надані на запит податкової міліції ДПІ в м. Суми.
Суд зазначає, що для ст. 207 ГК України характерними є такі ознаки як вчинення дій, що об'єктивно призводять до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства; наявність суб'єктивного наміру сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, оскільки такі угоди укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину сторін (чи однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди; факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом та підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.
Факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами щодо наявності протиправного умислу, встановлений обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили податковою інспекцією не наведено.
Отже, судом встановлено, що оскаржений правочин був товарним, товар був отриманий на підставі спірної угоди, факт його транспортування в ході перевірки підтверджений відповідною товарно-транспортною накладною, та як встановлено перевіркою в подальшому був реалізований позивачем, оплата м'ясопродуктів здійснена через банк, факт збитковості операції, чи невідповідності господарської діяльності не встановлено.
Жодного доказу який би свідчив, що протиправна діяльність інших підприємств безпосередньо пов'язана зі спірним правочином і про таку діяльність були обізнані посадові особи позивача та приймали в ній участь не надано.
Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача про нікчемності договору між ТОВ "Фірма Ліганд" та ТОВ "Таруна" ґрунтуються на припущеннях, що суперечить ст. 159 КАС України. Факт наявності у сторін по правочину протиправного умислу при його укладанні з матеріалів справи не вбачається.
Згідно, ч.2. ст.71 Кодексу адміністративного судочинства, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже суд доходить висновку, що податковий орган не довів суду правомірність висновків викладених в акті щодо нікчемності зазначеного правочину та донарахованих в зв»язку з цим податкових зобов»язань.
Крім того, перевіркою встановлено, що на порушення пп.7.5.1 п.7.5 ст.7, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в травні 2010р. TOB "Фірма "Ліганд" до складу податкового кредиту вдруге було включено податкову накладну №285 від 30.04.10р. на суму 168901,00 грн., в т.ч. ПДВ 26483,50 грн. (перший раз було включено за попередньою оплатою в квітні 2010року). Позивач стверджує, що вказана помилка була ним виправлена в уточненому розрахунку до податкової декларації з податку на додану за травень 2010 року №182401 від 22.11.2010р. на суму 26483,50 грн., але показники уточненого розрахунку не були взяті до уваги податковим органом під час перевірки, що призвело до повторного донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 26483,50 грн.
Суд не погоджується з вказаним твердженням позивача з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, перевірка на TOB "Фірма "Ліганд" була розпочата згідно направлення на перевірку від 27.09.2010р. №3567 з 27.09.2010р., але згідно наказу ДПІ в м.Суми від 20.10.2010 №1065, у зв'язку з ненадходженням відповідей на запити по проведенню зустрічних перевірок контрагентів, перевірку було зупинено з 20.10.2010 року на 30 днів. Під час зупинення перевірки підприємство подає уточнюючий розрахунок від 22.11.2010р. №182401 на суму зменшення податкового кредиту в розмірі (-)26483,5грн. та розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" №182400, в якій зазначено збільшення податкового кредиту по контрагенту ТОВ"АСС" (+)26483,5грн.
Підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами" (в редакції чинною на момент проведення перевірки) визначено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації. Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами", самостійно визначене платником податків у податковій декларації (у тому числі уточненому розрахунку) податкове зобов'язання вважається узгодженим від дня такої податкової декларації. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штраф) у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням .загальної суми податкового зобов'язання з цього податку, (п. 17.2 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 № 2181 -III).
Враховуючи вищевикладене, перевірка на TOB "Фірма "Ліганд" була розпочата згідно направлення на перевірку від 27.09.2010р. №3567 з 27.09.2010р., отже суд погоджується з висновком податкового органу, що всі уточнення, за період що перевіряється підприємством повинні були зроблені до 27.09.2010р. Посилання позивача на те, що зупинення планової або позапланової виїзної перевірки перериває перебіг строку проведення такої перевірки, суд вважає безпідставним, так як це не змінює того факту, що перевірка була розпочата 27.09.2010. Отже, суд вважає, що в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Крім того, в позовній заяві позивач посилається на порушення ДПІ в м. Суми підпункт 4.2.2 "б" пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а саме не врахування фактів заниження підприємством валових витрат на загальну суму 424 567,39 грн. , в т.ч. за II квартал 2009р. на 202675 ,22 грн. , за III квартал 2009р. на 91698,25 грн., за IV квартал 2009р. на 104439,27 грн. , за II квартал 2010 року на 25754,65 грн.
З цього питання суд зазначає, що відповідно статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Позивач не заперечував того факту, що ним самостійно вказані витрати не враховувались при обчисленні суми податкових зобов'язань та при складанні декларацій за період, що перевірявся. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, податковий орган вказані суми зі складу валових витрат підприємства не виключав, донарахувань по цим фактам не здійснював та штрафних санкцій не застосовував. Відтак суд вважає вказані твердження позивача необґрунтованими.
Таким чином, враховуючи викладене вище суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню а податкові повідомлення-рішення визнанню протиправними в частині нарахування податкових зобов»язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, пов»язаних з безпідставним висновком відповідача про встановлення факту нікчемності угоди між ТОВ «Фірма Ліганд» та ТОВ «Таруна». В іншій частині суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Ліганд" до Державної податкової інспекції в місті Суми про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001542314/0/97493 від 22 грудня 2010 року та № 0001542314/1/97493 від 23 лютого 2011 року.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001552314/0/97495 від 22 грудня 2010 року та № 0001552314/1/97495 від 23 лютого 2011 року в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 41989,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 20995,00 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити. < Сума стягнення (цифрами) > < Текст >
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови складено 03 жовтня 2011 року.
Суддя (підпис) В.О. Павлічек
З оригіналом згідно
Суддя В.О. Павлічек