Господарський суд Чернігівської області
14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел., факс 672-847
19 вересня 2011 року справа № 6/82
За позовом: фізичної особи -підприємця ОСОБА_1,
АДРЕСА_1
до відповідача: Чернігівської міської ради,
вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, 14000,
про визнання рішення в частині недійсним.
Суддя Блохіна Ж.В.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_2, довіреність №1592 від 03.11.2009 року,
від відповідача: ОСОБА_3, довіреність №3-15/705 від 26.07.2011 року,
Рішення прийнято 19.09.2011р. після оголошених в судових засіданнях 31.08.2011 року та 13.09.2011 року перерв на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 подано позов до Чернігівської міської ради про визнання недійсним п. 104 рішення 31 сесії 5 скликання Чернігівської міської ради від 12 вересня 2008 року.
Представник позивача підтримує позовні вимоги і просить їх задовольнити, посилаючись на те, що відповідач безпідставно спірним рішенням змінив умови користування та коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки загальною площею 11032 кв. м, яка перебуває в оренді позивача, встановивши його у розмірі 2,5, чим порушив права позивача. Позивач стверджує, що коефіцієнт функціонального призначення земельної ділянки визначається у відповідності до видів економічної діяльності суб'єкта господарювання, які в нього не змінювались, а тому при прийнятті спірного рішення відповідачем порушені вимоги Закону України «Про місцеве самоврядування»та Порядок нормативно грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затверджений спільним наказом Держкомзему України, Мінагрополітики України, Мінбудархітектури України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006р. №18/15/21/11.
Представник відповідача заперечує проти позовних вимог та просить у позові відмовити, посилаючись на дотримання законодавства при прийнятті спірного рішення.
Вислухавши представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, з'ясувавши обставини, які мають значення для вирішення спору, суд
ОСОБА_1 є фізичною особою -підприємцем, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію серії НОМЕР_2, яка здійснена 18.02.2002р.
22.02.2002р. між відкритим акціонерним товариством „Чернігівське АТП 17462” та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу об'єкту нерухомості: нежитлового приміщення, обозначене на технічному плані літерою „В”, іменоване як „ГСМ” загальною площею 37,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2
Чернігівська міська рада рішенням від 19 червня 2002 року (третя сесія двадцять четвертого скликання) вирішила, зокрема: „Враховуючи договір купівлі-продажу від 22.02.2002 року, приватному підприємцю ОСОБА_1 передати земельну ділянку в довгострокову оренду, строком на 25 років, площею 1,1032 га по АДРЕСА_2 для обслуговування нежитлового приміщення „ГСМ”.
Також 19 червня 2002 року складено акт прийому-передачі про те, що згідно з рішенням Чернігівської міської ради від 19 червня 2002 року (третя сесія двадцять четвертого скликання) міська рада передає, а приватний підприємець ОСОБА_1 приймає в довгострокову оренду, строком на 25 років земельну ділянку по АДРЕСА_2 площею 1,1032 га, для обслуговування нежитлового приміщення „ГСМ”.
10 липня 2002 року між Чернігівською міською радою (орендодавець) та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки №1719.
Згідно п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар бере у довгострокову оренду земельну ділянку, що знаходиться в місті Чернігові по АДРЕСА_2 площею 11032 кв. м -для обслуговування нежитлового приміщення ГСМ (рішення сесії Чернігівської міської ради від 19 червня 2002 року).
Земельна ділянка передається в оренду для обслуговування нежитлового приміщення ГСМ (п. 2.1 договору). Договір укладається строком на 25 років (п. 2.2 договору).
10.07.2002р. цей договір оренди посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області і зареєстрований в реєстрі за №4593. Також цей договір зареєстрований у Чернігівській міській разі (управлінні земельних ресурсів), про що у книзі державної реєстрації договорів оренди вчинено запис 12.07.2002р. №1719.
Рішенням №78 від 18 квітня 2005 року (пункт 3.5) виконавчий комітет Чернігівської міської ради вирішив продовжити строк дії архітектурно-планувального завдання на проектно-пошукові роботи приватному підприємцю ОСОБА_1 для будівництва виробничих приміщень для обслуговування та ремонту автомобілів з улаштуванням автономного джерела теплопостачання по АДРЕСА_2 згідно з рішенням виконкому міської ради від 17.02.2003 року №39.
Рішенням від 17 червня 2008 року №168 (пункт 8) виконавчий комітет Чернігівської міської ради вирішив затвердити акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію виробничих приміщень для обслуговування та ремонту автомобілів із улаштуванням автономного джерела теплопостачання ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 загальною площею 2438,1 кв. м, збудованих підрядним способом, який (акт) зареєстровано в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Чернігівській області 23.06.2008 року за №340-08.
22.07.2008р. позивач направив Чернігівському міському голові (вх №22-7123 від 29.07.2008р.) клопотання про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 12.07.2002р. №1719, в якому просить пункт 2.1 викласти в наступній редакції: „Земельну ділянку передати в оренду для експлуатації виробничих приміщень для обслуговування та ремонту автомобілів з улаштуванням автономного джерела теплопостачання”.
Чернігівська міська рада рішенням від 12 вересня 2008 року (тридцять перша сесія п'ятого скликання) вирішила (пункт 104), враховуючи акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту від 17.06.2008 року, внести зміни до пункту 41 рішення міської ради від 19.06.2002 року (3 сесія 24 скликання), читати: „для експлуатації виробничих приміщень для обслуговування та ремонту автомобілів, з улаштуванням автономного джерела”, замість: „для обслуговування нежитлового приміщення ГСМ”. (Землі промисловості, коефіцієнт функціонального використання -2,5 -комерційне використання).
На підставі рішення виконкому Чернігівської міської ради від 22.10.2008р. №275 ОСОБА_1 видано Свідоцтво про право приватної власності на об'єкт нерухомості в АДРЕСА_2, а саме: виробничі приміщення загальною площею 125,3 кв. м, 2102,0 кв. м, 210,8 кв. м.
15 жовтня 2008 року між Чернігівською міською радою (орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладена додаткова угода до договору оренди земельної ділянки №1719 від 12.07.2002р.
Даною додатковою угодою сторони домовились, зокрема, про наступне:
- у пункті 1.1 читати: „для експлуатації виробничих приміщень для обслуговування та ремонту автомобілів, з улаштуванням автономного джерела. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1829767,52 гривень (165,86 грн. за 1 кв. м)”, замість: „для обслуговування нежитлового приміщення ГСМ (рішення сесії Чернігівської міської ради від 19 червня 2002 року). Грошова оцінка зазначеної земельної ділянки в цілому становить 802239 гривень 92 коп. (довідка Чернігівського міського управління земельних ресурсів від 08.07.2002 року)”;
- у пункті 2.1 читати: „для експлуатації виробничих приміщень для обслуговування та ремонту автомобілів, з улаштуванням автономного джерела”, замість: „для обслуговування нежитлового приміщення ГСМ”;
- у пункті 3.1 читати: „у грошовій формі в розмірі 4,0 відсотка нормативної грошової оцінки землі, що становить 73190,грн. (6,63440 грн. за 1 кв. м) на рік щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати до 30 числа” замість „на рівні земельного податку до 10 числа”.
Чернігівська міська рада рішенням (тридцять шоста сесія п'ятого скликання) від 27 березня 2009 року (пункт 31) вирішила приватному підприємцю ОСОБА_1 відмовити в зміні коефіцієнту функціонального використання земельної ділянки площею 1,1032 га по АДРЕСА_2 на „1,2 -промислове використання”, замість: „2,5 -комерційне використання”.
Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі-підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Таким чином, підставами для скасування правового акту органу місцевого самоврядування є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, а також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації.
Згідно статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
У статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зі змісту статті 12 Земельного кодексу України вбачається, що розпорядження землями територіальної громади міста, у тому числі надання їх у користування, належить до повноважень міської ради та здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу.
Статтею 84 Земельного кодексу України встановлено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.
Відповідно до п. 12 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель зазначених в абзаці третього цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські селищні, міські ради, а за межами населених пунктів -відповідні органи виконавчої влади.
Оскільки спірна земельна ділянка площею 1,1032 га по АДРЕСА_2 розташована на території міста Чернігова, то відповідно п. 12 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України розпорядження нею здійснює Чернігівська міська рада.
Пунктом 34 статті 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” передбачено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад відносяться питання регулювання земельних відносин, які вирішуються виключно на пленарних засіданнях.
Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу та інше.
Відповідно до ст. ст. 116,120,124,125 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент укладення між сторонами договору оренди землі 12.07.2002р., громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. При переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
На підставі вищевказаних норм Земельного кодексу України позивач набув право на оренду земельної ділянки площею 1,1032 га по АДРЕСА_2 в м. Чернігові шляхом укладення у встановленому порядку з Чернігівською міською радою договору оренди земельної ділянки, який зареєстрований у Чернігівській міській разі (управлінні земельних ресурсів), про що у книзі державної реєстрації договорів оренди вчинено запис 12.07.2002р. №1719.
Згідно ст. 15 Закону України „Про оренду землі” однією з істотних умов договору оренди землі є - умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду.
Як вбачається з договору оренди земельної ділянки від 12.07.2002р., укладеного між сторонами, земельна ділянка передана в оренду для обслуговування нежитлового приміщення ГСМ.
Рішенням від 17 червня 2008 року №168 (пункт 8) виконавчий комітет Чернігівської міської ради затвердив акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію виробничих приміщень для обслуговування та ремонту автомобілів із улаштуванням автономного джерела теплопостачання ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 загальною площею 2438,1 кв. м, збудованих підрядним способом, який (акт) зареєстровано в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Чернігівській області 23.06.2008 року за №340-08.
На підставі звернення позивача від 22.07.2008р. Чернігівська міська рада (тридцять перша сесія п'ятого скликання) рішенням від 12 вересня 2008 року (пункт 104), враховуючи акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту від 17.06.2008 року, внесла зміни до пункту 41 рішення міської ради від 19.06.2002 року (3 сесія 24 скликання), читати: „для експлуатації виробничих приміщень для обслуговування та ремонту автомобілів, з улаштуванням автономного джерела”, замість: „для обслуговування нежитлового приміщення ГСМ”. (Землі промисловості, коефіцієнт функціонального використання -2,5 -комерційне використання).
Отже, підставою для зміни відповідачем умов використання та цільового призначення земельної ділянки, яка надана в оренду позивачу, був акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту нерухомості - виробничих приміщень для обслуговування та ремонту автомобілів із улаштуванням автономного джерела теплопостачання.
Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на те, що спірне рішення прийнято ним у відповідності до законодавства, при цьому він керувався Порядком нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, Методикою нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, Інструкцією з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми NN 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем),
Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України категорії земель України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:
а) землі сільськогосподарського призначення;
б) землі житлової та громадської забудови;
в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;
г) землі оздоровчого призначення;
ґ) землі рекреаційного призначення;
д) землі історико-культурного призначення;
е) землі лісогосподарського призначення;
є) землі водного фонду;
ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Спільним наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 N 18/15/21/11, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 квітня 2006 р. за N 388/12262, затверджено Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів (далі -Порядок).
Відповідно до пункту 1.3 Порядку нормативна грошова оцінка земель використовується, зокрема, для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Згідно п. 3.1. Порядку в основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель.
Відповідно до п. 3.2 Порядку нормативна грошова оцінка населених пунктів для всіх категорій земель та земельних ділянок (за винятком сільськогосподарських угідь) визначається згідно з формулою 8, до якої входить показник „Кф” - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо).
У п. 3.5 Порядку зазначено, що коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), ураховує відносну прибутковість видів економічної діяльності.
Віднесення земель до категорії земель за функціональним використанням провадиться згідно з Інструкцією з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми NN 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем), затвердженою наказом Держкомстату України від 05.11.98 N 377, зареєстрованою в Мін'юсті України 14.12.98 за N 788/3228, відповідно до видів економічної діяльності, зазначених у довідках, що надають юридичним особам органи державної статистики.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 р. N 213 затверджено Методику нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів (далі -Методика).
Відповідно до пункту 1 Методики нормативна грошова оцінка земельних ділянок здійснюється, зокрема, з метою визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
У п. 21 Методики передбачено, що нормативна грошова оцінка земель населених пунктів визначається за певною формулою „7”, в якій також застосовується значення „Кф” - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо.
Отже, з вищевикладених норм вбачається, що нормативна грошова оцінка земель населених пунктів, яка впливає на розмір орендної плати за землю, залежить від функціонального використання земельної ділянки, яка, в свою чергу, залежить від видів економічної діяльності, зазначених у довідках, що надають юридичним особам органи державної статистики, тобто, діяльності, яка здійснюється на земельній ділянці.
Додаток 1 до пунктів 3.5, 3.7, 3.9, 3.10 Порядку визначає коефіцієнти, які характеризують функціональне використання земельної ділянки (Кф), зокрема, до земель комерційного використання відносяться землі торгівлі транспортними засобами та їх ремонту, коефіцієнт Кф -2,5.
Саме цей коефіцієнт і визначив відповідач спірним рішенням для земельної ділянка, яка надана позивачу в оренду за вищевказаним договором оренди від 12.07.2002р., при цьому визначальним для прийняття спірного рішення був акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта нерухомості -виробничі приміщення для обслуговування та ремонту автомобілів.
Проте, як вбачається з вищевказаних норм законодавства значення коефіцієнта функціонального використання земельної ділянки залежить від видів економічної діяльності наявних в межах земельної ділянки, виходячи з її фактичного використання, а не призначення об'єкта нерухомості, який знаходиться на земельній ділянці.
Зважаючи на те, що об'єктами класифікації в КВЕД є усі види економічної діяльності статистичних одиниць (юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців), то для встановлення коду виду економічної діяльності для визначення функціонального використання земельної ділянки фізичним особам-підприємцям, виходячи з положень п.3.5 Порядку, мають використовуватись довідки органів державної статистики.
Порушуючи вищевказані нормативні акти, відповідач приймаючи спірне рішення, враховував не види економічної діяльності, які здійснює відповідач на орендованій земельній ділянці, а прийняв до уваги акт державної приймальної комісій про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 17.06.2008р., тобто документ, який не враховується при визначенні коефіцієнта, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) позивачем.
Крім того, в ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України, якою регулюється набуття права власності на новостворене майно та об'єкти незавершеного будівництва, передбачено, що, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Отже, виходячи з вищевикладених норм Цивільного кодексу України, право власності на новостворене майно - виробничі приміщення для обслуговування та ремонту автомобілів із улаштуванням автономного джерела теплопостачання ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 загальною площею 2438,1 кв. м, прийняті за акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 17.06.2008р., підлягало державній реєстрації, яке на момент прийняття відповідачем спірного рішення ще не відбулося (Свідоцтво про право власності на нерухоме майно видано на підставі рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 22.10.2008р. №275).
Дана обставина не була врахована відповідачем при прийнятті спірного рішення.
Як вбачається з копій Свідоцтв про сплату єдиного податку за 2008, 2009 та 2010 роки, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснює наступні види діяльності: оптова та роздрібна торгівля продовольчими та непродовольчими товарами, торгово-посередницька діяльність, інші види діяльності (здавання власного нерухомого майна в оренду, виготовлення металевих виробів).
Відповідач не надав належних і допустимих доказів здійснення позивачем діяльності, щодо експлуатації виробничих приміщень для обслуговування та ремонту автомобілів, з улаштуванням автономного джерела на орендованій ним земельній ділянці.
Відтак, у Чернігівської міської ради були відсутні правові і фактичні підстави для прийняття спірного рішення про внесення зміни до пункту 41 рішення міської ради від 19.06.2002 року (3 сесія 24 скликання), читати: „для експлуатації виробничих приміщень для обслуговування та ремонту автомобілів, з улаштуванням автономного джерела”, замість: „для обслуговування нежитлового приміщення ГСМ”. (Землі промисловості, коефіцієнт функціонального використання -2,5 -комерційне використання), яке впливає на нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка надана в оренду позивачу, на розмір орендної плати, яку позивач має вносити за оренду землі, тобто впливає на права та обов'язки позивача, як орендаря земельної ділянки відповідно до договору від 12.07.2002р. №1719.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що спірне рішення Чернігівської міської ради суперечить вищевказаним актам цивільного законодавства і порушує цивільні права позивача, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним п. 104 рішення 31 сесії 5 скликання Чернігівської міської ради від 12 вересня 2008 року, а саме: „ Враховуючи акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту від 17.06.2008 року, внести зміни до пункту 41 рішення міської ради від 19.06.2002 року (3 сесія 24 скликання), читати: „для експлуатації виробничих приміщень для обслуговування та ремонту автомобілів, з улаштуванням автономного джерела”, замість: „для обслуговування нежитлового приміщення ГСМ”. (Землі промисловості, коефіцієнт функціонального використання -2,5 -комерційне використання)”.
3. Стягнути з Чернігівської міської ради (м. Чернігів, вул. Магістратська, 7, ідентифікаційний код 34339125) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 85 грн. державного мита та 236 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Ж.В. Блохіна
Повне рішення складено 22.09.2011р.
19.09.11