Справа № 7535/10/1570
21 жовтня 2011 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Катаєвої Е.В.
суддів Свиди Л.І.
Федусика А.Г.
секретаря Юзефович Ю.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу в місті Одесі справу за адміністративним позовом Приватного підприємства „ЕКСІМТРАНССЕРВІС-ПІВДЕНЬ” до Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси, за участю прокуратури Малиновського району міста Одеси, про визнання недійсними та скасування повідомлень-рішень,
До суду звернулось Приватне підприємство „ЕКСІМТРАНССЕРВІС-ПІВДЕНЬ” (далі ПП „ЕКСІМТРАНССЕРВІС-ПІВДЕНЬ”) 19.07.2010 року та 28.10.2010 року з позовами до Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси (далі ДПІ) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень -рішень:
- від 28.12.2009 року №0007572301/0, яким визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 32018722,0гривень (16946929,0 гривень за основним платежем, 15071793,0гривень за штрафними (фінансовими) санкціями);
- від 28.12.2009 року №0000532350/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на суму 3447377,0гривень;
- від 19.02.2010 року №0001461502/0, яким визначено суму податкового з податку на додану вартість у сумі 3371993,10гривень (3211422,0гривень за основним платежем, 160571,10гривень за штрафними (фінансовими) санкціями);
- від 19.02.2010року №0001451502/0,яким зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на суму 60000,0гривень.
Ухвалами суду від 01.09.2010 року, 03.03.2011 року справи об'єднані в одне провадження (т.2 а.с.159, т.3 а.с.30).
Вимоги позивач обґрунтував тим, що податкові повідомлення -рішення від 28.12.2009 року, які ним оспорюються винесені на підставі акту №461/23-213/33567045 від 16.12.2009 року планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 30.06.2009 року. Але висновки Акту про заниження суми валових доходів у розмірі 7034093 гривень не обґрунтовані, підприємством не допущено порушень Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” №283/97-ВР від 22.05.1997 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, (далі Закон України №283/97-ВР), оскільки по взаємовідносинам з СПД ОСОБА_2 до складу валових доходів не віднесено 2454335грн. у перевіряємий період у зв'язку з відображенням у бухгалтерському обліку операцій по першій події, відвантаження товару, заборгованість СПД перед ПП складала на кінець минулого перевіряємого періоду не 4 тис. грн., як це зазначено в акті, а 4000тис, а саме 3955162,79грн., а тому не було заниження валових доходів в даному перевіряємому періоді. Також позивач зазначив, що кошти у розмірі 480тис.грн. (у тому числі ПДВ 80тис грн.), отримані ним від ОСОБА_3 за реалізовані блоки, не була вчасно включена до валових доходів, але була включена до них згодом самостійно, проте до заниження об'єкту оподаткування це не призвело, оскільки ним одночасно не було включено до валових витрат придбання вказаних блоків у ПП «Авант»на суму 399120грн.
Позивач не погоджується з висновками Акту щодо порушення вимог п. 4.1.6 ст. 4 Закону України №283/97-ВР стосовно не підтвердження походження товару в розмірі 4117438 гривень (придбання від постачальників), оскільки перевіряючими не було взято до уваги імпортовані підприємством товари, які було ввезено на митну територію 31.03.2008 року, митне оформлення яких відбулось 01.04.2008 року. В декларації з податку на прибуток за півріччя 2008 року, поданої до ДПІ також відображена сума залишків товарів на 9 571 103 гривні, тобто з урахуванням вищевказаного товару.
Висновок Акту перевірки про не включення вартості реалізації гр.ОСОБА_5 автомобіля Міtsubishi Lansег загальною вартістю 74 783,93 гривень (62320грн. без ПДВ) до складу валових доходів не відповідає дійсності, оскільки за перевіряємий період було здійснено продаж не одного автомобіля, вартість продажу всіх автомобілів було включено до складу валових доходів.
Позивач не погоджується з висновками Акту про завищення валових витрат на суму 60815944 гривні в результаті придбання сільськогосподарської продукції українського походження продовольчого призначення у ПП «Старкхолдинг Інвест», ТОВ «Дюна ЛТД»та ПП «Авант»з посиланням на нікчемність укладених з контрагентами угод, оскільки ПП „ЕКСІМТРАНССЕРВІС-ПІВДЕНЬ” розрахунки за зазначеними угодами вів у безготівковій формі, первинні документи, в тому числі і ТТН, були надані посадовим особами податкової служби під час перевірки. Жоден закон не вимагає мати первинні документи за всіма ланками придбання товару, як і не дає права визнання угод недійсними. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України). Придбання підприємством продукції підтверджується договорами, первинними документами. Факт її оплати підтверджується банківськими документами. Тому твердження перевіряючих про відсутність первинних документів та необґрунтованість включення до валових витрат зазначених сум є безпідставним.
Позивач зазначає, що сума штрафних санкцій у розмірі 15 071793 гривень застосована без посилання на конкретну норму закону та не наданий її розрахунок.
З зазначених вище підстав щодо господарських операцій з СПД ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ПП «Старкхолдинг Інвест», ТОВ «Дюна ЛТД», ПП «Авант»позивач вважає необґрунтованим відповідно зазначення в акті перевірки щодо порушень зобов'язань по податку на додану вартість та формування податкового кредиту за цими операціями.
Також позивач не погоджується з висновками Акту щодо заниження податкових зобов'язань з ПДВ на 132697,41 гривню внаслідок реалізації товару за вартістю нижчою ніж звичайна (митна) вартість, оскільки відповідно до положень Закону України №283/97-ВР звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотнє, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Отже термін «звичайна ціна» не є тотожним терміну митна вартість, як на тому наполягають перевіряючі, а тому твердження про порушення закону не ґрунтуються на цьому законі.
На думку позивача необґрунтованим є твердження в Акті про завищення ним податкового кредиту на суму 5768грн. через не включення до складу податкового кредиту сум кредиту не в періоді, коли вони повинні були виникнути, а пізніше. Позивач вважає, що це не є порушенням вимог п. 7.2.3, 7.2.6 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 року „Про податок на додану вартість” (далі Закон України №168/97-ВР). Враховуючи положення цього Закону позивач не мав права включати до податкового кредиту суми сплаченого податку в ціні товару без податкової накладної, а отримавши її включати в тому періоді, в якому отримав податкову накладну.
Обґрунтовуючи вимоги щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 19.02.2010 року №0001461502/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 3371993,10 гривень (3211422,0гривень за основним платежем, 160571,10гривень за штрафними (фінансовими) санкціями) та №0001451502/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на суму 60000,0 гривень, позивач зазначив, що відповідачем 16.02.2010 року складено акт по результатам камеральної перевірки декларації з податку на додану вартість, в якому вказано на порушення ним п.п. 5.12.5 п. 5.12 розділу 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166 (далі Порядок №166), а саме, що ним при складанні декларації не враховані висновки акту перевірки від 16.12.2009 року №461/23-213/33567045 про зменшення від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Проте податкові зобов'язання визначені ДПІ відповідно до наслідків перевірки, оформленої актом перевірки від 16.12.2009 року №461/23-213/33567045, вважаються неузгодженими внаслідок їх оскарження, а тому ним правомірно не враховані зазначені наслідки перевірки під час складання декларації з податку на додану вартість за грудень 2009 року. Твердження ДПІ про порушення ним п.п. 5.12.5 п. 5.12 розділу 5 вищевказаного Порядку є безпідставними, а вимога про врахування в декларації з податку на додану вартість за грудень 2009 року наслідків перевірки, оформленої актом від 16.12.2009 року №461/23-213/33567045, - є незаконною.
11.11.2010 року надійшла заява прокуратури Малиновського району міста Одеси про вступ до справи на стороні відповідача (т.3 а.с.15). Ухвалою суду від 18.04.2011 року прокуратуру Малиновського району міста Одеси допущено до участі в справі на стороні відповідача.
Представник позивача у судовому засіданні, посилаючись на обставині викладені в позові, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача та прокуратури позовні вимоги не визнали, наполягали, що оспорювані рішення є законними та обґрунтованими, винесені у відповідності до вимог чинного законодавства.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши, надані ними докази у їх сукупності, судом встановлено, що ПП „ЕКСІМТРАНССЕРВІС-ПІВДЕНЬ” зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради 16.06.2005 року, свідоцтво про державну реєстрацію №258614 серія А00. На податковий облік взято 23.06.2003 року. Зареєстрований платником податку на додану вартість 01.07.2005 року, свідоцтво №22322047 (т.1 а.с.128-139).
З 27 жовтня по 09 грудня 2009 року була здійснена виїзна планова перевірка ПП „ЕКСІМТРАНССЕРВІС-ПІВДЕНЬ” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.06.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.06.2009 року, про що 16.12.2009 року складено Акт №461/23-213/33567045 (т.1 а.с.10-63). Позивачем направлені 18.12.2009 року заперечення на акт перевірки (т.1 а.с.67-73), які не прийняті до уваги, про що ДПІ повідомила позивача листом від 23.12.2009 року (т.1 а.с.74-81).
На підставі Акту від 16.12.2009року ДПІ 28.12.2009 року прийняло податкові повідомлення-рішення №0007572301/0, яким визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 32018722,0 гривень (16946929,0гривень за основним платежем, 15071793,0гривень за штрафними (фінансовими) санкціями) за встановлені перевіркою порушення пп.4.1.1,пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1,пп. 5.3.9 п.5.3,п.5.9 статті 5, п.11.3 ст.11 Закону України №334/94-ВР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин (т.1, а.с.65); та №0000532350/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на суму 3447377,0 гривень за звітні періоди квітень-жовтень 2008 року, лютий-червень 2009 року за встановлені перевіркою порушення пп. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України №168/97-ВР, діючого на час виникнення спірних правовідносин (т.3 а.с.48).
Позивач оскаржив зазначені податкові повідомлення-рішення від 28.12.2009 року №0007572301/0, №0000532350/0 в адміністративному порядку до ДПІ (т.1 а.с.82-88), ДПА в Одеській області (т.1 а.с.91-99), ДПА України (т.1 а.с.118-125).
Рішеннями ДПІ №11440/10/25-012 від 19.03.2010 року (т.1 а.с.189-196), ДПА в Одеській області №14186/10/25-0007 від 16.04.2010 року (т.1 а.с.197-203), ДПА України №6109/6/25-0515 від 25.06.2010 року (т.1 а.с.206-210) скарги ПП „ЕКСІМТРАНССЕРВІС-ПІВДЕНЬ” залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 28.12.2009 року №0007572301/0, №0000532350/0 без змін.
Крім того, 16.02.2010 року, під час проходження процедури адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень від 28.12.2009 року №0007572301/0, №0000532350/0, ДПІ проведена камеральна перевірка декларації з податку на додану вартість позивача за грудень 2009 року (дата реєстрації в податковому органі 20.01.2009р. вх.9002721034), про що складений акт перевірки №1263/15-218 від 16.02.2010р. (т.3 а.с.45).
На підставі Акту від 16.02.2010 року ДПІ 19.02.2010 року прийняло податкові повідомлення-рішення №0001461502/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 3371993,10гривень (3211422,0гривень за основним платежем, 160571,10гривень за штрафними (фінансовими) санкціями) за встановлені перевіркою порушення п.5 Порядку №166 (т.3 а.с.47) та №0001451502/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на суму 60000,0гривень за встановлені перевіркою порушення пп. 7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України №168/97-ВР та пп.5.12.4 п.5 Порядку №166 (т.3 а.с.46).
В висновку Акту від 16.12.2009 року №461/23-213/33567045, вказано, що перевіркою встановлено порушення ПП „ЕКСІМТРАНССЕРВІС-ПІВДЕНЬ” пп.4.1.1,пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1,пп. 5.3.9 п.5.3,п.5.9 статті 5, п.11.3 ст.11 Закону України №334/94-ВР, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 16946929,0грн., а також порушення п.1.4,п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1 п.7.4,пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України №168/97-ВР, що призвело до завищення від'ємного значення (ряд.26), який після бюджетного відшкодування включався до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 12884984грн. та завищення суми бюджетного відшкодування (ряд.25) в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3447377грн. (т.1 а.с.62).
Заниження податку на прибуток згідно акту перевірки відбулось у результаті заниження суми валових доходів у розмірі 7034093грн та завищення валових витрат на суму 60815944 грн.
Пунктом 4.1 ст. 4 3акону України №334/94-ВР визначено, що валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг).
Відповідно до пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України №334/94-ВР датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: - або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; - або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.
В п.3.1.1 Акту перевірки зазначено, що ПП „ЕКСІМТРАНССЕРВІС-ПІВДЕНЬ” у перевіряємому періоді необґрунтовано занижено суму валових доходів на суму 7034093гривень, а саме: - по договірним відносинам з ФОП ОСОБА_2 у розмірі 2454335,0грн.(з ПДВ 2949202,5грн.); - по договірним відносинам з фізичною особою ОСОБА_3 у розмірі 400тис.грн. (з ПДВ 480тис.грн.); - у зв'язку з реалізацією фізичній особі ОСОБА_5 автомобіля Міtsubishi Lansег на суму 62320грн. (з ПДВ 74783,93 гривень); - у зв'язку з безоплатним отриманням товарів на суму 4117438грн., оскільки не підтверджено походження цього товару та не підтверджено здійснення компенсації його вартості.
Висновок ДПІ щодо заниження валових доходів по договірним відносинам з ФОП ОСОБА_2 у розмірі 2454335,0грн.(з ПДВ 2949202,5грн.) ґрунтується на тому, ФОП ОСОБА_2 протягом квітня-грудня 2008 року перерахував на рахунок позивача 2949202.5 грн. Згідно додатку №3 «Аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості по ПП „ЕКСІМТРАНССЕРВІС-ПІВДЕНЬ” за період з 01.01.2007 по 31.03.2008 року до акту попередньої перевірки від 04.08.2008 року станом на 31,03.2008 року заборгованість з ФОП ОСОБА_2 склала Дт 4тис. грн. Перевіркою встановлено, що товар в перевіряємий період ФОП ОСОБА_2 не відвантажувався, проте сума 2 454 335,00 грн. (без ПДВ) до валових доходів не включена. Отримано від ФОП ОСОБА_2 2945202,5грн. (2457668,0 без ПДВ). З урахуванням заборгованості не віднесено до валових доходів 2454335,0грн (2457668,0 грн.- 3333 (з ПДВ 4000).
Судом встановлено, що між ПП „ЕКСІМТРАНССЕРВІС-ПІВДЕНЬ” та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір поставки товару від 01.12.2007 року. Згідно умов цього договору ФОП ОСОБА_2 отримував товар та перерахував на рахунок позивача гроші. Згідно акту звірки взаєморахунків за період 01.07.2007 -31.03.2008р.р., складеному по первинним бухгалтерським документам сальдо кредиторської заборгованості складало 3955162,79грн. (т.3 а.с.114). Тобто сплачені кошти за товар у розмірі 2945202,5грн. є погашенням кредиторської заборгованості. Господарські операції щодо поставки товарів були відображені в бухгалтерському на податковому обліку по події поставки товару.
В судовому засіданні представник відповідача не спростував достовірність даних акту звірки взаєморахунків за період 01.07.2007 -31.03.2008р.р., складеному по первинним бухгалтерським документам, згідно якого сальдо кредиторської заборгованості складало 3955162,79грн., та не заперечував, що в акті попередньої перевірки допущена помилка щодо визначення заборгованості ФОП Ханик у розмірі 4 тис., яка склала фактично 4000тис.грн.
Таким чином, висновки акту перевірки щодо заниження валових доходів по договірним відносинам з ФОП ОСОБА_2 у розмірі 2454335,0грн. є необґрунтованими, відповідно є необґрунтованими висновки ату перевірки щодо заниження податкових зобов'язань з ПДВ на суму 490867грн. (491534грн.-667грн.).
В п.3.1.1.2 Акту перевірки зазначено, що ПП „ЕКСІМТРАНССЕРВІС-ПІВДЕНЬ” у перевіряємому періоді необґрунтовано занижено суму валових доходів у розмірі 400000грн. по договірним відносинам з фізичною особою ОСОБА_3, з яким позивачем було укладено договір купівлі-продажу товару б/н від 06.08.2008 року, на підставі якого на адресу останнього реалізовано пінобетонні блоки на загальну суму 480000,00 грн. (в т. ч. ПДВ 80 000.00 грн.), про що свідчить видаткова накладна від 07.08.2008 року №РН-0000163. Покупець - ОСОБА_3 вніс в касу позивача грошові кошти в розмірі 480 000,00 грн. (квитанція до прибуткового касового ордеру від 08.08.2008 року № 548).
Згідно наданих до перевірки документів (в т. ч. декларації з податку на прибуток за відповідний період) ПП «Ексімтранссервіс-Південь»не включено до складу валових доходів III кварталу 2008 року 400 000,00 грн. (сума без ПДВ).
Судом встановлено, що позивачем здійснена господарська операція з фізичною особою ОСОБА_3, якому згідно договору купівлі-продажу від 06.08.2008 року (т.1 а.с.64) були реалізовані пінобетоні блоки на загальну суму 480000,00 грн. (в т. ч. ПДВ 80 000.00 грн.). Перевіряючі не заперечують факту здійснення господарської операції та відображення її в бухгалтерському обліку підприємства, але порушенням щодо заниженням суму валових доходів у розмірі 400000грн. є не відображення вказаної операції в податковій декларації по прибутку за 9 місяців 2008 року.
Позивач не заперечує, що вказана операція в декларації по прибутку за 9 місяців 2008 року була помилково пропущена, проте вказана помилка ним була виправлена.
Судом встановлено, що позивач надав до ДПІ уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з виправленням самостійно виявлених помилок (т.3 а.с.123). Крім того, суд вважає обґрунтованими доводи позивача, які не спростовані відповідачем у судовому засіданні, що ПП «Ексімтранссервіс-Південь»не відобразило у валових доходах операцію по продажу товару ОСОБА_3, але не відобразило і операцію у валових витратах по придбанню цих блоків у ПП «Авант», податкова накладна №080705 (т.4 а.с.68), що в цілому у серпні 2008 року не вплинуло на об'єкт оподаткування з податку на прибуток, оскільки господарська операція має як дохідну так і розхідну частину. В уточнюючому розрахунку ним були показі дві операції, тобто скореговані як валові доходи, так і валові витрати. Також були скориговані податкові зобов'язання по ПДВ.
В п.3.1.1.4 Акту перевірки зазначено, що ПП „ЕКСІМТРАНССЕРВІС-ПІВДЕНЬ” у перевіряємому періоді реалізувало фізичній особі ОСОБА_5 автомобіль Міtsubishi Lansег загальною вартістю 74 783,93 гривень (62320грн. без ПДВ), про що свідчить довідка -рахунок серії ДДР №67018 від 23.06.2009 року, проте зазначену суму не віднесло до складу валових витрат. Висновок перевиряючих базується на тому, що до перевірки не надані накладні на відвантаження та акти прийому-передачі автомобіля.
Суд вважає необґрунтованими висновки перевіряючих про завищення валових доходів на суму 62320грн. (з ПДВ 74783,93 гривень) у зв'язку з продажем автомобіля Міtsubishi Lansег ОСОБА_5 з посиланням на відсутність накладних на відвантаження та актів прийому-передачі автомобіля, оскільки відсутність вказаних документів не свідчить про порушення податкового законодавства щодо віднесення до валових доходів 62320грн. В акті не зазначені документи бухгалтерського та податкового обліку, згідно яких встановлено не віднесення до валових доходів 62320грн. у зв'язку з продажем автомобіля Міtsubishi Lansег ОСОБА_5
Судом встановлено, що ПП „ЕКСІМТРАНССЕРВІС-ПІВДЕНЬ” має дозвіл на реалізацію транспортних засобів Департаменту ДАІ МВС України від 04.11.2008 року №4/8-9174.1 та реалізує транспортні засоби лише при наявності довідок, зареєстрованих в Департаменті, облік яких здійснюється у журналі, та в якому також фіксуються дані покупця, вартість автомобіля, його назва, номер двигуна (т.1 а.с.85-86).
Відповідно суд вважає необґрунтованим за даною господарською операцією висновки перевіряючих щодо заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 12463,93 гривень.
В п.3.1.1.3 Акту перевірки міститься дослідження перевіряючими рахунку 28 «Товари»та зазначено, що згідно наданих до перевірки документів, станом на 01.04.2008 року по рах. 28 «Товари»рахується сальдо Дт - 9522733,00 грн. За період з 01.04.2008 року по 30.06.2008 року позивачем придбано товарів (оборот Дт рахунку 28) на суму 16817461,82грн. та списано товарів (оборот Кт рахунку 28) на суму 21934061,38грн. У зв'язку з цим залишок товарів станом на 30.06.2008 року (Дт рах. 28) склав 4406133,44грн., що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рах.28 «Товари», видатковими накладними, ВМД, деклараціями з податку на прибуток.
Згідно даних попереднього акту перевірки від 04.08.2008року № 309/23-213/33567045 (п. 2.15.8 акту) станом на 01.04.2008 року попередньою перевіркою зафіксовано залишок по рах. 28 «Товари»-5 405 295,00 грн., що на 4 117 438,00грн. менше (9 522 733,00грн. - 5 405 295,00 грн.), ніж теперішні дані підприємства, що також підтверджується додатком К1/1 до декларації з податку на прибуток позивача за І квартал 2008 року.
Підприємством не підтверджено походження товару в розмірі 4117438грн. (придбання від постачальників) та не підтверджено здійснення компенсації вартості товарів (оплати). Перевіряючи вважають, що оскільки товари рахуються по рахунку «Товари»вони є безоплатно отриманими товарами, а тому їх сума повинна бути відображена в валових доходах, як безповоротна фінансова допомога, що підприємством не зроблено.
Проте суд вважає такий висновок перевіряючих необґрунтованим. При цьому суд виходить з наступного.
Пунктом 5.9 ст.5 Закону України №334/94-ВР визначено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).
Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку і покупцем, до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку -продавцем, до убутку запасів не включається.
У разі, коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі, коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.
Таким чином для визначення об'єкта оподаткування зрівнюються залишки товарів на початок року та кінець звітного періоду.
Виходячи з наявних у позивача документів на придбаний товар (у тому числі ВМД) та документів на списання товару в декларації з податку на прибуток за півріччя 2008 року підприємством зазначено балансова вартість запасів на кінець звітного періоду 9571103грн. (додаток К1/1), а приріст балансової вартості запасів 3156824грн. (ряд.01.2) (т.3 а.с.117-118).
Посилання перевіряючих на те, що позивачем не надані документи на придбання товару, у зв'язку з чим цей товар необхідно вважати безповоротною фінансовою допомогою, суд вважає неспроможним, оскільки перевіряючими не зафіксовано належним чином в акті відсутність цих документів на час перевірки.
Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005 року (далі Порядок №327), який діяв на час виникнення спірних правовідносин, визначено (п.2.3.2), що у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних документів, що підтверджують факт порушення, необхідно зазначити перелік цих документів. При цьому до акта додаються пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо відсутності первинних та інших документів; у разі відмови посадових осіб надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та причин ненадання первинних та інших документів, які підтверджують встановлені порушення, факти відмови відображаються в акті.
З урахуванням вищезазначених вимог щодо складання актів перевірок, суд вважає, що посилання в акті перевірки позивача на те, що посадовими особами підприємства не надано пояснення з приводу порушень, є недостатнім та не спростовує доводів позивача, що перевіряючими не були витребувані будь-які додаткові документи, у тому числі з зазначенням переліку цих документів, та не пропонувалось надати будь-які пояснення перевіряючим.
В 3.1.2 Акту перевірки вказано на завищення позивачем валових витрат в періоді, що перевірявся, на загальну суму 60815944грн. по договорам купівлі продажу товарів (сільськогосподарська продукція українського походження продовольчого призначення) з ПП «Старкхолдинг Інвест»(договір поставки від 08.02.2008 №08/02), ТОВ «Дюна ЛТД»(договір поставки від 02.04.2008 №02/04), ПП «Авант»(договір поставки від 26.11.2008 №26/11).
Висновки перевіряючих базуються на тому, що в ході перевірки проведено дослідження контрагентів позивача згідно бази АРМ Контрагенти (автоматизоване співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України), які являлись постачальниками сільськогосподарської продукції в ланках ланцюга до первинного постачальника, та встановлено, що в останніх ланках ланцюгів контрагентів відсутні первинні постачальники товарів, яким саме здійснювалась компенсація вартості сільськогосподарської продукції та не встановлено походження даної продукції. Також встановлено, що у всіх ланках постачальників горіхів підприємства відсутні платники збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду, у зв'язку з чим не підтверджена їх заготівля на території України. В Акті перевірки також зазначено, що підприємством до перевірки не надано товарно-транспортні накладні та документи, що свідчать про транспортування сільськогосподарської продукції. Враховуючи викладені обставини в Акті перевірки перевіряючі вказують на безтоварність господарських операцій та нікчемність договорів.
В акті перевірки досліджені договори укладені позивачем: з ПП «Старкхолдинг Інвест»- договір поставки від 08.02.2008 №08/02, з ТОВ «Дюна ЛТД»- договір поставки від 02.04.2008 №02/04, з ПП «Авант» - договір поставки від 26.11.208 №26/11 (т.1 а.с.16-17), проте не зазначено жодної передбаченої законом підстави щодо визнання вказаних правочинів недійсними, оскільки статтею 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Згідно досліджених документів у позивача наявні первинні бухгалтерські документи щодо здійснення господарських операцій з вищевказаними контрагентами. Таким чином, договори, укладені позивачем з контрагентами відповідали вимогам ст.180 ГК України та були виконані обома сторонами. Суд вважає неспроможним твердження відповідача про нікчемність договорів, укладення їх з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, які не були спрямовані на реальне настання правових наслідків з посиланням на відсутність по ланцюгу постачальників - контрагентів ПП „ЕКСІМТРАНССЕРВІС-ПІВДЕНЬ” первинних постачальників сільськогосподарської продукції, які сплатили податки, на відсутність підприємств, які є платниками збору за спеціальне використання лісових ресурсів, оскільки позивач не може нести відповідальність за порушення законодавства з боку інших суб'єктів господарювання. Крім того, жодного доказу того, що господарські операції по вищевказаним договорам не були здійснені перевіряючими не зазначено в акті перевірки та представником відповідача не надано в судовому засіданні.
В самому акті перевірки при досліджені ланцюгів постачання продукції зазначено, що на час здійснення господарських операції контрагенти позивача по вищезазначеним договорам були діючими суб'єктами господарювання, зареєстрованими в ЄДР, та знаходились на обліку в ДПІ.
В акті перевірки зазначено, що позивачем до перевірки не надана первинна транспортна документація, проте в порушення Порядку №327 зазначений факт незафіксований належним чином (не зазначений перелік документів, пояснення посадових осіб підприємства щодо відсутності цих документів). З урахуванням цих обставин суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо надання в ході перевірки транспортної документації у вичерпному об'ємі - три папки товаро - транспортних накладних, заявок замовника, а також договорів на надання транспортних послуг № АСІ-26/06 від 26.06.2008 року з ТОВ"Академія-СІ" та № 31/10 від 31.10.2008 року з ПП «Рейсмет-Юг», акти виконання послуг підписані сторонами.
Валовими витратами відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України №283/97-ВР є сума витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України №283/97-ВР встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Судом не встановлено порушень позивачем вищевказаних статей Закону України №283/97-ВР, інших норм податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Старкхолдинг Інвест»(договір поставки від 08.02.2008 №08/02), ТОВ «Дюна ЛТД»(договір поставки від 02.04.2008 №02/04), ПП «Авант»(договір поставки від 26.11.2008 №26/11), а тому висновки перевіряючих щодо завищення позивачем валових витрат в періоді, що перевірявся, на загальну суму 60815944 грн. по цим договорам суд вважає такими, що не ґрунтуються на вимогах законодавства.
Відповідно суд вважає необґрунтованими висновки перевіряючих щодо завищення позивачем за перевіряємий період податкового кредиту на суму 12168956грн., який сформований позивачем у зв'язку з здійсненням господарських операцій по вищевказаним договорам з зазначеними контрагентами.
В той же час є правомірними висновки перевіряючих в п.3.2.2.2 Акту про завищення податкового кредиту у перевіряємий період на суму 5768грн., який сформований в порушення пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України №168/97-ВР по податковим накладним минулих податкових періодів (т.1 а.с.38/об.-39/об).
Згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України №168/97-ВР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, податкова накладна видається платнику податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні порядку її заповнення, отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.
Позивачем податкові накладні на суму 5768грн. були включені до податкового кредиту по факту їх отримання. Документальне підтвердження затримки отримання податкових накладних, виписаних в іншому, ніж звітний податковий період, відсутнє.
Статтею 1 Закону України №168/97-ВР встановлені значення термінів, в якому вони вживаються у Законі. В силу пунктів 1.5,1.6 статті 1 Закону України №168/97-ВР звітний (податковий) період -період, за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету. Податкове зобов'язання -загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоду, визначена згідно з цим Законом. В п.1.7 статті 1 Закону України №168/97-ВР визначено, що податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Виходячи з вказаних положень Закону України №168/97-ВР відображення як податкових зобов'язань так і податкового кредиту в деклараціях повинно відбуватися саме за звітний період, в якому ці податкові зобов'язання та право на податковий кредит виникли.
Визначення податкового кредиту як право, а не обов'язок, платника податку зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, передбачає лише одне, що саме в звітному періоді він може скористатися цим своїм правом при підставах, які зазначені в законі. Такими підставами є відповідно до підпункту 7.2.6. пункту 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР наявність у нього відповідних податкових накладних, оформлених належним чином. Вказана норма - п.п.7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР вимагала від платника податку, якій хоче скористатися правом на податковий кредит в звітний період, отримати податкову накладну від постачальника товарів (послуг), а у разі відмови останнього надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення, платник податку все одно може скористатися своїм правом на податковий кредит та зазначити його в декларації за звітний період, але при умові надання скарги на такого постачальника товарів (послуг) з копією розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є також підставою для проведення позапланової перевірки такого постачальника для з'ясування та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою господарською операцією. У вказаний спосіб норми Закону України №168/97-ВР з одного боку захищали платника податків, якій мав право на податковий кредит в звітному періоді і хотів таким правом скористатися, з другого боку давали можливість контролювати податковою службою постачальника товарів (послуг), у якого відповідно до ст.7 виникали податкові зобов'язання з цього податку та якій у момент виникнення таких податкових зобов'язань повинен скласти податкову накладну та надати її покупцю.
Суд не приймає до уваги твердження позивача в обґрунтування своїх вимог, що при використанні права на податковий кредит подання скарги на постачальника є його правом, оскільки Закон України №168/97-ВР дійсно надавав платнику податку право на подання скарги на постачальника, але відповідно до вимог Закону це є обов'язковою умовою, якщо платник податку хоче скористатися своїм правом на податковий кредит в звітному податковому періоді, коли це право виникло. Використання права на податковий кредит шляхом включення податкових накладних, отриманих із запізненням, до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані, Законом України №168/97-ВР не передбачене.
Крім того, в п.3.2.1 Акту зазначено, що перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за період з 01.04.2008 року по 30.06.2009 року встановлено їх заниження у сумі 716028грн., яке складається з заниження ПДВ: - на суму 490867грн. по договірним відносинам з ФОП ОСОБА_2; - на суму 80тис грн.. по договірним відносинам з фізичною особою ОСОБА_3; - на суму 12464грн. у зв'язку з реалізацією фізичній особі ОСОБА_5 автомобіля Міtsubishi Lansег; - на суму 132697,41грн. у зв'язку з реалізацією товару виходячи з фактурної (контрактної) вартості, яка є нижчою ніж звичайна (митна) вартість.
Вище судом в цієї постанові зазначені доводи щодо неправомірності висновків акту перевірки за позиціями щодо заниження податкових зобов'язань по договірним відносинам з ФОП ОСОБА_2, з ОСОБА_3; з ОСОБА_5
Однак суд вважає обґрунтованими висновки перевіряючих про заниження податкових зобов'язань з ПДВ на суму на суму 132697,41грн. у зв'язку з реалізацією товару виходячи з фактурної (контрактної) вартості, яка є нижчою ніж звичайна (митна) вартість. При цьому суд виходить з наступного.
Статтею 3 Закону України №168/97-ВР визначені операції, які є об'єктом оподаткування, а стаття 4 цього Закону встановлює порядок визначення баз оподаткування податком на додану вартість, у тому числі їх особливості у залежності від виду операцій.
Згідно п. 4.1 Закону України «Про податок на додану вартість»база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг).
Звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг) визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін (п.1.18 ст.1 Закону України №168/97-ВР, п.1.20 ст.1 3акону України №334/94-ВР).
Пунктом 4.3 статті 4 Закону встановлено, що для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.
Вищезазначена норма Закону співвідноситься з податковим та митним законодавством. Звичайна ціна не може бути нижче від митної вартості товару, оскільки саме з цієї вартості суб'єкт господарювання, який оплачує товар, формує собі податковий кредит, який у послідуючому приймає участь не тільки в погашенні податкових зобов'язань платника податку, але і у формування від'ємного значення з ПДВ та бюджетного відшкодування.
В п.3.1.3.4 Акту перевірки від 16.12.2009 року зазначено, що при реалізації імпортного товару позивачем ПП «Ексімтранссервіс-Південь»податкові зобов'язання з ПДВ визначені виходячи з фактурної (контрактної) вартості, яка є нижчою ніж звичайна (митна) вартість і тим самим занижено суму податкових зобов'язань з ПДВ на 132697,41грн. ((1845355,01грн.-1181868)х20%=132697,41грн.)
Суд не приймає до уваги посилання позивача в обґрунтування своїх позовних вимог на те, що в акті перевірки відповідач ототожнює терміни звичайна та митна вартість товару, та посилання його на п.4.1. ст.4 Закону України №168/97-ВР, оскільки п.4.3 ст.4 Закону встановлює особливості визначення бази оподаткування операцій для товарів, які імпортуються на митну територію України та саме за такими операціями позивачем занижені податкові зобов'язання з ПДВ.
Також судом встановлено, що оскаржуємі податкові повідомлення-рішення від 19.02.2010 року №0001461502/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 3371993,10гривень (3211422,0гривень за основним платежем, 160571,10гривень за штрафними (фінансовими) санкціями) та від 19.02.2010 року №0001451502/0,яким зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на суму 60000,0 гривень прийняті на підставі Акту камеральної перевірки від 16.02.2010 року, якою було встановлено, що ПП «Ексімтранссервіс-Південь»в порушення розділу 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, зі змінами та доповненнями, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166, у рядку 23.4 (зменшено/збільшено залишок від'ємного значення за результатами перевірки податкового органу) декларації з податку на додану вартість за грудень 2009 не врахувало висновки акта документальної перевірки від 16.12.2009 року №461/23-213/33567045, а саме: зменшення від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 26) на 12884984 гривні. Фактичне значення рядка 23 складає «-»3 211 422грн.
Оскільки справи по оскарженню податкових повідомлень -рішень, прийнятих як на підставі акту перевірки від 16.12.2009 року № 461/23-213/33567045, так і на підставі акту камеральної перевірки від 16.02.2010 року розглядаються судом в одному провадженні, та судом встановлено що висновки акту перевірки від16.12.2009 року, який покладений в основу акту камеральної перевірки, є необґрунтованими (крім висновків щодо завищення податкового кредиту на суму 5768грн., який сформований в порушення пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України №168/97-ВР, та висновків щодо заниження податкових зобов'язань з ПДВ на суму на суму 132697,41грн. у зв'язку неправомірним формування позивачем бази оподаткування товарів, які імпортовані на митну територію України) суд вважає, що податкові повідомлення-рішення від 19.02.2010 року, які прийняті на підставі акту камеральної перевірки також підлягають скасуванню.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; пропорційно.
З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, тієї обставини, що перевірка позивача здійснена за період з 01.04.2008 року по 30.06.2009 року, а також особливостей визначення зобов'язань з податку на прибуток (визначення об'єкту оподаткування у кожному звітному періоду з урахуванням доходів та витрат підприємства в цьому звітному періоді), визначення бюджетного відшкодування (з урахуванням визначення у кожному податковому періоді податкових зобов'язань, податкового кредиту, від'ємного значення ПДВ, сума якого враховується у зменшення податкового боргу попередніх періодів, а у разі відсутності податкового боргу -зараховується до складу податкового періоду наступного звітного податкового періоду), суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом скасування податкових повідомлень-рішень у повному обсязі, незважаючи на визнання судом обґрунтованими висновків акту перевірки щодо завищення податкового кредиту на суму 5768грн., який сформований в порушення пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України №168/97-ВР, та висновків щодо заниження податкових зобов'язань з ПДВ на суму на суму 132697,41грн. у зв'язку неправомірним формування позивачем бази оподаткування товарів, які імпортовані на митну територію України, оскільки визначення податкових зобов'язань та відповідних штрафних санкцій позивачу за доведені у судовому засіданні порушення неможливо без даних декларацій господарської діяльності позивача та спеціальних програм податкових органів щодо визначення цих податкових зобов'язань та нарахування штрафних санкцій.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-164 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Приватного підприємства „ЕКСІМТРАНССЕРВІС-ПІВДЕНЬ” до Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси, за участю прокуратури Малиновського району міста Одеси, про визнання недійсними та скасування повідомлень-рішень -задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.12.2009 року №0007572301/0, яким визначене Приватному підприємству „ЕКСІМТРАНССЕРВІС-ПІВДЕНЬ” податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 32018722,0 гривень (16946929,0 гривень за основним платежем, 15071793,0 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями) та №0000532350/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на суму 3447377,0 гривень.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.02.2010 року №0001461502/0, яким визначено Приватному підприємству „ЕКСІМТРАНССЕРВІС-ПІВДЕНЬ” суму податкового з податку на додану вартість у сумі 3371993,10 гривень (3211422,0 гривень за основним платежем, 160571,10 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями) та №0001451502/0,яким зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на суму 60000,0 гривень.
Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання постанови у порядку ст.160,167 КАС України.
Головуючий:
Судді:
26 жовтня 2011 року