20 жовтня 2011 р. Справа № 2a-1870/6620/11
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Воловик С.В.
за участю секретаря судового засідання - Сахно М.В.,
представника позивача - Кісіль А.В.,
представника відповідача - Компанєєць М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 2a-1870/6620/11 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції в місті Суми, треті особи: Охтирська міжрайонна державна податкова інспекція Сумської області, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніа-Плюс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніа-Плюс ЛТД", про визнання протиправними та скасуванння податкових повідомлень-рішень,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_3.) звернулась з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в місті Суми (далі - відповідач, ДПІ в м. Суми), треті особи: Охтирська міжрайонна державна податкова інспекція Сумської області (далі - Охтирська МДПІ), Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніа-Плюс" (далі - ТОВ "Ніа-Плюс"), Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніа-Плюс ЛТД" (далі - ТОВ "Ніа-Плюс ЛТД"), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми від 13.04.2011 р. № 0000501701/0/29231 про визначення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 175 103, 75 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми від 13.04.2011 р. № 0000511701/0/29229 про визначення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 101 447, 85 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ДПІ в м. Суми під час проведення документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.12.2010 р. необґрунтовано та безпідставно дійшла висновку про порушення ФОП ОСОБА_3 ст. 13 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян", п.п. 9.12.1 п. 9.12 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, в результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб в розмірі 101 447, 85 грн. та порушення п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого донараховано податку на додану вартість в розмірі 140 083, 00 грн., оскільки валові витрати та податковий кредит були сформовані на підставі здійснення реальних господарських операцій по придбанню щебеню та піску у ТОВ "Ніа-Плюс" та ТОВ "Ніа-Плюс ЛТД", що підтверджується відповідними первинними документами бухгалтерського обліку.
Враховуючи наявність всіх документів, підтверджуючих придбання та оплату товару, у позивача наявне право на формування податкового кредиту по зазначеним господарським операціям та віднесення сплачених за придбаний товар сум до валових витрат, в зв'язку з чим, податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі висновків акту перевірки, є протиправними та підлягають скасуванню.
В судовому засіданні з вищезазначених підстав представник ФОП ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
ДПІ в м. Суми з позовними вимогами не погодилась, у запереченні на адміністративний позов (а.с. 106-109) зазначила, що ФОП ОСОБА_3 безпідставно відобразило у власному податковому обліку господарські операції з придбання щебеню та піску у ТОВ "Ніа-Плюс" та ТОВ "Ніа-Плюс ЛТД", оскільки ці господарські операції не мають реального товарного характеру, є нікчемними та проведені виключно з метою надання податкової вигоди позивачу у вигляді незаконного формування витрат та податкового кредиту .
З огляду на наведені обставини, представник відповідача вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення обґрунтованими та законними, в зв'язку з чим, в судовому засіданні просив суд в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Охтирська міжрайонна державна податкова інспекція Сумської області надала суду пояснення (а.с. 104-105) в яких зазначила, що за результатами зустрічних перевірок ТОВ "Ніа-Плюс" та ТОВ "Ніа-Плюс ЛТД" розбіжностей даних податкового обліку не встановлено, документально підтверджено відображення у податковому обліку факту господарських взаємовідносин з позивачем, їх вид, обсяг і розрахунки, про що складені відповідні довідки № 78/2332/37061692 від 27.04.2011 р. та № 82/2332/35522226 від 06.05.2011 р.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніа-Плюс ЛТД" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніа-Плюс" надали суду пояснення (а.с. 58-59, 69-70) в яких зазначили, що господарські операції з продажу позивачу щебеню та піску були здійснені відповідно до укладених договорів купівлі-продажу та відображені в податковому обліку. За результатами зустрічних перевірок підтверджено відображення у податковому обліку господарських взаємовідносини з ФОП ОСОБА_3, розбіжностей даних податкового обліку не встановлено.
Заслухавши повноважних представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне адміністративний позов ФОП ОСОБА_3 задовольнити, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що на підставі ст. 77, п.п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України, згідно плану-графіка проведення документальних перевірок СПДФО на І квартал 2011 року, головним державним податковим ревізором-інспектором Ярошенко Т.А. та заступником начальника відділу контрольно-перевірочної роботи управління фізичних осіб ОСОБА_5 проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 31.12.2010 року.
За результатами вказаної перевірки, 25 березня 2011 р. складений акт № 1984/17-1016/1809405760/34 (а.с. 9-37), згідно якого ДПІ в м. Суми дійшла висновку про порушення ФОП ОСОБА_3 ст. 13 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян", п.п. 9.12.1 п. 9.12 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, в результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб в розмірі 101 447, 85 грн. та порушення п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого донараховано податку на додану вартість в розмірі 140 083, 00 грн.
На підставі висновків акту перевірки, 13 квітня 2011 року ДПІ в м. Суми були прийняті податкове повідомлення-рішення № 0000501701/0/29231 (а.с. 50), яким ФОП ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 175 103, 75 грн., з яких: 140 083, 00 грн. основний платіж, 35 020, 75 грн. штрафні (фінансові) санкції; та податкове повідомлення рішення № 0000511701/0/29229 (а.с. 51), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 126 809, 81 грн., з яких: 101 447, 85 грн. основний платіж, 25 361, 96 грн. штрафні (фінансові) санкції.
Не погоджуючись з указаними податковими повідомленнями-рішеннями, ФОП ОСОБА_3 подала ДПА в Сумській області первинну скаргу, за результатами розгляду якої, згідно рішення № 9916/ж/25-005-115/173ск від 17.06.2011 року (а.с. 118-120), податкове повідомлення-рішення відповідача від 13.04.2011 р. № 0000511701/0/29229 про визначення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в частині штрафної (фінансової) санкції в сумі 25 361, 96 грн., було скасовано, в частині визначення основного платежу в розмірі 101 447, 85 грн. залишено без змін. Також було залишено без змін і податкове повідомлення-рішення № 0000501701/0/29231 про визначення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 175 103, 75 грн.
Отже, правовою підставою збільшення вказаних податкових зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість, ДПІ в м. Суми визначила відображення позивачем в податковому обліку господарських операцій з купівлі щебеню та піску у ТОВ "Ніа-Плюс" та ТОВ "Ніа-Плюс ЛТД", які, на переконання відповідача, є нікчемними, безтоварними та здійснені виключно з метою надання податкової вигоди позивачу у вигляді незаконного формування валових витрат та податкового кредиту. Вказаних висновків ДПІ в м. Суми дійшла через те, що під час проведення перевірки, ФОП ОСОБА_3 не були надані товарно-транспортні накладні чи будь-які інші документи, що підтверджують перевезення товару від продавців. Крім того, згідно інформаційних баз даних ДПА України у ТОВ "Ніа-Плюс" і ТОВ "Ніа-Плюс ЛТД" в додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток відсутні значення в рядках 4.10 "Витрати на поліпшення основних фондів" та 07 "Сума амортизаційних відрахувань", що свідчить про відсутність основних виробничих фондів. Також вказаними підприємствами не подавались розрахунки податку з власників транспортних засобів і розрахунки збору за забруднення навколишнього природного середовища, що свідчить про відсутність транспортних засобів. Тобто, на думку відповідача, контрагенти позивача не мали можливості здійснити господарські операції з продажу щбеню та піску та доставити проданий товар на адресу покупця.
Проте, надаючи правову оцінку обставинам справи, суд не може погодитись з висновками акту перевірки та доводами ДПІ в м. Суми щодо нікчемності, безтоварності та здійснення господарських операцій з купівлі щебеню та піску у ТОВ "Ніа-Плюс" і ТОВ "Ніа-Плюс ЛТД" виключно з метою надання податкової вигоди позивачу, з огляду на таке.
Порядок обчислення і сплати податку на доходи фізичних осіб, на момент виникнення спірних правовідносин, регулювався Декретом КМУ № 13-92 від 26.12.1992 р. "Про прибутковий податок з громадян", статтею 13 якого встановлено, що оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву. При цьому, до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Так, відповідно п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Зокрема, до складу валових витрат включаються, окрім іншого суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).
Обмеження щодо віднесення витрат до складу валових, визначені пунктом 5.3 статті 5 згаданого Закону. Зокрема, абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
В свою чергу, порядок обчислення і сплати податку на додану вартість, на час виникнення спірних правовідносин, регулювався Законом України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон). Так, згідно п. 1.4 ст. 1 згаданого Закону поставкою товарів є будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.
Пунктом 7.1, п.п. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені реквізити та є підставою для нарахування податкового кредиту. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках та виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, протягом звітного періоду у зв'язку з, окрім іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (іншими первинними документами).
Виходячи із системного аналізу вказаних норм, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. При цьому, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Отже, з урахуванням викладеного, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
В даному випадку, здійснення ФОП ОСОБА_3 господарських операцій з купівлі щебеню та піску у ТОВ "Ніа-Плюс" і ТОВ "Ніа-Плюс ЛТД" підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку, а саме: договором купівлі-продажу № 12-01/09 від 12.01.2009 р. (а.с. 38), договором купівлі-продажу № 16-04/10 від 16.04.2010 р. (а.с. 39), видатковими та податковими накладними (а.с. 121-210), довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с. 91-95). Відсутність у позивача товарно-транспортних накладних чи будь-яких інших документів, що підтверджують перевезення товару зумовлена умовами договорів купівлі-продажу, згідно пункту 3.3. яких, доставка товару здійснювалась автомобільним транспортом продавця.
Наявність у контрагентів позивача ТОВ "Ніа-Плюс" та ТОВ "Ніа-Плюс ЛТД" фізичних, технічних та технологічних можливостей здійснити господарські операції з продажу щебеню і піску та доставити придбаний товар на адресу покупця, підтверджується матеріалами справи, зокрема: договорами оренди нежитлових приміщень № 3/1 від 04.05.2009 р. (а.с. 81), № 3 від 05.06.2008 р. та № 4 від 15.04.2010 р. (а.с. 87), договорами оренди транспортних засобів № 16/04-10 від 16.04.2010 р. (а.с. 79-80) та № 01/04-09 від 30.03.2009 р. (а.с. 81-82), наказами про прийняття на роботу водіїв (а.с. 83, 88), податковими розрахунками комунального податку та формами 1 ДФ (а.с. 84-86, 89-90).
Крім того, варто зазначити, що за результатами проведених Охтирською МДПІ зустрічних перевірок, встановлено відображення в податковому обліку ТОВ "Ніа-Плюс" та ТОВ "Ніа-Плюс ЛТД" господарських операцій з ФОП ОСОБА_3, будь-яких розбіжностей не виявлено, про що складені довідки № 59/2332/37061692 від 01.04.2011 р. (а.с. 66-68) та № 60/2332/35522226 від 04.04.2011 р. (а.с. 76-78).
З огляду на наведені обставини, суд вважає, що господарські операції з купівлі-продажу щебеню та піску між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "Ніа-Плюс" і ТОВ "Ніа-Плюс ЛТД" є товарними, направлені на настання правових наслідків, які обумовлені ними та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність їх здійснення.
Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми від 13.04.2011 року № 0000501701/0/29231 про визначення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 175 103, 75 грн. та № 0000511701/0/29229 про визначення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 101 447, 85 грн. не відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з чим, адміністративний позов є обгрунтованим та підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції в місті Суми, треті особи: Охтирська міжрайонна державна податкова інспекція Сумської області, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніа-Плюс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніа-Плюс ЛТД", про визнання протиправними та скасуванння податкових повідомлень-рішень -задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Суми № 0000501701/0/29231 від 13.04.2011 р. про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 175 103, 75 грн. та № 0000511701/0/29229 від 13.04.2011 р. про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 101 447, 85 грн.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя (підпис) С.В. Воловик
З оригіналом згідно
Суддя С.В. Воловик
повний текст постанови складений 25.10.2011 р.