К-9736/06
ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
“06” березня 2008 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.,
Суддів: Бившевої Л.І., Брайка А.І., Костенка М.І., Карася О.В.
при секретарі: Хрущ В.Л.
за участю представників:
відповідача: Кравцова Б.В., Кожан І.Є., Колпакової Т.В., Шамрай Т.О.
розглянувши касаційні скарги:
1. Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа»
2.Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2004 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21 квітня 2005 року
у справі № 36/185(37/13)
за позовом Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа»
до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області
про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень, -
встановив:
У червні 2004р. позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Центрально-Міському районі м.Кривий Ріг (правонаступником якої є Південна МДПІ у м. Кривому Розі) №000123230/0 від 15.05.2003р., №0001242301/0 від 15.05.2003р., №000127230/0 від 15.05.2003р..
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неправильне застосування контролюючим органом податкового законодавства при прийнятті оспорюваних податкових повідомлень-рішень.
Справа неодноразово переглядалась судовими інстанціями.
Останнім рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2004р., залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21 квітня 2005р., було частково задоволено позовні вимоги КП теплових мереж «Криворіжтепломережа». Визнано недійсним рішення ДПІ у Центрально-Міському районі м.Кривий Ріг №0001242301/0 від 15.05.2003р.. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Задовольняючи частково позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, матеріалами справи не підтверджено правомірність визначення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ та висновки податкового органу про порушення підприємством положень Закону України «Про податок на додану вартість» не є правомірними.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що підприємством було знищено документи бухгалтерського обліку, які можуть підтвердити чи спростувати правильність відображення позивачем зменшення валових доходів на суму 52930500,00грн. у ІІІ кварталі 2000р.. Таким чином суди дійшли висновку, що документально не підтверджено чи є збитками підприємства у зв'язку з різницею в тарифах у 1995-1996 роках сума в розмірі 52930500,00грн., а отже, податкове повідомлення-рішення №000123230/0 від 15.05.2003р. визнано правомірним. Крім того, встановлено, що внаслідок порушення позивачем ст.2 Закону України «Про плату за землю», а саме, не надання до податкового органу уточнюючих розрахунків за 200-2001 роки щодо збільшення розміру земельних ділянок, які підприємством використовуються, було правомірно донараховано позивачу податкове зобовязання зі сплати земельногоподатку.
Не погоджуючись з рішеннями попередніх інстанцій, вказуючи на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, до суду касаційної інстанції звернувся позивач, яким у касаційній скарзі поставлено питання про скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2004р. в частині відмови в позові щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №00123301/0 від 15.05.2003р. та скасування постанови суду апеляційної інстанції від 21 квітня 2005р. в частині залишення без задоволення апеляційної скарги позивача.
Відповідач також звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на рішення попередніх судових інстанцій, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2004р. в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0001242301/0 від 15.05.2003р. та скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21 квітня 2005р. в частині залишення без змін рішення першої судової інстанції.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги сторін не підлягають задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом було проведено комплексну планову документальну перевірку позивача з питання дотримання вимог податкового і валютного законодавства за період з 01.01.2000р. по 30.09.2002р., про що складено акт №35/2/231-03342184 від 14.05.2003р..
Висновками зазначеного акту перевірки, зокрема, встановлено заниження позивачем податку на прибуток на 11557110,00грн., податку на додану вартість в сумі 536484,00грн., податку на землю у сумі 2487,68грн..
За наслідками проведеної перевірки податковим органом було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення: №0001232301/0 від 15.05.2003р. про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 23114220,00грн., в т.ч. 11557110,00грн. основного платежу та 11557111,00грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0001242301/0 від 15.05.2003р. про визначення суми податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 807487,00грн., в т.ч. основного платежу 536484,00грн. та 271003,00грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0001272301/0 від 15.05.2003р. про визначення податкового зобов'язання з податку на землю в розмірі 3303,95грн., в т.ч. основного платежу 2487,86грн. та 816,09грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Щодо вимоги позивача про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0001242301/0 від 15.05.2003р., судова колегія касаційної інстанції зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції було обґрунтовано визнано недійсним вказане податкове повідомлення-рішення з огляду на наступне.
Позивачем не було порушено Закон України «Про податок на додану вартість» при віднесенні до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 29446,20грн. у зв'язку з оплатою робіт по ремонту асфальтобетонного покриття та відновлення зелених насаджень після ремонту теплотрас, оскільки вказані роботи відносяться до підготовки, організації і ведення виробництва, тобто їх вартість відноситься до складу валових витрат на підставі п.п.7.4.1 вказаного Закону.
Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що підпункти 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6, 7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість», на які посилається відповідач, не визнаючи податковий кредит КП теплових мереж «Криворіжтепломережа», не містять будь-яких обмежень для визнання податкового кредиту при заповненні податкових накладних різними засобами, за умови, що оспорювані податкові накладні містять весь перелік обв'язкових реквізитів.
Відповідно до п.п.7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість» суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того чи мав платник податків оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.
Отже, віднесення позивачем до податкового кредиту ПДВ в розмірі 10190,60грн. за договором №36 від 02.11.1999р. є правомірним.
Щодо віднесення позивачем у лютому 2000р. до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 10172,00грн. за податковою накладною №85 отриманою в березні 2000р., судова колегія апеляційної інстанції вірно зазначила, що подвійного віднесення вказаної суми до податкового кредиту не відбулося, оскільки помилково нарахований кредит у лютому 2000р. був виключений.
Як вбачається з матеріалів справи, судами попередніх інстанцій було встановлено, що у відповідності з п.6 ст.34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2002р.» позивачем було отримано компенсацію (дотації) за пільговий проїзд окремих категорій громадян і разом з виручкою використано вказані дотації для господарських потреб, а понесені витрати, включено до валових доходів підприємства.
Пунктом 4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що валовим доходом платника податку - є загальна сума доходу від усіх видів діяльності, яка отримана (нарахована) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній та нематеріальній формах як на території України, так і за її межами.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1994р. №733 «Про ціноутворення в умовах реформування економіки» затверджено повноваження органів державної виконавчої влади щодо встановлення цін і тарифів на окремі види продукції, товарів, послуг, де, зокрема, визначено, що уряд Автономної Республіки Крим, облвиконкоми, Севастопольський міськвиконком і Київська міська державна адміністрація регулюють (встановлюють) тарифи для населення на послуги теплопостачання і водовідведення.
Пунктом 6 вказаної вище постанови передбачено, що органам, які відповідно до цієї постанови здійснюють державне регулювання цін і тарифів, під час визначення рівня тарифів на житлово-комунальні послуги забезпечити відшкодування населенням фактичних витрат за користування житлом або його утримання та за послуги водо-, теплопостачання і водовідведення з 01 лютого 1995р. у розмірі не менше 20 відсотків, з 01 червня 1995р. - не менше 30, з 01 вересня 1995р. - не менше 40 відсотків.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2000р. №934 було затверджено «Порядок проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, природний газ, житлово-комунальні послуги та послуги водопостачання і водовідведення».
На підставі постанови від 07.06.2000р. №934 та розпорядження Голови обласної державної адміністрації у Дніпропетровській області від 18.06.2000 року № 144-р позивачем в серпні 2000 року отримано бюджетні кошти у тому числі: - фінансування різниці в цінах 122573221,22грн..
Разом з тим, вказана сума у розмірі 122573,2 тис.грн. була включена підприємством до складу валового доходу в повному обсязі у ІІІ кварталі 2000р., але у ІVкварталі 2000р. підприємством проведено коригування валового доходу, за результатами якого сума валового доходу у попередньому періоді зменшена на 52930,5 тис.грн., посилаючись на те, що вказана сума є балансовими збитками 1995-1996 років, які виникли внаслідок різниць у цінах.
Відповідно до копії актів №52 від 26.06.2001р. та №57 від 26.04.2000р. облікові регістри бухгалтерського обліку за 1995-1996 роки позивачем знищено, а перелік документів та матеріалів, які можуть підтвердити твердження позивача про наявність зазначених збитків суду представлено не було.
Враховуючи наведене, доход платника податку, одержаний ним з бюджету у вигляді дотацій, субсидій з метою державного регулювання цін має бути включений з метою оподаткування до складу валових доходів підприємства як такий, що не наведений у переліку доходів, які не включаються до складу валових доходів відповідно до п.4.2 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
За таких обставин, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про правомірність прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення №0001232301/0 від 15.05.2003р..
Суд касаційної інстанції також погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про правомірність донарахування позивачу контролюючим органом податкового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням №0001272301/0 від 15.05.2003р. про визначення податкового зобов'язання з податку на землю в наслідок порушення позивачем ст.2 Закону України «Про плату за землю» та згідно п.п. 17.1.3 п.17. ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Доводами касаційних скарг наведене не спростовано.
Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в якихповно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційних скаргах не вбачається.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційні скарги: Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» та Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2004 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21 квітня 2005 року- залишити без змін.
Скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 05 березня 2007р. про зупинення виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2004р..
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий (підпис)
Судді (підписи)
З оригіналом згідно:
Секретар Хрущ В.Л.