ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62
08 травня 2008 р.
Справа № 5/41
за позовом ТзОВ "Експедиція, транспортування, логістика" вул. М.Чурай, 10, а/с 1566, м.Калуш, Івано-Франківська область, 77331
до відповідача Суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 АДРЕСА_1
про визнання дійсним договору суборенди транспортних засобів від 30.12.2007р.
Представники:
Від позивача: Ханенків О.М. - представник, (довіреність № 39 від 30.11.2007р.)
Від відповідача: ОСОБА_1. - підприємець, свідоцтво про державну реєстрацію від 16.01.2006р.
В судовому засіданні 06.05.08р. оголошувалась перерва до 08.05.08р. для подання сторонами додаткових документів, витребуваних судом.
СУТЬ СПОРУ: заявлено позов про визнання дійсним договору суборенди транспортних засобів від 30.12.2007р., укладеного між суб"єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 та ТзОВ "Експедиція, транспортування, логістика".
Представник позивача в судовому засіданні заявлений позов підтримав.
Представник відповідача в судовому засіданні та у відзиві на позов проти позову не заперечував.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши представників сторін, суддя, -
встановив:
11.12.2007 року між ТзОВ "Експедиція, транспортування, логістика" та суб"єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 було укладено Генеральну (попередню) угоду суборенди транспортних засобів, відповідно до якої сторони зобов"язувались укласти договір суборенди транспортних засобів, а саме: автомобілів марки: КАМАЗ 53212, державний номер НОМЕР_1 КАМАЗ 53212 державний номер НОМЕР_2 ГАЗ 3309, державний номер НОМЕР_3 Такий договір суборенди мав бути укладений до 01.01.2008 року та посвідчений нотаріально. Вказаний договір був укладений 30.12.2007 року, проте не був посвідчений нотаріально, і як стверджує позивач, - з вини відповідача по справі. Вищевказані транспортні засоби були передані суб"єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 ТзОВ "Експедиція, транспортування, логістика" актами приймання-передачі від 01.01.2008 року, використовувались товариством в роботі, за їх оренду позивач сплачував відповідачу орендну плату в січні, лютому 2008 року. За твердженням позивача, на його вимогу, відповідач не з"явився до нотаріуса з метою нотаріального посвідчення вказаного договору оренди транспортних засобів та не надав документів, необхідних для вчинення посвідчення правочину, що і послужило підставою для звернення позивача до суду із даним позовом. Позивач вказує на те, що згідно ст.799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається в письмовій формі і за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. Однак, як зазначено в позовній заяві, відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення угоди і тому позивач, посилаючись на ст.220 ЦК України просить суд визнати договір дійсним без нотаріального посвідчення.
Згідно зі ст.203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, передбачено, що зміст правочину не може суперечити вимогам цього Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин повинен вчинятись у формі, встановленій законом. Відповідно до ст.799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається в письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Як вбачається з договору оренди транспортних засобів від 30.12.2007р., укладеного між суб"єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 та суб"єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 - договір укладений в письмовій формі, проте нотаріально не посвідчений, а відповідно до ст.761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.
У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Оскільки договір оренди транспортних засобів від 30.12.2007р., укладений між суб"єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 та суб"єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1, не був посвідчений нотаріально, то і орендар - суб"єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 не мав права передавати транспортні засоби в суборенду, так як не є особою, якій належать майнові права. Договір оренди транспортних засобів від 30.12.2007р., укладений між суб"єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 та суб"єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 є нікчемний і не надає ОСОБА_1 цивільної дієздатності (здатності своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов"язки, самостйно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання).
За таких обставин, в суду відсутні підстави для визнання дійсним договору суборенди транспортних засобів без подальшого його нотаріального посвідчення з тих підстав, що договір укладений з особою, яка не мала права на його укладення, так як не була ні власником транспортних засобів, ні особою, якій належать майнові права.
Тому в задоволенні позову слід відмовити, а витрати по справі залишити на позивачу.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст.203, 220, 761, 799 Цивільного кодексу України, ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
в позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
рішення підписане 13.05.08
Виготовлено в АС "Діловодство суду"