Справа № 10975/10/1570
20 жовтня 2011 року м.Одеса
о 17год. 25хв.
У залі судових засідань №29
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Харченко Ю.В.
При секретарі Гурченковій Г.М.
За участю представників сторін:
Позивач: ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_2, виданий Болградським РВ УМВС України в Одеській області 30.05.1996р.)
Від відповідача: ДПІ у м.Іллічівську ОСОБА_2 -за довіреністю від 27.09.2011 року №045/10-007.
Від відповідача: ГУ ДКУ в Одеській області до суду не з'явився, незважаючи на те, що про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м.Іллічівську Одеської області, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області про зобов'язання виплатити кошти за час вимушеного прогулу та моральної шкоди в загальному розмірі 55 188,88грн., з яких 42 870,24грн. -заробітна плата за час вимушеного прогулу та 12 248,64грн. -моральна шкода,-
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнень (від 20.10.2011р. б/н), просить суд зобов'язати Державну податкову інспекцію у м.Іллічівську Одеської області виплатити кошти за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в загальному розмірі 55 188,88грн., з яких 42 870,24грн. -заробітна плата за час вимушеного прогулу та 12 248,64грн. -моральна шкода.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15.06.2010р., залишеною без змін Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2010р. по справі №2-а-11131/09/1570, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено та скасовано Накази Державної податкової інспекції у м.Іллічівську Одеської області №80 від 18.05.2009р. «Про притягнення до відповідальності», №121 від 23.07.2009р. «Про недоліки в упередженні росту та погашенні податкового боргу і роботі з безхазяйним майном у першому півріччі 2009року»в частині оголошення догани старшому державному податковому інспектору відділу погашення прострочених податкових зобов'язань ОСОБА_1, №78-о від 09.09.2009р. «Про звільнення ОСОБА_1.», та поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого державного податкового інспектора відділу погашення прострочених податкових зобов'язань Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області зі зверненням Постанови суду до негайного виконання. Також позивач наголошує на приписи ч.2 ст.235 Кодексу законів про працю України, відповідно до яких при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідач - Державна податкова інспекція у м.Іллічівську Одеської області з позовними вимогами не згодна та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов (вхід.№45271 від 21.12.2010р.), наголошуючи, зокрема на те, що відповідно до ч.2 ст.235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. До того ж, ДПІ посилається на те, що згідно п.2 розділу II Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата, тоді як ОСОБА_1 було звільнено з посади з 09.09.2009р., а обчислення середньомісячної заробітної плати необхідно враховувати виплати за липень-серпень 2009р., натомість позивач посилається на довідку про заробітну плату за 2008р. Також, ОСОБА_1 не зазначає з яких міркувань він виходив визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 12248,64грн. та якими доказами означена шкода підтверджується.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15.06.2010р., залишеною без змін Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2010р., по справі №2-а-11131/09/1570 адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м.Іллічівську Одеської області та Начальника Державної податкової інспекції у м.Іллічівську Одеської області Круглякова Миколи Дмитровича про скасування наказів та поновлення на посаді задоволено, скасовано Накази Державної податкової інспекції у м.Іллічівську Одеської області №80 від 18.05.2009р. «Про притягнення до відповідальності», №121 від 23.07.2009р. «Про недоліки в упередженні росту та погашенні податкового боргу і роботі з безхазяйним майном у першому півріччі 2009року»в частині оголошення догани старшому державному податковому інспектору відділу погашення прострочених податкових зобов'язань ОСОБА_1, №78-о від 09.09.2009р. «Про звільнення ОСОБА_1.», та поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого державного податкового інспектора відділу погашення прострочених податкових зобов'язань Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області зі зверненням Постанови суду в частині поновлення на посаді до негайного виконання.
Також, судом встановлено, що згідно з наказом за підписом Начальника Державної податкової інспекції у м.Іллічівську Одеської області М.Д.Круглякова №78-о від 09.11.2010р. «Про поновлення на посаді ОСОБА_1.», ОСОБА_1 з 09.11.2010року поновлено на посаді старшого державного податкового інспектора сектору організації роботи з безхазяйним майном відділу погашення прострочених податкових зобов'язань Державної податкової інспекції у м.Іллічівську.
Відповідно до ч.2 ст.235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Крім того, згідно зі ст.236 Кодексу законів про працю України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Таким чином, беручи до уваги наведене, а також те, що ОСОБА_1 на виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 15.06.2010р., залишеної без змін Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2010р., було поновлено на посаді лише з 09.11.2010р., що підтверджується наявним у справі Наказом Начальника Державної податкової інспекції у м.Іллічівську Одеської області М.Д.Круглякова №78-о від 09.11.2010р. «Про поновлення на посаді ОСОБА_1.», виплаті позивачу підлягає сума середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу починаючи з 10.09.2009р. по 08.11.2010р. включно.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Моральна (немайнова) шкода - наслідки правопорушення, які не мають економічного змісту і вартісної форми і можуть полягати у:1) фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, які фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, які фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у принижені честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна (немайнова) шкода може полягати у приниженні честі, гідності, престижу або дулової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності, прав, наданих споживачам, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми.
Означене свідчить про те, що обов'язковою умовою відшкодування є реальна наявність моральної шкоди та вина певної особи чи державного органу у її завданні.
Відповідно до статті 237-1 Кодексу законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Також, відповідно до Постанови Верховного Суду України №4 від 31.03.1995року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Крім цього, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Проте, беручи до уваги те, що позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження заподіяння йому відповідачем моральної шкоди у вигляді моральних чи фізичних страждань, погіршення стану здоров»я, тощо, а також не надано ґрунтовних пояснень та доказів в підтвердження того, з яких саме міркувань виходив позивач визначаючи спірну суму завданої, за його твердженням, відповідачем моральної шкоди, суд не вбачає підстав для задоволення позову ОСОБА_1 в означеній частині позовних вимог.
Згідно з ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 71 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково, в частині позовних вимог щодо зобов'язання ДПІ у м.Іллічівську Одеської області виплатити на користь позивача суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 10 вересня 2009року по 08 листопада 2010року.
Керуючись ст.11, ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м.Іллічівську Одеської області, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області про стягнення коштів за час вимушеного прогулу та моральної шкоди в загальному розмірі 55 188,88грн., задовольнити частково.
2. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у м.Іллічівську Одеської області (68001, Одеська обл., м.Іллічівськ, вул.Шевченко,3; код ЄДРПОУ 20949456) виплатити на користь ОСОБА_1 (68001, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 10 вересня 2009року по 08 листопада 2010року.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанову суду звернути до негайного виконання відповідно до приписів ст.256 КАС України.
Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено та підписано суддею 25 жовтня 2011 року.
Суддя Харченко Ю.В.