17.10.11 Справа № 5021/2280/2011.
за позовом: Обласного комунального закладу Сумської обласної інфекційної клінічної лікарні ім.. З.Й. Красовицького
до відповідача: Сумського державного університету
про внесення змін до угоди та стягнення 49 015 грн. 98 коп.
СУДДЯ ЛИХОВИД Б.І.
За участю секретаря судового засідання М.О. Ейсмонт
За участю представників сторін:
Від позивача: ОСОБА_1., довіреність від 17.10.2011р.
Від відповідача: ОСОБА_2., довіреність 10.10.2011р.
СУТЬ СПОРУ: позивач в позовній заяві просить суд внести зміни до п. 3.2 угоди про співробітництво від 22.04.2009 року № 1, укладеної між сторонами, а саме здійснення витрат за спожиті комунальні послуги кафедрою інфекційних хвороб і епідеміології, що розташована в приміщеннях ОКЗ «Сумська обласна інфекційна клінічна лікарня ім.. З.Й. Красовицького» за рахунок коштів Сумського державного університету; стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 49 015 грн. 98 коп. за спожиті відповідачем комунальні послуги за період з 01.05.2008 р. по 31.12.2010 р.
Представник відповідача надав заперечення від 14.10.2011 р., в яких просить відмовити у позові за безпідставністю та необґрунтованістю.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши наявні докази для вирішення справи по суті, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного:
Як вбачається з матеріалів справи, між Сумською обласною інфекційною клінічною лікарнею ім.. З.Й. Красовицького та Сумським державним університетом було укладено угоди про співробітництво від 14.05.2001 р. №1/27 та від 22.04.2009 р. № 1, якими за кафедрою інфекційних хвороб і епідеміології Сумського державного університету закріплено 151,8 кв.м. площі.
Відповідно до п. 3.2 вказаних договорів згідно з п. 1.5 Положення про клінічний лікувально-профілактичний заклад охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.06.1997 р. № 174 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 07.07.1997р. за № 245/2049), витрати, пов'язані з утриманням матеріально-технічної бази клінічних лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я, здійснюються за рахунок коштів цього закладу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вказане положення договору суперечить ч. 2 ст. 85 Бюджетного кодексу України, якою заборонено планувати та здійснювати видатки, не віднесені до місцевих бюджетів. Вказане порушення було відмічено при проведенні ревізії фінансово-господарської діяльності позивача контрольно-ревізійним управлінням в Сумській області.
За період, що підлягав ревізії, з 01.05.2008 р. по 31.12.2010 р. позивачем сплачено за комунальні послуги 49 015,98 грн.
Як свідчать матеріали справи, відповідачу було направлено претензію від 03.02.2011р. № 97 з проханням відшкодувати витрати на утримання кафедри за період з 01.05.2008 р. по 31.12.2010 р. в сумі 49 015,98 грн., однак вказана претензія була залишена відповідачем без задоволення.
Відповідно до п. 1.1 угоди про співробітництво обидві сторони приймають на себе обов'язки щодо спільної організації, удосконалення і забезпечення медичною допомогою населення регіону, що обслуговується, ефективного використання матеріальних, кадрових, фінансових ресурсів і наукового потенціалу університету й закладу охорони здоров'я, які спрямовані на поліпшення здоров'я населення, підготовки фахівців, підвищення ефективності науково-дослідної роботи та впровадження у практику охорони здоров'я.
Таким чином, на підставі вищевказаної угоди виникли правовідносини, пов'язані зі спільною діяльністю з організації навчально-наукового та лікувально-діагностичного процесів, а не правовідносини з утримання університету та користування ним нерухомим майном і комунальними послугами.
Так, з метою поліпшення організації та якості спільної роботи органів охорони здоров'я, вищих медичних закладів освіти III, IV рівнів акредитації, закладів післядипломної освіти та лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я у сфері підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців, підвищення ефективності науково-дослідної роботи і впровадження її результатів у практику охорони здоров'я, наказом Міністерства охорони здоров'я від 05.06.1997 р. № 174 було затверджено Положення про клінічний лікувально-профілактичний заклад охорони здоров'я.
Клінічні кафедри, які відповідно до п. 3.1 Положення є клініками, крім навчальної та наукової роботи надають кваліфіковану медичну допомогу хворим, виконують інші функції, передбачені розділом 3 Положення про клінічний лікувально-профілактичний заклад охорони здоров'я.
Угодою про співробітництво у відповідності до Положення передбачено, що лікувальний заклад виділяє приміщення, які спільно використовуються (п. 1.3 Договору), забезпечує господарське обслуговування приміщень, забезпечує роботу медичної апаратури (п. 3.3 Договору).
Навчальний заклад забезпечує навчальну, лікувальну та наукову роботу.
Відповідно до такого розмежування відбувається розмежування витрат, оскільки п. 1.5 положення передбачає, що витрати по забезпеченню навчально-виховного та науково-дослідного процесів здійснюються за рахунок коштів на утримання відповідного вищого медичного закладу освіти III, IV рівнів акредитації (закладу післядипломної освіти, науково-дослідного інституту), а витрати, пов'язані з утриманням матеріально-технічної бази - за рахунок коштів лікувально-профілактичного закладу.
До того ж, розпорядженням голови обласної державної адміністрації № 380 від 13.11.2000р. «Про організацію роботи кафедр клінічного профілю Сумського державного університету» визначено порядок організації взаємовідносин між університетом та лікувально-профілактичними закладами системи охорони здоров'я Сумської області та відповідно до п. 1 даного розпорядження витрати, пов'язані з утриманням матеріально-технічної бази кафедр профілю Сумського державного університету (утримання приміщень, електро-, тепло-, та водопостачання, водовідведення, користування міським телефонним зв'язком) віднесено на рахунок обласних лікувально-профілактичних закладів.
Отже, таке розмежування відповідає вимогам ст. 1130 Цивільного кодексу України та ст. 176 Господарського кодексу України, відповідно до ч. 1 якої організаційно-господарськими визнаються зобов'язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб'єктом господарювання та суб'єктом організаційно-господарських повноважень, в силу яких зобов'язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію, або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а згідно з ч. 4 цієї статті суб'єкти господарювання мають право разом здійснювати господарську діяльність для досягнення спільної мети, без утворення єдиного суб'єкта господарювання, на умовах, визначених договором про спільну діяльність.
Таким чином, витрати позивача, пов'язані з утриманням матеріально-технічної бази, забезпеченням господарським обслуговуванням приміщень є внеском у спільну діяльність відповідно до умов Договору про співробітництво.
Слід зазначити, що Сумський державний університет є державною установою освіти, видатки на забезпечення основної діяльності університету фінансуються з загального та спеціального фондів державного бюджету України. Відповідно до ч. 6 ст. 51 Бюджетного кодексу України, будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватись, тому університет не може здійснювати витрати, яких вимагає позивач.
Господарський суд також вважає необґрунтованим посилання позивача на ст. 85 Бюджетного кодексу України, оскільки дана норма регулює порядок передачі державою права на здійснення видатків, які віднесені до обов'язку держави та веде мову про заборону фінансування бюджетних установ одночасно з різних бюджетів, в той час, як питання співробітництва регулюється Цивільним кодексом України.
Згідно зі статтею 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами, і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов'язковість положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами.
Частина 2 статті 1131 Цивільного кодексу України встановлює, що умови договору про спільну діяльність, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
Таким чином, угодою про співробітництво, узгодили здійснення витрат, пов'язаних з утриманням матеріально-технічної бази клінічних лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я за рахунок коштів цього закладу.
У відповідності до ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Однак, позивач не обґрунтував належними доказами наявність підстав для внесення змін до п. 3.2 Договору, не довів того факту, що зміст цього пункту суперечить вимогам чинного законодавства.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, позивач не надав належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість заявлених вимог, тоді як відповідачем належним чином доведена його позиція щодо правомірності умов укладеної угоди (п. 3.2) з документальним та матеріальним обґрунтуванням, тому вимоги позивача про внесення змін до п. 3.2 угоди про співробітництво від 22.04.2009 року № 1, укладеної між сторонами, є безпідставними, неправомірними, необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
З огляду на вищевикладене, враховуючи, що угодою про співробітництво не передбачено обов'язку відповідача відшкодовувати витрати на комунальні послуги, вимоги позивача про стягнення з відповідача 49 015 грн. 98 коп. за період з 01.05.2008 р. по 31.12.2010 р. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по держмиту та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. У позові - відмовити.
СУДДЯ (підпис) Б.І.ЛИХОВИД
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повне рішення складене 20.10.2011 року.