Справа 2-а-4396/1539/11 року
04.10.2011 року Котовський міськрайонний суд Одеської області
в складі: головуючого судді -Сітарчука О. І.
при секретарі -Черній К.Р.
за участю адвокатів ОСОБА_1
прокурора Діхтяр Ф.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Котовську Одеської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до виконкому Котовської міської ради про скасування рішення № 200 від 28.07.2011 року,-
встановив:
Позивачка звернулася до суду з позовом до виконкому Котовської міської ради та відповідача ОСОБА_3 про скасування рішення виконкому та визначення місця проживання дитини, стверджуючи, що 28 липня 2011 року виконком Котовської міської Ради прийняв рішення № 200 «Про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4», яким визначив місце проживання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_1.
Вважає вказане рішення незаконним по слідуючим підставам:
24 травня 2011 року, на підставі рішення Саратського районного суду Одеської області шлюб між нею та ОСОБА_3 було розірвано. За згодою батька ОСОБА_3 вона забрала свою малолітню доньку ОСОБА_4 та переїхала на постійне місце проживання в АДРЕСА_2, в зв'язку з чим ствердження виконкому, що в порушення ст. 162 СК України вона викрала дитину не відповідає дійсності.
Ствердження відповідача, що комісія з питань захисту прав дитини вивчила житлові умови проживання доньки ОСОБА_4 не відповідають дійсності, оскільки фактичного обстеження житлових умов не проводилось В порушення вимог п.72 Постанови КМ України від 24.09.2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язані з захистом прав дитини», службою по справах дітей не складений акт по форму № 9, який не був направлений в орган опіки та піклування.
ЇЇ малолітня донька мешкала в добрих умовах, сім'я матеріально забезпечена є всі умови для розвитку дитини. При прийняті рішення виконком Котовської міськради не взяв до уваги факт, що спір про місце проживання дитини, яка є дівчинкою та повинна проживати з мамою.
Змінивши свої позовні вимоги та відповідача , просила визнати недійсним та скасувати рішення виконкому Котовської міської ради Одеської області № 200 від 28.07.2011 року про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4
Представник позивачки адвокат ОСОБА_1 підтримав її позовні вимоги, вважає, що виконком Котовської міської ради перевищив свої повноваження, просив скасувати вказане рішення. Вказував, що в теперішній час позивачка подала позов до суду по місцю проживання батька про визначення місця проживання дитини, оскільки батько таємно вивіз дитину до себе.
Відповідач позов не визнав, в судовому засіданні представник ОСОБА_5 пояснила, що виконком прийняв законне та обґрунтоване рішення про визначення місця проживання дитини та просила відмовити позивачці в задоволенні її позову.
Прокурор Діхтяр Федірв судовому засіданні також просив відмовити позивачці в задоволенні її позову, оскільки вважає, що виконком прийняв законне рішення.
Представник Саратської районної державної адміністрації ОСОБА_6 вказувала, що рішенні незаконне, оскільки батько дитини ОСОБА_3 повинен був звертатися не в Котовський міськвиконком, а по місцю проживання дитини яка на момент рішення проживала з матір'ю в Саратському районі Одеської області. Вважає, що малолітня донька ОСОБА_4 повинна проживати з матір'ю, просила скасувати вказане рішення.
Начальник служби у справах дітей Саратьскої райдержадміністрації ОСОБА_7 вважає рішення Котовського міськвиконкому незаконним, оскільки мати дитини позивачка ОСОБА_2 належним чином не була повідомлена про предмет розгляду справи Котовським міськвиконкомом, та рішення про місце проживання дитини повинно було розглядатися в Саратьській райдержадміністрації Вважає, що малолітня дитина жіночого полу повинна проживати з матір'ю.
ОСОБА_3 надав суду заперечення та пояснив, що в позові позивачка ОСОБА_2 всупереч нормам ст.50 КАС України зазначила його як відповідача, який згідно діючого законодавства, не являється суб'єктом владних повноважень та не може бути відповідачем в цій адміністративній справі.
Крім цього в позові позивачка зазначила, що забрала дитину за згодою з ним, що не відповідає дійсності, оскільки в тексті рішення виконавчого комітету Котовської міськради вказано, що вона таємно, без погодження зі своїм чоловіком, виїхала разом з дитиною в с. Ярославка Саратського району Одеської області.
Вищезазначений факт був повністю досліджений виконавчим комітетом Котовської міськради п1д час розгляду матеріалів про визначення місця проживання доньки ОСОБА_4.
Доводи позивачки про те, що акти обстеження житлових умов не відповідають фактичним обставинам також надумані позивачкою, тому що за місцем його проживання в АДРЕСА_1 так і за місцем проживання відповідачки по АДРЕСА_2 представники виконкому Котовської міськради особисто здійснювали обстеження житлово-побутових умов зі складанням відповідних актів , передбачених п. 72 Постанови КМ України № 866 від 24.09.2008 року.
Відповідно до п.72 Постанови КМ України № 866 від 24.09.2008 року « ...для розв'язання спору, що виникли між батьками, щодо визначення місця проживания дитини, один з батьків подає служби у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу, копію свідоцтва про народження дитини, довідку з місця навчання, виховання дитини, довідку про сплату аліментів…).
Між ним та позивачкою виник спір про місце проживання дитини коли вони всі проживали в м. Котовську, тому він звернувся з заявою до органу опіки та піклування Котовської міської ради Одеської області, надавши необхідні документи.
Доводи позивачки про те, що донька Софійка проживала з нею в добротних умовах, була оточена турботою всіх членів сім'ї та що сім'я матеріально забезпечена не ввідповідають дійсності, оскільки позивачка не має власного житла, для дитини не облаштована окрема дитяча кімната, дитячі іграшки та речі в недостатній кількості. Кожний раз коли він приїздив в с. Ярославка, дитина була одягнена в брудний одяг, помітно схудла, не була влаштована в дитячі заклади, що негативно відображалось на фізичному та психічному розвитку дитини.
Також, нормами діючого законодавства, не передбачено, що дитина жіного полу має проживати з матір'ю, а чоловічого з батьком, тому ці доводи позивачки також є безпідставними. Просив суд відмовити позивачці в задоволенні її позову.
Представник ОСОБА_3 -підтримала його позовні вимоги, просила суд відмовити позиваці в задоволенні її позову.
Вислухавши сторони, їх представників, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9,ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12,ОСОБА_13,ОСОБА_14,дослідивши матеріали справи ,суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
В судовому засіданні встановлено, що 28.07.2011 року виконавчий комітет Котовської міської ради прийняв рішення № 200, щодо визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4, при цьому виконавчий комітет керувався ст. 161,162 СК України та Постановою КМ України № 866 від 24.09.2008 року «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної з захистом прав дитини.
Згідно ч.2 ст.161 СК України під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її та інші обставини, що мають істотне значення.
Вказані вимоги виконком не виконав, оскільки позивачка була не належним чином повідомлена про предмет слухання справи, не була присутня при розгляді справи, та не давала своїх пояснень, що підтверджується надісланими до неї телеграмами, в яких вказано, що вона запрошується на комісію з питань захисту прав дитини. Не були залучені свідки для вияснення питання про прихильність дитини до батьків, а дитина не давала пояснень з цього приводу, оскільки їй 2 роки.
Також при винесені свого рішення виконавчий комітет посилався на ст. 162 СК України, що позивачка таємно, без погодження зі своїм чоловіком, виїхала разом з дитиною до с. Ярославка Саратського району.
Вказане посилання незаконне, оскільки ст. 162 СК України передбачає, що якщо один з батьків самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, змінить її місце проживання, в тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини та повернення її за попереднім місцем проживання.
При переїзді на інше місце проживання позивачкою не було прийнято рішення ні судом, ні органом опіки та піклування про місце проживання дитини, тому позивачка, яка не позбавлена батьківських прав, мала право поїхати зі свою дитиною без згоди батька, окрім виїзду за кордон.
Рішення також прийнято в порушення п.72 Постанови КМ України № 866 від 24.09.2008 року, частина 3 якого передбачає, що п рацівник служби у справах дітей проводить бесіду з батьками та відвідує їх за місцем проживання, про що складає акт обстеження житлово-побутових умов за формою згідно з додатком 9, який передбачає ознайомлення батьків з актом.
Акт обстеження житлово-побутових умов складений 23.06.2011 року завідуючим сектором з питань усиновлення, опіки та піклування відділу у справах дітей управління у справах сім'ї та молоді Котовської міської ради ОСОБА_9 не відповідає додатку № 9.
В порушення ч.1 п.72 Постанови КМ України № 866 від 24.09.2008 року «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної з захистом прав дитини»виконком Котовської міськради прийняв рішення про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 коли вона проживала в Саратському районі Одеської області, тобто не по місцю проживання малолітньої дитини, а тому воно не відповідає вимогам законодавства.
Рішення виконкому, прийняте з порушенням чинного законодавства підлягає скасуванню.
При наявності прямо протилежних думок Котовської міськради та Саратської райдержадміністрації про місце проживання малолітньої ОСОБА_4, суд вважає, що це питання може бути вирішено тільки судом, рішення якого кожна сторна може оскаржити.
В судовому засідання свідки ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 пояснили, що малолітня Софійка має особисту прихильність до батька, та вважають що вона повинна проживати з ним.
Свідок ОСОБА_9 поянив, що він повідомляв позивачку про розгляд справи про місце проживання дитини в Котовський міськраді та склав акт обстеження її житлових умов по місцю її проживання.
Свідок ОСОБА_10 пояснила, що малолітня Софійка має особисту прихильність до матері, та вважає що вона повинна проживати з нею.
Оцінюючи докази, а саме пояснення свідків суд не може прийняти їх до уваги про розгляді адміністративного позову про законність рішення Котовської міськради, оскільки ці свідчення необхідні при визначенні місця проживання дитини.
Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 6, 17, 71, 41, 105, 158-160, 167 КАС України, ст.ст. 160,161 СК України, суд-
Позов ОСОБА_2 до виконкому Котовської міської ради про скасування рішення № 200 від 28.07.2011 року -задовольнити.
2. Визнати недійсним та скасувати рішення виконкому Котовської міської ради Одеської області № 200 від 28.07.2011 року про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4,
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення або отримання її копії шляхом подачі апеляційної скарги.
Суддя О.І.Сітарчук