Справа № 2а/1570/6958/2011
14 жовтня 2011 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Іванова Е.А.
секретар Чиженко А.О.
за участю представників: позивача ОСОБА_1 (за довіреністю)
ОСОБА_2 (за довіреністю)
відповідача ОСОБА_3 (за довіреністю)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Одесагаз»до Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Відкрите акціонерне товариство «Одесагаз»звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків від 14.06.2011 року № 0000831610.
Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Одесі була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах ВАТ «Одесагаз»з ПП «Одеська будівельна компанія», ТОВ «Газукраїна -2009»за період січень 2010 року та ПП «ОТГ-Груп»за період січень 2011 року за результатами якої було складено акт та на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.04.2011 року № 0000571610. вказане податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі того, що актом перевірки встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту у грудні 2010 року та січні 2011 року віднесено суми ПДВ на підставі накладних, оформлених з порушенням діючого законодавства, а саме постачальником визначені недостовірні відомості щодо розташування юридичної особи. В акті перевірки також зазначено, що СДПІ по роботі з ВПП дійшла висновків про нікчемність угод, укладених ВАТ «Одесагаз» з вищевказаними контрагентами в грудні 2010 року та січні 2011 року. Проте позивач не погоджується з твердженнями відповідача та зазначає, що всі договори відповідають основним вимогам, встановленим ЦК України для визнання угод дійсними, ніхто із сторін договорів не звертався до суду з вимогою щодо визнання таких угод недійсними та в судовому порядку договори недійсними не визнавалися, а тому, на думку позивача, суми ПДВ з податкових накладних правомірно віднесені до складу податкового кредиту. Тому на підставі викладеного позивач просить позов задовольнити.
Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали, та просили його задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні та надав на адресу суду письмові заперечення, які мотивовані тим, що ВАТ «Одесагаз»у грудні 2010 року та січні 2011 року мала правовідносини з контрагентами ПП «Одеська будівельна компанія», ТОВ «Газукраїни-2009»та ПП «ОТГ-ГРУП». Представник відповідача у запереченнях зазначав, що при проведенні перевірки, працівниками СДПІ було встановлено, що ВАТ «Одесагаз» безпідставно віднесло до складу податкового кредиту за грудень 2010 року та січень 2011 року суму ПДВ по податковим накладним, складеним з порушенням чинного законодавства, а саме постачальниками у податкових накладних визначені недостовірні відомості щодо розташування юридичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість. Крім того, представником відповідача у запереченнях зазначено, що у вищевказаних контрагентів відсутні складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, а тому угоди, укладені ВАТ «Одесагаз»з ПП «Одеська будівельна компанія», ТОВ «Газукраїни-2009»та ПП «ОТГ-ГРУП»на думку перевіряючих є нікчемними та такими, що не тягнуть за собою правових наслідків, крім наслідків, що пов'язані з їх недійсністю.
Вислухавши пояснення представників позивача, відповідача, вивчивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Одесі була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах ВАТ «Одесагаз»з ПП «Одеська будівельна компанія», ТОВ «Газукраїни-2009» за період грудень 2010 року та ПП «ОТГ-ГРУП»за період січень 2011 року.
За результатами вказаної перевірки був складений акт від 07.04.2011 року № 128/16-1/03351208/12, яким встановлено, що у порушення Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем завищено суму податкового кредиту всього у розмірі 394833,33 грн. в тому числі по періодах: грудень 2010 року -392333,33 грн. та січень 2011 року 2500 грн. Згідно акту перевірки вказане завищення відбулося в результаті того, що позивачем віднесено до складу податкового кредиту у перевіряємих періодах суми ПДВ на підставі податкових накладних, заповнених з порушенням чинного законодавства, а саме постачальниками в накладних зазначена невірна інформація щодо місцезнаходження підприємств. Крім того, актом перевірки встановлено, що у ПП «Одеська будівельна компанія», ТОВ «Газукраїни-2009»та ПП «ОТГ-ГРУП»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі та складські приміщення, транспортні засоби, на підставі чого перевіряючими зроблено висновок щодо нікчемності угод, укладених з вищевказаними контрагентами за період грудень 2010 року-січень 2011 року (а.с.14-17).
На підставі вищевказаного акту СДПІ по роботі з ВПП прийняте податкове повідомлення-рішення від 27.04.2011 року № 0000571610, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 592249,99 грн. з них 394833,33 грн. основного платежу та 197416,66 грн. штрафних санкцій.
Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомлення-рішенням, ВАТ «Одесагаз»звернулося до ДПА України в Одеській області зі скаргою на вказане податкове повідомлення-рішення, за результатами розгляду якої було прийняте рішення, яким позивачу зменшено розмір штрафної санкції на 1249 грн., в решті податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга без задоволення (а.с.20-22).
В результаті зменшення суми грошового зобов'язання СДПІ по роботі з ВПП було винесено нове податкове повідомлення -рішення від 14.06.2011 року № 0000831610, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем - 394833,33 грн. та за штрафними санкціями 196167,67 грн. (а.с.18).
Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач подав повторну скаргу до ДПА України та за результатами розгляду якої прийнято рішення від 22.08.2011 року № 15237/6/25-0115, яким податкове повідомлення-рішення від 14.06.2011 року № 0000831610 залишено без змін, а скаргу ВАТ «Одесагаз» - без задоволення (а.с.23-24).
Судом встановлено, що згідно декларації ПДВ за грудень 2010 року ВАТ «Одесагаз»задекларовано податкового кредиту у сумі 26202873 грн., а згідно декларації з ПДВ за січень 2011 року позивачем задекларовано податкового кредиту у сумі 23726901 грн.
Судом встановлено, що постачальниками ВАТ «Одесагаз»у грудні 2010 року були ТОВ «Газукраїна-2009»та ПП «Одеська будівельна компанія», а у січні 2011 року -ПП «ОТГ-ГРУП».
Судом встановлено, що 01.07.2010 року між ВАТ «Одесагаз»(покупець) та ТОВ «Газукраїна-2009»(постачальник) був укладений генеральний договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 01/07/01-10, предметом якого є те, що постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти (газ), надалі «товар»відповідно до умов цього Договору та додаткових угод до нього (а.с.32).
На виконання вказаної генеральної угоди між ВАТ «Одесагаз»та ТОВ «Газукраїна-2009»були укладені додаткові угоди № 1 від 11.07.2010 року, № 2 від 17.07.2010 року, № 3 від 22.07.2010 року, № 4 від 27.07.2010 року, № 5 від 06.08.2010 року, № 6 від 11.08.2010 року, № 7 від 13.08.2010 року, № 8 від 21.08.2010 року, № 9 від 03.09.2010 року, № 10 від 07.09.2010 року, № 11 від 20.10.2010 року, № 12 від 22.10.2010 року, № 13 від 24.10.2010 року, № 14 від 29.10.2010 року, № 15 від 02.11.2010 року, № 16 від 17.11.2010 року, № 17 від 22.11.2010 року, № 18 від 25.11.2010 року, № 19 від 27.11.2010 року, № 20 від 05.12.2010 року, № 21 від 10.12.2010 року, № 22 від 28.12.2010 року, якими сторони визначили конкретні обсяги поставки нафтопродуктів та ціну товару, що поставляється.
Відповідно до ч 1. ст.. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Факт виконання генеральної угоди з постачання нафтопродуктів підтверджується транспортними накладними на перевезення товару залізничним транспортом № 43220888, 44968803, 44968912, 44968913, 44968914, 44969027, 44968943, 43140802, з яких вбачається, що нафтопродукти залізничним транспортом доставлялися на адресу отримувача ВАТ «Одесагаз»(а.с.44-45, 48, 51-53, 56-60).
Придбаний ВАТ газ в цистернах відвантажувався на його адресу вантажовідправниками, з якими ТОВ «Газукраїна-2009»уклав відповідні договори позики газу від 01.01.2010 року № 12/01-ІІ, від 12.01.2010 року № 12/02-ІІ, від 12.01.2010 року № 12/03-ІІ, від 12.01.2010 року № 12/04-ІІ, від 28.06.2010 року № 12/05-ІІ, від 12.01.2010 року № 12/06-ІІ.
Факт передачі нафтопродуктів підтверджується актами приймання-передачі від 05.12.2010 року (а.с.42), від 10.12.2010 року (а.с.46), від 28.12.2010 року (а.с.49), від 02.01.2011 року (а.с.54), згідно з якими ТОВ «Газукраїна -2009»здійснило передачу нафтопродуктів ВАТ «Одесагаз».
Отримання нафтопродуктів ВАТ «Одесагаз»відповідно до генеральної угоди від 01.07.2010 року підтверджується також видатковими накладними від 05.12.2010 року № РН-0001510 (а.с.43), від 10.12.2010 року № РН-0001560 (а.с.47), від 28.12.2010 року № РН-0001664 (а.с.50), та від 02.01.2011 року № РН-0000001 (а.с.55), складеними на підставі актів приймання передачі нафтопродуктів.
Факти здійснення вищевказаних господарських операцій з постачання нафтопродуктів підтверджені відповідними податковими накладними, виданими ТОВ «Газукраїна-2009»від 29.12.2010 року (а.с.34), від 02.12.2010 року (а.с.36), від 28.12.2010 року (а.с.38) та від 28.12.2010 року (а.с.39).
Судом встановлено, що операції з постачання нафтопродуктів були оплачені позивачем, про що свідчать платіжні доручення № 2909 від 29.12.2010 року (а.с.35), № 2093 від 02.12.2010 року (а.с.37), № 2842 від 28.12.2010 року (а.с.40).
Крім того, в грудні 2010 року постачальником послуг ВАТ «Одесагаз»було ПП «Одеська будівельна компанія», яка мала відповідну ліцензію Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області на виконання будівельно-ремонтних робіт, строком дії з 25.09.2009 року по 04.05.2011 року, з якою позивач уклав договір підряду від 02.12.2010 року № 29, предметом якого замовник (ВАТ «Одесагаз») доручає, а підрядник ПП «Одеська будівельна компанія»зобов'язується виконати ремонт приміщень в газонаповнювальній станції м. Одеси (а.с.64-65), яка знаходиться на балансі ВАТ «Одесагаз»та є його власністю, про що свідчить свідоцтво про право власності на нежилі будівлі та споруди (а.с.93).
На виконання вказаного договору був затверджений Локальний кошторис № 2-1-1 (а.с.70-71).
Договір підряду був виконаний ПП «Одеська будівельна компанія», про що свідчить акт приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2В за грудень 2010 року, відповідно до якого ПП «Одеська будівельна компанія» виконала ремонтні роботи відповідно до Локального кошторису № 2-1-1 на 11000 грн. (а.с.75-76).
Факт здійснення господарської операції підтверджується податковою накладною, виданою ПП «Одеська будівельна компанія» від 22.12.2010 року (а.с.79).
Судом встановлено, що роботи з виконання ремонту були повністю сплачені ВАТ «Одесагаз», шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок ПП «Одеська будівельна компанія», про що свідчить платіжне доручення № 836 від 14.12.2010 року (а.с.80).
Судом встановлено, що ВАТ «Одесагаз»для ведення господарської діяльності було придбано у ПП «ОТГ-ГРУП»зварювальний апарат «Комітек-1200». Факт передавання зварювального апарату підтверджується актом приймання передачі від 20.01.2011 року. На підставі наданої ПП «ОТГ-ГРУП»накладної від 20.01.2011 року № 20/01 (а.с.61) було складено платіжне доручення від 20.01.2011 року № 50 та проведена оплата товару (а.с.63). На підтвердження цієї операції ПП «ОТГ-ГРУПП» було складено та надано ВАТ «Одесагаз»податкову накладну від 20.01.2011 року № 391 (а.с.62).
Статтею 3 Господарського кодексу України визначено поняття господарської діяльності, відповідно до якої під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
В даному випадку, виходячи з вищевикладених фактів та доказів, що їх підтверджують, суд встановив, що договори постачання та підряду укладені у письмовій формі, виконання вказаних договорів підтверджується актами приймання-передачі та актами виконаних робіт, здійснення господарських операцій контрагентами підтверджується виданими податковими накладними, про здійснення оплати постачання нафтопродуктів та послуг за договорами свідчать платіжні доручення про перерахування коштів на банківські рахунки контрагентів, а тому робить висновок, що сторони договорів діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.. 3 ГК України.
Таким чином укладені угоди відповідають загальним вимогам, встановленим Цивільним кодексом України та додержання яких необхідно для чинності правочину.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст.. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
В даному випадку договори постачання нафтопродуктів та підряду, як вже зазначалося вище відповідають вимогам ст. 203 ЦК України, недійсність таких договорів прямо законом не встановлена, а також дані договори судом недійсними не визнавалися, а отже є чинними.
Суд не погоджується з посиланням відповідача на той факт, що контрагенти ВАТ «Одесагаз»за договорами постачання нафтопродуктів та будівельного підряду не мали можливості виконати договори у зв'язку з відсутністю управлінського, технічного персоналу, основних фондів, транспортних засобів, з огляду на наступне.
З генеральної угоди на купівлю-продаж нафтопродуктів вбачається, що її предметом є передача у власність покупця нафтопродуктів, а саме скрапленого газу. Як встановлено судом, нафтопродукти, які ТОВ «Газукраїна-2009»на підставі вищевказаної угоди, передавало у власність ВАТ «Одесагаз», позичалися ТОВ «Газукраїна - 2009»на підставі договорів позики у інших підприємств -позикодавців, які здійснювали відправку нафтопродуктів підприємствам за вказівкою ТОВ «Газукраїна-2009».
Отже, на підставі викладеного, суд приходить до висновку, що для здійснення такої господарської діяльності не потрібно наявності великої кількості персоналу, основних фондів та транспортних засобів.
Це ж саме стосується і договору щодо придбання ВАТ «Одесагаз»зварювального апарату у ПП «ОТГ-ГРУП».
Що стосується завищення суми податкового кредиту ВАТ «Одесагаз» за грудень 2010 року та січень 2011, то слід зазначити наступне.
В акті перевірки, перевіряючими зроблено висновок що завищення податкового кредиту відбулося в результаті того, що позивачем складу податкового кредиту у грудні 2010 року та січні 2011 року віднесено ПДВ по податковим накладним, виданим ПП «Одеська будівельна компанія», ТОВ «Газукраїни-2009»та ПП «ОТГ-ГРУП»та оформлених з порушенням діючого законодавства, а саме постачальником визначені недостовірні відомості щодо розташування юридичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ. Крім того, як зазначає відповідач у акті перевірки, оскільки угоди ВАТ «Одесагаз»з вищевказаними контрагентами є нікчемними, то позивач не мав права відносити суми ПДВ, зазначені у податкових накладних до складу податкового кредиту.
Проте суд не погоджується з означеними висновками податкового органу, з огляду на наступне.
Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що діяв у перевіряємий період, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно з п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Відповідно до п.п. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).
Згідно п.п. 7.2.4. п. 7.2. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Підпунктом 7.2.6. п. 7.2. ст.. 7 Закону зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Відповідно до п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст.. 7 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст.. 7 Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Проте Закон України «Про податок на додану вартість»не визначає наявності обов'язкових реквізитів податкової накладної та не встановлює обставин за яких податкова накладна вважається недійсною. Разом з тим дані, відображені в податкових накладних контрагентами ВАТ «Одесагаз»відповідають даним, яка знаходяться на офіційному сайті ДПА України.
Підстава недійсності податкової накладної визначається Порядком заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. N 165, відповідно до п. 5 якого податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.
Пунктом 2 даного Порядку визначено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Судом встановлено, що всі контрагенти ВАТ «Одесагаз»є платниками податку на додану вартість, отже податкові накладні видавалися саме особами, зазначеними у п. 2 вищевказаного Порядку. Крім того, як вбачається з копій податкових накладних, усі вони оформлені з дотриманням вимог Наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. N 165 та жодного доказу, що це спростовують суду надано не було.
Таким чином, всі податкові накладні, що видавалися ВАТ «Одесагаз»його контрагентами за договорами є дійсними, та відповідно до зазначених норм з моменту оплати коштів за відповідними договорами у позивача виникло право на віднесення сум ПДВ по цим операціям до складу податкового кредиту.
Судом також встановлено, що придбані позивачем за договорами товари та послуги призначені для використання в господарській діяльності ВАТ «Одесагаз»та представником відповідача не заперечується отримання ВАТ «Одесагаз»товару та робіт, зазначених в податкових накладних та доказів їх отримання від інших осіб суду не надано.
З огляду на викладене, судом не встановлено жодного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту.
Що стосується недійсності правочинів, то як уже зазначалося вище, судом встановлено відсутність підстав для визнання їх недійсними.
Отже, суд приходить до висновку, щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, зазначених у податкових накладних, виданих контрагентами ВАТ «Одесагаз»за договорами.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи встановлені обставини, докази, що їх підтверджують та нормативно-правові акти, що регулюють дані відносини, суд робить висновок про те, що позовні вимоги ВАТ «Одесагаз»обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яке не є об'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Оскільки, позивачем були здійснені судові витрати, що підтверджується відповідною квитанцією, та позов підлягає задоволенню, то з державного бюджету слід стягнути 3,40 грн.
Керуючись, ст. ст. 2, 71, 158, 160, 163 КАС України, суд, -
Позов Відкритого акціонерного товариства «Одесагаз»до Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі від 14.06.2011р. №0000831610.
Стягнути з державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Одесагаз»витрати по сплаті судового збору у сумі 3,40грн.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст..254КАС України.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів після отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Повний текст постанови виготовлений 19 жовтня 2011 року
Суддя Е.А.Іванов
19 жовтня 2011 року