20 лютого 2008 м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів: Бутенка В. І.,
Лиски Т. О. (доповідач),
Панченка О. І.,
Сороки М. О.,
Штульмана І. В.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Лабіринт» до Василівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області про визнання нечинними податкового рішення від 27.07.05 № 10 та акту опису активів від 30.06.05 № 2, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області на постанову Господарського суду Запорізької області від 05 січня 2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 28 липня 2006 року, -
У жовтні 2005 року ТОВ «Лабіринт» звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Василівської МДПІ, в якому з урахуванням змін і уточнень просив визнати нечинними податкове рішення Василівської МДПІ від 27.07.05 № 10 «Про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунках податкового боргу» та акт опису активів, на які поширюється право податкової застави від 30.08.05 № 2 в сумі 121 023,51 грн.; зобов'язати Василівську МДПІ скасувати податкове рішення від 27.07.05 № 10 та акт опису активів від 30.08.05 № 2; зобов'язати Василівську МДПІ звільнити з-під податкової застави активи ТОВ «Лабіринт» шляхом внесення відповідних змін до Державного реєстру застав рухомого майна.
Постановою Господарського суду Запорізької області від 05 січня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 28 липня 2006 року, позов задоволено частково. Визнано нечинним податкове рішення від 27.07.05 № 10. В частині визнання нечинним акту опису активів від 30.08.05 № 2 в позові відмовлено.
У касаційній скарзі на постанову Господарського суду Запорізької області від 05 січня 2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 28 липня 2006 року ДПІ у Василівському районі ставить питання про скасування судових рішень в частині задоволення позову в зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
В обґрунтування доводів касаційної скарги відповідач посилається на те, що при ухваленні оскаржуваних рішень суди не врахували, що податкове повідомлення-рішення позивачем було оскаржене до суду після того, як донарахована сума набула статусу податкового боргу. Такий висновок слід зробити виходячи із змісту п.п. 5.2.4 п. 5.2, п.п.5.3.2 п.5.3 та п.5.4 статті 5 Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов в частині визнання нечинним податкового рішення від 27.07.05 № 10, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано виходили з того, що відповідно до п. 1.2 п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання та податковий борг - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів узгоджене самостійно платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, або у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Відповідно до п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 цього Закону податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.
Згідно з п.п. 5.2.2 п.5.2 ст. 5 цього Закону у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі, коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням значеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.
Відповідно до п.п 6.2.1, 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 цього Закону податковий орган надсилає платнику податків податкові вимоги лише у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Лабіринт» було оскаржене в адміністративному порядку тільки податкове повідомлення-рішення № 0000162302/0. Податкове повідомлення-рішення № 000071700/0 (на загальну суму 1861,47 грн.) в адміністративному порядку не оскаржувалось. Додаткове повідомлення-рішення Василівської МДПІ № 0000492302/1 від 06.06.05 (на загальну суму 61330,00 грн.) залишилося без оскарження.
У зв'язку з непогашенням у визначені Законом строки встановленої податковим повідомленням-рішенням Василівської МДПІ № 000071700/0 від 29.03.05 суми податкового зобов'язання та з метою погашення цього податкового боргу Василівською МДПІ на адресу позивача було направлено першу податкову вимогу №1/113 від 26.04.05 у розмірі 1 861,47 грн. В подальшому, у зв'язку його несплатою, Василівською МДПІ на адресу позивача направлено другу податкову вимогу №2/166 від 03.06.05 також на суму 1 861,47 грн. Зазначені податкові вимоги направлені позивачу цінними листами та отримані представниками позивача, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштової кореспонденції.
Спірне рішення № 10 від 27.07.05 є рішенням про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу, яке прийняте в порядку п. 10.1.1 ст. 10 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Разом з тим, в силу приписів пп. 5.2.5 цього Закону, платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення, з урахуванням лише строків давності, які в даному випадку встановлені Кодексом адміністративного судочинства України.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.
Податкове повідомлення-рішення № 000071700/0 від 29.03.05р., яке стало підставою для прийняття податкових вимог та спірного рішення, визнане недійсним рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.09.05, залишенням без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 07.12.05, у справі № 23/393.
Таким чином, суди дійшли правильного висновку, що прийняте податковим органом рішення на дату його прийняття було законним та обґрунтованим, а обставини, які стали підставою для припинення заходів з погашення податкового боргу, виникли після його прийняття, тому обґрунтовано визнали нечинним рішення Василівської МДПІ від 27.07.05 № 10.
Питання про скасування або визнання нечинними рішень суб'єкта владних повноважень належить до компетенції суду. Вимоги про зобов'язання відповідача скасувати рішення від 27.07.05 № 10 та акт опису активів від 30.08.05 № 2 заявлені необґрунтовано.
У зв'язку із непідвідомчістю спору про визнання нечинним акта опису активів від 30.06.05 № 2, який не є рішенням органу владних повноважень, господарським судом правомірно закрито провадження у справі в цій частині вимог.
Відповідно до ч.3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись ст.ст. 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області відхилити, а постанову Господарського суду Запорізької області від 05 січня 2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 28 липня 2006 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.. 237 КАС України.
Судді :
В. І. Бутенко
Т. О. Лиска
О. І. Панченко
М. О. Сорока
І. В. Штульман