"25" жовтня 2011 р. Справа № 8/5027/809/2011.
За позовом Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі Чернівецької філії
До відповідача - приватного підприємця ОСОБА_1 с. Атаки Хотинського району
Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача -приватний підприємець ОСОБА_2
про стягнення 16943,06 грн.
Cуддя М.І.Ніколаєв
представники:
від позивача -не з'явився
від відповідача -ОСОБА_1 підприємець
від третьої особи -не з'явився
СУТЬ СПОРУ : Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі Чернівецької філії звернулася з позовом до приватного підприємця ОСОБА_1 с. Атаки Хотинського району про стягнення 16943,06 грн. боргу спожитий протягом 01.09.2008 року -31.03.2009 року газ.
Відповідач у відзиві на позов вимоги позивача не визнає, обґрунтовуючи це тим, що договір на постачання газу не укладав та природний газ не споживав.
Ухвалою суду від 02.08.2011 року порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 25.08.2011 року за участю представників сторін (суддя Марущак І.В.).
У зв'язку з перебуванням судді Марущака І.В. у відпустці справу у встановленому порядку передано до провадження до судді М.І.Ніколаєва.
Ухвалами суду розгляд справи неодноразово відкладався.
У судовому засіданні 17.10.2011 року оголошено перерву до 20.10.2011 року.
Ухвалою суду від 20.10.2011 року розгляд справи відкладено на 25.10.2011 року.
Позивач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, що не перешкоджає вирішенню спору по суті.
Заслухавши пояснення відповідача, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
03.05.2007 року між позивачем та третьою особою (ПП ОСОБА_2.) підписано договір на постачання природного газу №78038 (далі-договір), згідно якого позивач зобов'язався передавати за адресою АДРЕСА_1 Хотинського району у власність третьої особи газ, а останній зобов'язався прийняти та оплатити його на умовах Договору.
Згідно пунктів 3.2 договору приймання-передача газу оформлюється актом приймання-передачі.
Згідно пункту 4.1 договору кількість газу, яка подається замовнику, визначається за показами комерційного вузла обліку газу.
Пунктом 4.5 договору встановлено, що реєстрація добових витрат замовника по приладах обліку газу проводиться в журналах, які повинні бути пронумеровані, прошнуровані та скріплені печаткою виконавця і замовника.
Відповідно до пункту 5.1 договору ціна за 1000 куб.метрів газу та порядок розрахунків за газ визначаються в додатковій угоді, що підписується сторонами та яка є невід'ємною частиною договору.
Згідно пункту 5.2 договору ціна за 1000 куб.метрів газу у відповідному періоді споживання та порядок розрахунків за газ визначаються сторонами на рівні гранично ціни, затвердженої КМ України.
Пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата за газ проводиться відповідачем виключно грошовими коштами шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивача оплати в розмірі 50% (перша оплата) від вартості запланованих місячних обсягів не пізніше ніж за 10 банківських днів до початку кожного місяця поставки газу та 50% плановим платежем (наступна оплата) від вартості запланованих місячних обсягів не пізніше до п'ятого числа наступного місяця.
Остаточний розрахунок за використаний газ повинен здійснюватись відповідачем до 05 числа місяця, наступного за звітним.
Відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець 16.01.2008 року.
Пунктом 11.1 Договору визначений строк його дії, а саме узгоджено сторонами, що він набирає чинності з моменту укладення і діє з 01.05.2007 року по 31.12.2007 року, а в частині проведення розрахунків -до їх повного здійснення. Якщо за 20 днів до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не направила іншій заяви про його припинення, договір вважається щорічно продовженим до 31 грудня кожного наступного року на тих самих умовах.
Рішенням Хотинського районного суду від 12.03.2010 року по справі №2-5/2010 встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прожили разом до листопада 2006 року, а рішенням Кам'янець - Подільського міськрайонного суду від 28.03.2008 року їх шлюб розірвано.
При цьому право власності на будинок з вбудованим приміщенням кафе-бару протягом спірного періоду було зареєстровано саме за третьою особою, а відповідач набув право власності на 1/2 частини домоволодіння по АДРЕСА_1 Хотинського району лише на підставі рішення Хотинського районного суду від 12.03.2010 року по справі №2-5/2010.
Як вбачається з акту звірки взаємних розрахунків з третьою особою, саме від ОСОБА_2 у січні та вересні надходила оплата за спожитий газ. При цьому оригінали платіжних документів позивач на вимогу суду не надав.
Згідно Довідки про доходи за 2008 рік та Декларації про доходи відповідача за 2008 рік останній у 3 кварталі 2008 року доходів не одержав.
Відповідно до Довідки Хотинської районної державної санітарно-епідеміологічної станції від 14.10.2011 року документи дозвільного характеру на початок роботи кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1»в с. Атаки видавались третій особі, а не відповідачу.
Згідно Довідки Сектору з питань наглядово-профілактичної діяльності м. Хотин ГУ МНС в Чернівецькій області кафе-бар «ІНФОРМАЦІЯ_1»не функціонує з вересня 2008 року.
Згідно довідки ТОВ «Аратта тур Карпати»відповідач з 05.01.2008 року працював менеджером товариства по туризму і ЗМІ у Західному регіоні.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду по справі №3/181 від 22.10.2010 року, залишеною без змін Постановою Вищого господарського суду України від 02.02.2011 року, встановлено, що договір підписаний не ПП ОСОБА_2, а його колишньою дружиною - відповідачем по справі №8/5027/809/2011.
Крім того, судами в межах справи №3/181 також встановлено, що приватний підприємець ОСОБА_2, в приміщенні до якого подавався газ, господарську діяльність не здійснював, а такою діяльністю займалась його колишня дружина -приватний підприємець ОСОБА_1, яка підписувала вказаний договір та частково здійснювала оплату за поставлений газ. Хоча при цьому апеляційний суд не встановив, що саме приватний підприємець ОСОБА_1 протягом вересня-грудня 2008 року спожив газ на суму 16943,06 грн..
Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Отже, тільки висновки суду, викладені в резолютивній частині рішення господарського суду можуть мати преюдиційне значення при вирішенні спорів в інших справах. З такою правовою позицією погоджується Верховний суд України у Постанові №07/009 від 19.12.2006 року у справі №46/08-06, зазначивши, що мотивація рішення у справі є оцінкою наданих суду доказів та правозастосуванням, а не фактами, які не потребують доведення у даній справі.
У свою чергу судовим слуханням встановлено, що акти приймання-передачі природного газу за вересень, жовтень та грудень ні відповідачем, ні третьою особою не підписані, хоча остання і зазначила, що з даним актом не згідна, оскільки газ використовував відповідач - ПП ОСОБА_1
Згідно вищевказаних актів та акту звірки взаємних розрахунків з ПП ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 Хотинського району спожито у вересні 2008 року 0,015 тис.куб. газу, у жовтні 2008 року - 0,016 тис.куб., а в грудні 2008 року -9,718 тис.куб. газу.
Проте, жодних первинних документів на підтвердження кількості спожитого газу (у тому числі відповідних журналів реєстрації добових витрат), так і доказів споживання газу протягом вересня-грудня 2008 року газу саме відповідачем, позивач суду не надав, у свою чергу акти приймання-передачі газу виписані на іншу особі та відповідачем взагалі не підписані, тож не можуть бути належним доказом споживання ПП ОСОБА_1 газу у встановленій позивачем кількості.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, проте позивач не довів суду споживання відповідачем газу протягом вересня-грудня 2008 року в передбаченій відповідними актами приймання-передачі кількості.
За таких обставин справи у задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю, а судові витрати залишити за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82, 84, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити.
Повне рішення складено та підписано 25.10.2011 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для оскарження, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.
Суддя М.І. Ніколаєв