К-2498/08
ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
“15” травня 2008 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.,
Суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.
при секретарі: Прудкій О.В.
за участю представників:
позивача: Ангелова Є.М., Переяславської М.В.
відповідача: Васільєва В.О., Семашка С.І.
розглянувши касаційну скаргу: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську
на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11 травня 2006 року
у справі № А17/288
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Дніпровський металургійний завод ім.Петровського»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську
про визнання протиправними рішень, -
встановив:
У листопаді 2005р. позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог від 15.02.2006р. поставлено питання про визнання протиправними та скасування рішень СДПІ по роботі з ВПП у м.Дніпропетровську про застосування фінансових санкцій №0000231340/0/19153 від 19.07.2005р. в розмірі 67088,46грн. та №0000231340/1/24465 від 21.09.2005р. в розмірі 67088,46грн..
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що оскаржувані рішення прийнято контролюючим органом із порушенням норм податкового та валютного законодавства, оскільки законодавча база України не містить жодних обмежень щодо проведення розрахунків в іноземній валюті шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог, а навпаки встановлено, що всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2006 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11 травня 2006 рокупозовні вимоги було задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішеннями суду попередніх інстанцій, вказуючи на порушення норм матеріального права, до суду касаційної інстанції звернувся відповідач, яким у касаційній скарзі поставлено питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції в частині визнання недійсним оскаржуваних податкових рішень на загальну суму 454,34грн. та прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.
В письмовому запереченні на касаційну скаргу відповідача, посилаючись на законність та обґрунтованість судових рішень, позивач просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а судові рішення попередніх інстанцій залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом було проведено позапланову документальну перевірку ВАТ «Дніпровський металургійний завод ім.Петровського» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства України при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за період з 01.01.2004р. по 31.03.2005р. про що складено акт №11-13-43-20-20/05393056 від 14.07.2005р..
В акті перевірки контролюючим органом зазначено, що за період перевірки були встановлені порушення термінів розрахунків по експортним контрактам, а саме, у позивача наявна дебіторська заборгованість по переліку вказаних контрактів, що є порушенням ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» а також вказано на порушення ст.9, 10 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» та п.1 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, які незаконно знаходяться за її межами» за порушення декларування валютних цінностей.
На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято рішення №0000231340/0/19153 від 19.07.2005р. про застосування до ВАТ «Дніпровський металургійний завод ім.Петровського» фінансових санкцій у вигляді пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 67088,46грн..
За результатами розгляду скарги платника податку в порядку апеляційного узгодження контролюючим органом прийнято рішення №0000231340/1/24465 від 21.09.2005р. у якому сума зобов'язання залишилась незмінною.
Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що припинення дебіторської та кредиторської заборгованості між резидентом та нерезидентом шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги не суперечить чинному законодавству України. Стосовно ж включення в загальну суму оскаржуваних податкових рішень нарахованої пені в сумі 6174,51грн. на заборгованість по контракту №РЕ 68-03 від 20.02.2003р. з фірмою «VISIC INIVERSTMENTS LIMITED» та пені в сумі 1700,00грн. за порушення порядку декларування валютних цінностей, суди попередніх інстанцій зазначили, що податковим органом неправомірно не було враховано добровільну сплату вказаних сум позивачем при розгляді первинної скарги позивача.
У касаційній скарзі відповідачем поставлено питання про визнання недійсними судових рішень в частині визнання недійсними оскаржуваних рішень про застосування фінансових санкцій на загальну суму 454,34грн., посилаючись на те, що саме вказана сума є пенею за неповернення валютних цінностей. Щодо сум добровільно сплачених платником податку, контролюючий орган це не заперечує, але вказує на ту обставину, що платіжні доручення якими було сплачено вказані суми надійшли пізніше ніж прийнято перше податкове рішення №0000231340/0/19153 від 19.07.2005р..
Отже, судами першої та апеляційної інстанцій підтверджується обґрунтованість позовних вимог позивача та визнано неправомірною в повному обсязі сума штрафної санкції, однак не обґрунтовано належними розрахунками з яких суди дійшли які саме суми є складовою штрафної санкції у вигляді пені, що зазначено в оскаржуваних податкових рішеннях, тобто не є зрозумілим що саме входить до загальної суми штрафної санкції 670088,46грн..
Разом з тим, виходячи з положень ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визначати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.
Судом першої та апеляційної інстанцій при вирішенні даної справи не наведено з яких розрахунків вони виходили при визначенні суми скасованої штрафної санкції,а суд касаційної інстанції позбавлений можливості сам перевірити ці дані, оскільки не може встановлювати обставини, які не були досліджені під час судового розгляду судами попередніх судових інстанцій.
Крім того, при наданні письмового пояснення позивачем надано суду копії актів заліку зустрічних позовних вимог (а.с.107-113), але судом не було встановлено, чи збігаються суми зараховані в рахунок зменшення зобов'язань за товар у зазначених в актах із сумами простроченої дебіторської заборгованості по цим же контрактам, що були встановлені податковим органом під час перевірки.
Оцінюючи докази по справі судом не було з'ясовано по кожному з контрактів: коли закінчився термін розрахунків, яка залишилась сума заборгованості (сума неодержаної валютної виручки) і який офіційний курс національної валюти встановлений НБУ по відношенню до іноземної валюти було застосовано при обчисленні фінансових санкцій.
Крім того, судова колегія касаційної інстанції зазначає, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що по формі податковим органом було прийнято не податкові повідомлення-рішення, а рішення про застосування фінансових санкцій і у заяві про зміну позовних вимог позивачем вказано саме рішення про застосування фінансових санкцій, а не податкове повідомлення-рішення.
За таких обставин відсутні підстави вважати, що судами з'ясовані всі обставини справи і їм надана правильна юридична оцінка. Вказане позбавляє касаційну інстанцію можливості перевірити юридичну оцінку, надану судами попередніх інстанцій всім обставинам справи.
Враховуючи наведене, прийняті судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, в т.ч. перевірити доводи викладені в апеляційній та касаційних скаргах відповідача, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську - задовольнити частково.
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11 травня 2006 року - скасувати та направити на новий розгляд в суд першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий (підпис)
Судді (підписи)
З оригіналом згідно:
Секретар