№К-18083/07
29 травня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого судді: Костенка М. І.,
суддів: Бившевої Л.І., Пилипчук Н.Г., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.
при секретарі судового засідання: Прудкій О.В.
за участю представників
позивача:Булгакової Л.А. дов. б/н від 11.04.2008р.
відповідача:Кривобока Ю.М. дов. №5165/9/10 від 16.04.2008р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерліс» до державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, за касаційною скаргою державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на Постанову господарського суду міста Києва від 19.03.2007р. у справі №32/44-А та Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2007р. №22а-3776/2007р., -
Постановою господарського суду міста Києва від 19.03.2007р. у справі №32/44-А залишеною без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2007р. №22а-3776/2007р., позов було задоволено.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва звернулась з касаційною скаргою, в якій просить Постанову господарського суду міста Києва від 19.03.2007р. та Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2007р. у справі №32/44-А скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Касаційна скарга ґрунтується на тому, що судами порушено вимоги пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», на думку скаржника не забезпечено повного та всебічного з'ясування обставин справи.
Заслухавши суддю доповідача по справі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що 25.10.2005р. між позивачем та ТОВ „Квант Буд Груп” було укладено договір купівлі-продажу №2/10-КБ відповідно до умов якого ТОВ „Квант Буд Груп” (продавець) зобов'язується поставити, а позивач (покупець) зобов'язується прийняти і оплатити товар.
Виконання вказаного договору підтверджується наданими до справи Актами прийому-передачі товару та податковими накладними: №1 від 28.10.2005р. на суму 30 960 000,00 грн. в тому числі ПДВ у сумі 5 160 000,00 грн.; №54 від 24.11.2005р. на суму 3 120 000,00 грн. в тому числі ПДВ у сумі 520 000,00 грн.; №59 від 09.12.2006р. на суму 74 160 000,00 грн. в тому числі ПДВ у сумі 12 360 000,00 грн.; №195 від 23.12.2005р. на суму 28 320 00,00 грн. в тому числі ПДВ у сумі 4 720 000,00 грн.
Суми податку на додану вартість за вказаними податковими накладними позивачем включено до податкового кредиту відповідно за жовтень, листопад, грудень 2005р.
Вказані податкові накладні, відповідно до Акта перевірки від 27.12.2006 року №3621/23-616/30855179 скаржник вважає такими, що не мають юридичної сили та не приймаються, як докази правомірності формування позивачем податкового кредиту за період з жовтня по грудень 2006 року, оскільки, рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 21.06.2006 року визнано недійсними установчі документи ТОВ "Квант Буд Груп" з моменту державної реєстрації та свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Квант Буд Груп" з дати внесення до Реєстру платників ПДВ.
Задовольняючи позов ТОВ «Інтерліс», суд першої інстанції правильно посилався на те, що відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Згідно п. 9.6 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.
Свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Квант Буд Груп" анульовано після проведення господарських операцій з позивачем. Відповідно до Акта ДПІ у Печерському районі м. Києва від 10.05.2006р. №6240 свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Квант Буд Груп" анульовано у зв'язку з визнанням підприємства банкрутом, що підтверджується Постановою господарського суду міста Києва від 24.02.2006р. у справі №43/129 про визнання ТОВ "Квант Буд Груп" банкрутом та Ухвали від 31.03.2006р. про затвердження ліквідаційного балансу, а не на підставі рішення Солом'янського районного суду, на яке посилається скаржник.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що посилання податкового органу на те, що ТОВ "Квант Буд Груп" не мало статусу платника ПДВ на момент видачі позивачу податкових накладних є безпідставним. На час здійснення господарських операцій з позивачем, ТОВ "Квант Буд Груп" було зареєстровано органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку, як платник ПДВ та мало відповідне свідоцтво, отже, мало право складати податкові накладні.
Таким чином, колегія судів, погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних отриманих від ТОВ "Квант Буд Груп" повністю відповідає вимогам Закону України "Про податок на додану вартість".
Судом також правильно зроблено висновок, що Законом України "Про систему оподаткування" для платника податку не передбачено обов'язку (ст. 9) та не надано права (ст. 10) вимагати від іншого платника податку будь-яких відомостей (в т.ч. і щодо реєстрації в якості платника податку, ведення останнім будь-яких бухгалтерських книг, журналів тощо). Так само, Закон України "Про податок на додану вартість" не передбачає обов'язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності по податку на додану вартість іншого платника податку.
З цього витікає, що порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагента тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки у відповідності до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Оскільки, єдиною підставою нарахування позивачу податкових зобов'язань з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Квант Буд Груп" в Акті перевірки відображено визнання недійсними установчих документів та свідоцтва платника ПДВ ТОВ "Квант Буд Груп" судами попередніх інстанцій правильно відзначено, що у відповідності до Закону України "Про податок на додану вартість" та до п.6.2 Наказу ДПА України від 30.05.1997 №165 "Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення" факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця, зареєстрованого як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті ПДВ засвідчує податкова накладна.
Відповідно до п.п.7.2.3. пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).
Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що на момент здійснення перевірки податковий кредит позивача за жовтень-грудень 2005 року по господарським операціям з ТОВ "Квант Буд Груп" був підтверджений податковими накладними, які мали всі необхідні реквізити, передбачені Законом України "Про податок на додану вартість".
Відповідно до пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку притягується до відповідальності за умови відсутності податкових накладних на момент перевірки.
Оскільки, доводи касаційної скарги державної податкової інспекції у Дніпровськомурайоні м. Києва не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанції, рішення постановленні з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, отже підстави для їх скасування у суду касаційної інстанції відсутні.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України, встановивши наявність передбачених нормативно-правовим приписом ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України приходить до висновку, що посилання відповідача в касаційній скарзі на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, спростовується матеріалами справи, отже, підстави для задоволення касаційної скарги державної податкової інспекції у Дніпровськомурайоні м. Києва відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231, 234 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія, -
1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Дніпровськомурайоні м. Києва залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду міста Києва від 19.03.2007р. у справі №32/44-А та Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2007р. №22а-3776/2007р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку визначеними ст.ст. 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді: Л.І. Бившева
Н.Г. Пилипчук
Є.А. Усенко
Т.М. Шипуліна
Головуючий суддя: /підпис/ М.І. Костенко
судді: /підпис/ Л.І. Бившева
/підпис/ Н.Г. Пилипчук
/підпис/ Є.А. Усенко
/підпис/ Т.М. Шипуліна
З оригіналом вірно відповідальний секретар О.В. Прудка